Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 жовтня 2018 р. Справа№0540/5536/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., при секретарі судового засідання Соколовій С.О.
представників
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Адміністрації Державного навчального закладу “Краматорське вище професійне торгово-кулінарне училище” в інтересах неповнолітнього ученика ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, -
Позивач, Адміністрація Державного навчального закладу “Краматорське вище професійне торгово-кулінарне училище”, звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить суд:
· визнати протиправним рішення Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 04.05.2018 року №01-14/3401 «Про відмову у взятті на облік, як особу з числа внутрішньо переміщених осіб» ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2;
· зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради надати довідку про підтвердження статусу вимушено переміщеної особи ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено що на даний час ОСОБА_2 навчається у ДНЗ «Краматорське вище професійне торгово-кулінарне училище» та знаходиться на повному утриманні, як дитина, позбавлена батьківського піклування. Опікуном на час навчання є адміністрація закладу в особі директора. Місцем народження ОСОБА_2 є місто Горлівка. На даний час ученик тимчасово на час навчання, зареєстрований в гуртожитку училища: м. Краматорськ, вул. Ювілейна, 10. ОСОБА_2 на території підконтрольній українській державі не має закріпленої житлової площі, повертатися на не підконтрольну територію після закінчення навчання ученик не має наміру. Для вирішення питання поселення дитини позбавленої батьківського піклування після закінчення навчання, він має перебувати на квартирному обліку в даному місті та мати довідку вимушено переміщеної особи. У 2017-2018 році в дію вступив проект Донецької обласної ради щодо надання місць проживання в відремонтованих гуртожитках в м. Краматорську для людей, які мають статус вимушено переміщених осіб. Основною вимогою для надання місця проживання є наявність у претендуючої особи довідки про взяття на облік як вимушено переміщеної особи. На звернення до відповідача із заявою про взяття на облік ОСОБА_2О, як внутрішньо переміщену особу, Адміністрацією 04.05.2018 року отримано відмову на підставі відсутності факту його переміщення. Реалізація прав учня даної соціальної категорії для отримання житла залежить від отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, у зв'язку із чим позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач не погодився з вимогами позивача, про що подав письмовий відзив на позовну заяву у якому зазначив, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
04.05.2018 року позивач в інтересах ОСОБА_2 звернувся із заявою про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи. За результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів встановлено, що місце проживання ОСОБА_2: Донецька область, Слов'янський район, м. Миколаївка, не відноситься до Переліку населених пунктів, на території, яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року №1085. На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Відповідач, явку свого представника суду не забезпечив про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 16 липня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 26 вересня 2018 року підготовче провадження у справі закрито та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Згідно з копією паспорта громадянина України №000272382, виданого 04.01.2017 року, ОСОБА_2, є уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_3. Згідно довідки про реєстрацію місця проживання №4777 від 19.09.2017 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 з 19.07.2017 року.
Відповідно до свідоцтва про народження серія І-НО №152874 виданого Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського відділу управління юстиції Донецької області 08 жовтня 2007 року, ОСОБА_2 народився 18.10.2000 року, місце народження м. Горлівка Донецької області, у графі мати зазначено ОСОБА_3, батько - ОСОБА_4.
Довідкою виданою Горлівським міським відділом реєстрації актів цивільного стану від 18.10.2007 року підтверджено, що відомості про батька записані за вказівкою матері відповідно до ч. 135 сімейного кодексу України.
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівка №2-834-2009 від 30 червня 2009 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 позбавлено батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішенням від 05 жовтня 2009 року №999 ОСОБА_2 влаштовано до дитячого закладу на повне державне утримання, збережено за малолітнім ОСОБА_2 право на житло за адресою: м. Горлівка, вул. Богуна, 21/18, контроль за збереженням житла покладено на управління житлово-комунального господарства міської ради.
Згідно путівки №333 ОСОБА_2 направлено на навчання до 3 класу до Миколаївської спеціальної ЗШІ для розумово відсталих дітей сиріт, розташованого за адресою: Донецька область, м. Миколаїівка, вул. Синецького, 15.
Згідно обліково-статистичної картки №0032006 Служби у справах дітей Горлівської міської ради, ОСОБА_2 взято на облік, як дитину позбавлену батьківського піклування (наказ №90-О від 02.07.2009 року), причина - позбавлення матері батьківських прав; відомості про батька записані за вказівкою матері відповідно до ч. 135 сімейного кодексу України, адресою проживання дитини визначено вул. Синецького, 15, м. Миколаївка, Слов'янський р-н, Донецької області.
Згідно відомостей про наявність майна, в тому числі житла, що належить дитині на праві власності зазначено, що за ОСОБА_2 збережено право на житло за місцем розташування: м. Горлівка, вул. Богуна, 21/18.
04.05.2018 року позивач в інтересах ОСОБА_2 звернувся із заявою про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи та доказами. За результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів встановлено, у зв'язку із тим, що місце проживання ОСОБА_2: Донецька область, Слов'янський район, м. Миколаївка, не відноситься до Переліку населених пунктів, на території, яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року №1085.
Представник позивача не погоджується із вказаною відмовою відповідача у ненаданні довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, оскільки на її думку наявність збереженого нерухомого майна за дитиною позбавленого батьківського піклування підтверджують проживання дитини на території адміністративно-територіальної одиниці з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. (ст. 3 Конституції України)
Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною 3 ст. 52 Конституції України закріплено, що утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.
Стаття 17 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не втрачає права на успадкування їх майна. Суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла.
Згідно із Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт» та дітей, позбавлених батьківського піклування» за дітьми сиротами та дітьми позбавленими батьківського піклування, зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками рідними тощо до влаштування у відповідні заклади.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 має право на житло за місцем розташування: м. Горлівка, вул. Богуна, 21/18.
