справа №1340/4238/18
23 жовтня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулкевич І.З.,
секретар судового засідання Іванес Х.О.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції України у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення різниці грошового забезпечення,-
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області у якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 369 о/с від 04.06.2018 року щодо звільнення позивача з посади командира батальйону поліції особливого призначення ГУНП у Львівській області та призначення його з 05.06.2018 року на посаду старшого інспектора сектору превенції патрульної поліції Галицького ВП ГУНП у Львівській області;
-визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у Львівській області № 2756 від 03.08.2018 року в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність та зменшення щомісячної премії у розмірі 10 відсотків, терміном на 1 місяць;
-поновити позивача ОСОБА_3 на посаді командира батальйону поліції особливого призначення;
-стягнути з відповідача ГУНП у Львівській області у користь позивача різницю у грошовому забезпеченні між встановленими посадовими окладами командира ОСОБА_4 у Львівській області та старшого інспектора сектору превенції патрульної поліції Галицького ВП ГУНП у Львівській області, (з часу призначення 05.06.2018 року позивача на вказану посаду).
-рішення Львівського окружного адміністративного суду (в разі задоволення позову) про поновлення позивача на посаді командира батальйону поліції особливого призначення ГУНП у Львівській області та виплати різниці у грошовому забезпеченні за посадовими окладами за 1 місяць в порядку ст. 371 КАСУ допустити до негайного виконання;
-в порядку передбаченому ст. 382 КАС України встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в частині поновлення позивача на посаді командира батальйону поліції особливого призначення ГУНП у Львівській області та виплати різниці у грошовому забезпеченні за посадовими окладами за 1 місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначається, що 29.05.2018 року слідчим відділом прокуратури Львівщини повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 303 ККУ поліцейському ОСОБА_4 у Львівській області ОСОБА_5, якому обрано запобіжний захід, відсторонено від посади та в подальшому звільнено зі служби в поліції. 30.05.2018 року в рамках вказаного кримінального провадження правоохоронними органами затримано, повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 368 КК України командирові роти ОСОБА_4 у Львівській області ОСОБА_6, якому обрано запобіжний захід, відсторонено від посади та звільнено зі служби в поліції. Для вказаних вище поліцейських позивач ОСОБА_3 являвся безпосереднім та прямим начальником, що і призвело до видачі ГУНП оскаржуваних наказів.
Позивач вважає оскаржувані накази протиправними, оскільки свої службові обов'язки виконував відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсягу, просили адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача подав відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги заперечує повністю. В обгрунтування відзиву зазначив, що до ГУНП у Львівській області 04.06.2018 р з прокуратури Львівської області надійшла вимога щодо дослідження в рамках проведеного службового розслідування фактів невиходу, службових осіб ОСОБА_4 у Львівській області на роботу, за період з 2016 по 2018 р та здійснення ними протиправної бездіяльності. В ході проведення розслідування було отримано рапорт оперуповноваженого Львівського управління ДВБ НП України у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_7 про те, що 16-ть працівників ОСОБА_4 у Львівській області з 01.01.2018 р не виходили на роботу та не виконували свої службові обов'язки.
Відповідно до вказаного службового розслідування встановлено порушення позивачем службової дисципліни, зокрема вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, вимог п.п.1,2 ч.3 розділу VІ Положення про підрозділ поліції особливого призначення затвердженого наказом МВС України від 04.12.2017 №987, що виразилось у незабезпеченні належного обліку та контролю за виходом на службу підпорядкованим особовим складом, на старшого інспектора сектора превенції ВП ГУНП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_3, який з 07.11.2015 р по 04.06.2018 р перебував на посаді командира ОСОБА_4 у Львівській області, накладено дисциплінарне стягнення - попередження про неповну посадову відповідальність та зменшено премію щомісячну у розмірі 10% терміном на один місяць.
Також, представник відповідача наголошує, що наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №369 о/с від 04.06.2018 р щодо звільнення позивача із посади командира батальйону поліції особливого призначення ГУНП у Львівській області та призначення його з 05.06.2018 р на посаду старшого інспектора сектору превенції патрульної поліції Галицького ВП ГУНП у Львівській області не можна розглядати як дисциплінарне стягнення, оскільки підставою прийняття такого наказу слуговало особисте волевиявлення ОСОБА_3, що виразилось у його рапорті від 10.06.2018 р. Відтак, позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 у період з 07.11.2015 р по 04.06.2018 р перебував на посаді командира ОСОБА_4 у Львівській області перебуває на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції №2 ПП Стрийського ВП ГУНП у Львівській області.
01.06.2018 р наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області №1975 призначено службове розслідування та відсторонення від виконання службових обов'язків.
