Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 жовтня 2018 р. Справа№0540/9560/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дїї,
25 вересня 2018 року шляхом надіслання поштою позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно та всупереч чинного законодавства своїм рішенням відмовив в призначені пенсії за віком на пільгових умовах посилаючись на норми Закону України від 03.10.2017 №2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії», згідно наданих позивачем документів право на пенсію набуде після досягнення 55 років. З посиланням на статтю 55 Конституції України, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункт 2 частини 1 статті 114 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №35 від 06 квітня 2018 року про відмову в призначені пенсії за віком на пільгових умовах, на підставі заяви від 30 березня 2018 року;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах на підставі заяви від 30 березня 2018 року.
03 жовтня 2018 року було відкрито провадження у справі і її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04 жовтня 2018 року від відповідача були витребувані докази.
24 жовтня 2018 року було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач відзиву на позов не надав, тому відповідно до приписів частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 народився 07 квітня 1965 року.
30 березня 2018 року позивачем до управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області подана заява №447 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за роботу із шкідливими і важкими умовами праці. До заяви позивачем були надані наступні документи:
копія паспорта та ІНН,
копія трудової книжки БТ-І №9524464,
копія військового квитка УН №0008585,
довідка, що уточнює особливий характер роботи №05-1/21/35 від 27.03.2018,
довідка що підтверджує стаж роботи від 18.01.2017.
06 квітня 2018 року управління Пенсійного фонду України в м.Авдіївці Донецької області було прийнято рішення №35 про відмову в призначенні пенсії. Рішення вмотивовано тим, що у зв'язку із відсутністю, у відомостях про спец.стаж реєстру зарахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 05.10.1988 по 31.08.1990 даних про пільговий стаж та проведення атестації робочих місць.
До пільгового стажу не зараховано:
період роботи з 21.01.1986 по 06.01.1987 на Шахтопрохідному управлінні №10 Трест «Горлівськвуглебуд»;
період роботи з 18.05.1987 по 24.08.1988 на шахті ім. К.А. Рум'янцева «Артемвугілля», у зв'язку з відсутністю довідки про пільговий характер праці.
До загального стажу не зараховано:
період навчання з 01.09.1980 по 22.07.1983 у ГПТУ №37 м. Горлівка, у зв'язку із відсутністю диплому;
період роботи з 02.09.1992 по 13.08.1993 на МП «Стальконструкція» м. Авдіївка, тому що у трудовій книжці відсутні номери наказів про прийом та звільнення з роботи.
За таких обставин, управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці прийшло до висновку про відмову в призначенні пенсії, так як на момент звернення (30.03.2018) позивач не має необхідного пільгового стажу.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо не включення в страховий стаж для призначення пільгової пенсії періодів роботи, які мали місце до впровадження системи персоніфікованого обліку.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09.07.2003 №1058-V «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058- V).
Закон №1788-ХІІ був ведений в дію з 1 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 1 квітня 1992 року - в повному обсязі.
1 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-V.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом ОСОБА_2 України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-V страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Система персоніфікованого обліку була введена в дію 1 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету ОСОБА_2 України №1854 від 12.12.2002 та №303 від 12.03.2003.
Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом ОСОБА_2 України.
Судом встановлено, що при обчисленні страхового стажу відповідач не врахував періоди роботи позивача, які мали місце до впровадження системи персоніфікованого обліку (1 січня 2004 року).
При обчисленні страхового стажу позивача, до складу якого входять періоди роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-V, а саме трудовою книжкою та положеннями Закону №1788-ХІІ.
За приписами пункту «д» частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно статті 62 Закону№1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Таким чином, для зарахування періоду навчання позивача до загального трудового стажу основним документом є трудова книжка.
А тому суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення у питанні зарахування періоду навчання позивача до загального трудового стажу не ґрунтується на чинному законодавстві, яке регулює пенсійне забезпечення громадян.
Згідно «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях», затвердженої постановою Державного комітету СРСР по труду і соціальним питанням від 20.06.1974 №162, яка діяла на час заповнення трудової книжки позивача, так і за вимогами «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.93, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, в редакції наказу Міністерства соціальної політики №720/1642/5 від 06.10.2014, запис у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата; у графі 3 - відомості про прийняття та звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Відповідно до копії трудової книжки БТ-І №9524464 ОСОБА_1 записи №15 та №16 не відповідають зазначеним Інструкціям, а саме не зазначений номер наказу про прийняття та звільнення з роботи.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 2 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 12 серпня 1993 року №637).
Таким чином, відповідач не безпідставно не зарахував до загального стажу період роботи з 02.09.1992 по 13.08.1993 на МП «Стальконструкція» м. Авдіївка.
Судом встановлено, що при обчисленні страхового стажу відповідач не врахував періоди роботи позивача з 21.01.1986 по 06.01.1987 та 18.05.1987 по 24.08.1988, тобто періоди роботи, які мали місце до впровадження системи персоніфікованого обліку (1 січня 2004 року).
Відповідно до копії трудової книжки БТ-І №9524464 ОСОБА_1 записи за №6-10 про роботу в Шахтопрохідному управлінні №10 Трест «Горлівськвуглебуд» та на шахті ім. К.А. Рум'янцева «Артемвугілля» відповідають вимогам статті 62 Закону №1788-ХІІ та вищевказаним Інструкціям про порядок ведення трудових книжок.
Посилання відповідача на відсутність довідок про пільговий характер праці не ґрунтується на чинному законодавстві, яке регулює пенсійне забезпечення громадян.
З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що рішення №35 від 06.04.2018 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Не зважаючи на протиправність спірного рішення, вимога позивача про зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах на підставі заяви від 30 березня 2018 року, не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом ОСОБА_2 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд звертає увагу, що для вирішення питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах не виконано всіх умов, визначених законом, зокрема щодо наявності документів на підставі яких обчислюється загальний стаж.
За таких обставин відповідач при прийнятті рішення на користь позивача може діяти на власний розсуд
Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним засобом правого захисту у даній справі буде зобов'язання відповідача потворно розглянути заяву №447 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 30.03.2018 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, б.22, код ЄДРПОУ 42170475) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №35 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1, прийняте управлінням Пенсійного фонду України в м. Авдіївці 06 квітня 2018 року.
Зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області потворно розглянути заяву №447 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, подану ОСОБА_1 30 травня 2018 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704,00 (сімсот чотири) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області .
Повне рішення складено 31 жовтня 2018 року.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Циганенко А.І.