Згідно зі ст. 39 Житлового кодексу УРСР діти-сироти та діти позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, а також особи з їх числа беруться відповідними органами місцевого самоврядування на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за місцем їх походження або проживання до влаштування в сім'ї громадян, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Згідно ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства» діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які до передачі під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не мали впорядкованого житла або вселення яких у приміщення, що зберігалося за ними, неможливе внаслідок його знищення чи пошкодження або з інших поважних причин, що унеможливлюють проживання там цих дітей, забезпечуються позачергово впорядкованим житлом за місцем їх походження або проживання до влаштування в сім'ї громадян, відповідні заклади або за місцем обліку внутрішньо переміщених осіб, якщо вони зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2, як дитина позбавлена батьківського піклування, після закінчення навчання має бути забезпечений соціальним житлом або гуртожитком за місцем походження або попереднім місцем проживання до влаштування його до навчального закладу.
Крім того, за останнім збережено право на житло за місцем походження, яке розташовано за адресою: м. Горлівка, вул. Богуна, 21/18. Однак, враховуючи суспільно-політичну та соціально-економічну ситуацію в Донецькій та Луганській областях повернення ОСОБА_2 до місця постійного проживання на даний час є неможливим.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частиною 2 статті 4 Закону в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 24.12.2015 року, що набрав чинності з 13.01.2016 року, встановлено, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
В розумінні цього Закону адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій статті 1 Закону.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Підставою для взяття на облік такої особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ст. 4 Закону № 1706).
Пунктом 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509, визначено, що цей порядок регулює механізм видачі довідки про взяття на облік особи внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» для отримання довідки переміщена особа звертається особисто із заявою за формою про взяття на облік до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за фактичним місцем проживання.
Разом із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщена особа пред'являє: документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або тимчасове посвідчення, що підтверджує особу громадянина України; за наявності - документ, що підтверджує факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними в статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (документ, що підтверджує громадянство України, посвідчує особу чи її спеціальний статус, із відміткою про реєстрацію місця проживання, військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на нерухоме майно); у разі необхідності - свідоцтво про народження дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. (п. 4 Порядку, в редакції на момент видачі довідки).
У день подання заяви безоплатно видається довідка за формою, наведеною у додатку, яка роздруковується на папері формату А4 і підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою відповідного уповноваженого органу ( п. 6 Порядку).
Відповідно до абз. 3 ч. 7 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» у разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документу, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).
При цьому, підставами для відмови у видачі довідки (в редакції на момент видачі довідки) є: 1) відсутність обставин, що спричинили переміщення особи з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції; 2) втрата або викрадення документів, що посвідчують особу, яка переміщується, та підтверджують громадянство України, до їх відновлення.
У разі відмови у видачі довідки на вимогу заявника письмово повідомляється про підстави для такої відмови.
Судом встановлено, що позивач у встановленому законом порядку звернувся до відповідача за отриманням довідки внутрішньо переміщеної особи, однак отримав відмову.
При цьому суд дослідивши обставини справи, вивчивши документи додані до позовної заяви встановив, що згідно відомостей про наявність майна, в тому числі житла, що належить дитині на праві власності зазначено, що за ОСОБА_2 збережено право на житло за місцем розташування: м. Горлівка, вул. Богуна, 21/18.
Рішенням від 05 жовтня 2009 року №999 ОСОБА_2 влаштовано до дитячого закладу на повне державне утримання, збережено за малолітнім ОСОБА_2 право на житло за адресою: м. Горлівка, вул. Богуна, 21/18, контроль за збереженням житла покладено на управління житлово-комунального господарства міської ради.
Згідно путівки №333 ОСОБА_2 направлено на навчання до 3 класу до Миколаївської спеціальної ЗШІ для розумово відсталих дітей сиріт, розташованого за адресою: Донецька область, м. Миколаїівка, вул. Синецького, 15.
Перелічені документи дають всі підстави дійти суду висновку про те, що ОСОБА_2, не дивлячись на зазначену у відповідних документах адресу реєстрації, яка взагалі є тимчасовою, тобто на період навчання, на підконтрольній Україні території, є особою, що перемістилась з непідконтрольної території.
Оцінюючи у сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_5 має право на відповідні гарантії з боку держави та на отримання відповідної довідки згідно Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
В розумінні адміністративного судочинства:
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт) - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк);
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
Оскільки дії відповідача виразились у прийнятті рішенні від 04.05.2018 року №01-14/340 про відмову у видачі довідки внутрішньо переміщеної особи, суд вважає, що відповідачем у даному випадку прийнято протиправне рішення.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Оскільки судом встановлено, що підстави відмови у видачі довідки є такими, що не відповідають вимогам законодавства України, а позивачем дотримано всі умови для видачі довідки «внутрішньо переміщеної особи» ОСОБА_2, що виключає можливість суб'єкта владних повноважень діяти у інший спосіб, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушеного права позивача, а саме: визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання його поставити ОСОБА_2 на облік та видати відповідну довідку.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивача ухвалою суду від 16 липня 2018 року звільнено від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 7-9, 19, 20, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Адміністрації Державного навчального закладу “Краматорське вище професійне торгово-кулінарне училище” (84301,Донецька область, м. Караматорськ, вул. Ювілейна, 6, ЄДРПОУ 02545194) в інтересах неповнолітнього ученика ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, 23, ЄДРПОУ 25953617) про оскарження відмови відповідача у взятті ученика ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 04.05.2018 року №01-14/340 щодо відмови у видачі довідки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради взяти на облік ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 як внутрішньо переміщену особу та видати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу.
Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 23 жовтня 2018 року, повний текст рішення виготовлений 01 листопада 2018 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Буряк І. В.