01.06.2018 р ОСОБА_3 подано рапорт про призначення на посаду з меншим обсягом роботи старшого інспектора сектору превенції патрульної поліції Галицького відділу поліції ГУНП у Львівській області.
Згідно висновку службового розслідування складеного від 01.08.2018 р, судом встановлено наступне.
29.05.2018 року слідчим відділом прокуратури Львівщини повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 303 ККУ поліцейському ОСОБА_4 у Львівській області ОСОБА_5, якому обрано запобіжний захід, відсторонено від посади та в подальшому звільнено зі служби в поліції. 30.05.2018 року в рамках вказаного кримінального провадження правоохоронними органами затримано, повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 368 КК України командирові роти ОСОБА_4 у Львівській області ОСОБА_6, якому обрано запобіжний захід, відсторонено від посади та звільнено зі служби в поліції.
04.06.2018 р з прокуратури Львівської області надійшла вимога щодо дослідження в рамках проведеного службового розслідування фактів невиходу, службових осіб ОСОБА_4 у Львівській області на роботу, за період з 2016 по 2018 р та здійснення ними протиправної бездіяльності. В ході проведення розслідування було отримано рапорт оперуповноваженого Львівського управління ДВБ НП України у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_7 про те, що 16-ть працівників ОСОБА_4 у Львівській області з 01.01.2018 р не виходили на роботу та не виконували свої службові обов'язки.
Відповідно до вказаного службового розслідування встановлено порушення позивачем службової дисципліни, зокрема вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, вимог п.п.1,2 ч.3 розділу VІ Положення про підрозділ поліції особливого призначення затвердженого наказом МВС України від 04.12.2017 №987, що виразилось у незабезпеченні належного обліку та контролю за виходом на службу підпорядкованим особовим складом, на старшого інспектора сектора превенції ВП ГУНП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_3, який з 07.11.2015 р по 04.06.2018 р перебував на посаді командира ОСОБА_4 у Львівській області, накладено дисциплінарне стягнення - попередження про неповну посадову відповідальність та зменшено премію щомісячну у розмірі 10% терміном на один місяць.
Позивач вважає №369 о/с від 04.06.2018 р в частині призначення підполковника поліції ОСОБА_3 на посаду старшого інспектора сектору превенції патрульної поліції Галицького відділу поліції ГУНП, за ініціативою поліцейською протиправним, оскільки враховуючи суспільний та відомчий резонанс, пов'язаний із затриманням за скоєння злочинів двох співробітників ОСОБА_4 у Львівській області, позивач у стані сильного душевного хвилювання написав рапорт 01.06.2018 р про звільнення із посади та його переведено на іншу, з меншим обсягом роботи, чого він реально не бажав.
Позивач також вважає, протиправним наказ ГУНП у Львівській області від 03.08.2018 року № 2756, в частині накладення на підполковника поліції ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення - попередження про неповну посадову відповідність із зменшенням щомісячної премії в розмірі 10 відсотків, терміном на 1 місяць, позивач зазначає, що накази ГУНП у Львівській області № № 2756 від 03.08.2018 року та 369 о/с від 04.06.2018 року тісно по'вязані між собою, як за сторонами процесу, - ОСОБА_3 та ГУНП у Львівській області, так і суттю «порушеної» службової дисципліни. Обома наказами погіршено правове становище (статус) позивача, зменшено його посадовий оклад та премії, а відтоді і заробіток, та в наказі ГУНП у Львівській області 369 о/с від 03.08.2018 року йдеться про звільнення позивача з посади.
Не погодившись з даними накаами позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Спірні відносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі - Закон України "Про Національну поліцію").
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.
Служба в поліції відповідно до ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.65 Закону України "Про Національну поліцію", переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади, зокрема, за ініціативою поліцейського.
Частинами 7-10 ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників. Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
У разі якщо згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначенню поліцейського на посаду повинно передувати погодження відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, призначення на посаду здійснюється після отримання такого погодження.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка позивач вказав, що рішення про його переміщення позивача на іншу посаду було прийнято відповідачем виходячи з того, що позивачеві, який являвся керівником підрозділу, в рамках кримінального провадження, (на думку відповідача) могло бути оголошення про підозру у вчиненні злочину скоєному його підлеглими ОСОБА_5 та ОСОБА_6В, натомість позивач за матеріалами досудового розслідування проходить в статусі свідка. Доказів зворотного відповідачем не надано.
Окрім того свідок ОСОБА_3 в суді пояснив, що рапорт ним був написаний під психологічним примусом, а також те, що не існувало жодної поважної обставини, у тому числі за сімейними обставинами, які-б зумовили його добровільно перейти на іншу посаду, з меншим обсягом служби, при цьому його рапорт про переміщення та звільнення з посади керівництвом ГУНП не розглядався, вказує на порушення процедури нормотворчої діяльності ГУНП при підготовці відповідного наказу про переміщення з посади на посаду.
Так, Положенням про проходження служби особами рядового і начальницького складу ОВС, (із змінами та доповненнями) затвердженого Постановою КМУ від 29 липня 1991 р. № 114 передбачено переміщення на нижчу посаду, аналогічно як і звільнення з посад через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, до яких відносяться виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері); утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька); укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України; хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім'ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім'ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості; необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей; неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону); довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.
Верховний Суд України у Постанові Пленуму № 9 від 06.11.1992 року із змінами та доповненнями роз'яснив, що норма статті 32 КЗпП трактує поняття «переміщення» у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Переміщення може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника.
Якщо переведення на іншу роботу пов'язане зі зміною трудових функцій працівника, місця роботи (місцевості), то переміщення в інший структурний підрозділ передбачає збереження обумовленого трудовим договором місця роботи і трудових функцій.
Верховний суд України зазначив, що з метою охорони інтересів працівників при переміщенні на інше робоче місце законодавство передбачає такі юридичні гарантії: переміщення працівника забороняється, якщо воно протипоказане йому за станом здоров'я (стаття 32 КЗпП України); якщо в результаті переміщення працівника зменшується заробіток з незалежних від нього причин, здійснюється доплата до попереднього середнього заробітку протягом двох місяців з дня переміщення (частина друга статті 114 КЗпП України). Як йдеться у Постанові Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду трудових спорів» із змінами та доповненнями, переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.
Не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці. Однак і переміщення не може бути безмотивним, не обумовленим інтересами виробництва, (роботи, служби), що не було враховано при видачі наказу про призначення позивач на іншу посаду, яка досі залишається вакантною.
Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов'язку поновити працівникові попередні умови праці. (пункт 31 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму).
Отже жодні юридичні гарантії при призначенні позивача на іншу посаду відповідачем не були дотримані, а також по факту видачі наказу істотно змінились умови та оплата проходження ним служби.
Суд приходить до висновку, що внаслідок видачі оскаржуваного наказу № 369 о/с 2018 переведення позивача до іншого структурного підрозділу ГУНП у Львівській області, призначення на іншу посаду, не за спорідненою спеціальністю, було істотно порушено умови проходження служби останнім, погіршено правове та матеріальне становище позивача.
Щодо вимоги позивача, про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП у Львівській області від 03.08.2018 року № 2756, в частині накладення на підполковника поліції ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення - попередження про неповну посадову відповідність із зменшенням щомісячної премії в розмірі 10 %, терміном на один місяць, суд виходив з наступного.
Відповідно до висновку службового розслідування від 04.08.2018 р встановлено порушення позивачем службової дисципліни, зокрема вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, вимог п.п.1,2 ч.3 розділу VІ Положення про підрозділ поліції особливого призначення затвердженого наказом МВС України від 04.12.2017 №987, що виразилось у незабезпеченні належного обліку та контролю за виходом на службу підпорядкованим особовим складом, на старшого інспектора сектора превенції ВП ГУНП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_3, який з 07.11.2015 р по 04.06.2018 р перебував на посаді командира ОСОБА_4 у Львівській області, накладено дисциплінарне стягнення - попередження про неповну посадову відповідальність та зменшено премію щомісячну у розмірі 10% терміном на один місяць.,
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, якою встановлено, що при призначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватись тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Суд звертає увагу на ту обставину, що ні Висновок службового розслідування, ні спірний наказ не містять жодних посилань на будь-яке дослідження вказаних вище складових: керівником не враховано та не досліджено ступінь тяжкості проступку; не враховано усіх обставин події; не визначено та не описано будь-якої ймовірної чи наявної шкоди; не враховано попередньої поведінки особи, оскільки позивач як працівник правоохоронного органу мав позитивну характеристику; не з'ясовано становлення позивача до виконання службових обов'язків.
Також, суд звертає увагу на наступні критерії оцінки правомірності рішень, у даному випадку наказу про попередження про неповну посадову відповідність та накладення дисциплінарного стягнення зменшенням щомісячної премії в розмірі 10 % терміном на один місяць.
Критерій обґрунтованості рішення - прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії. Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
На переконання суду, відповідачем не дотримано даного критерію при прийнятті спірного наказу, оскільки при проведенні службового розслідування відповідачем не враховувалися усі обставини, що мають значення для прийняття об'єктивного рішення.
Критерій пропорційності - пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Щодо даного критерію суд зазначає, що цей критерій відображає принцип пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийняті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що: 1) здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти; 2) якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей; 3) несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; 4) для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш “шкідливі” засоби.
Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
На переконання суду, відповідачем не дотримано даного критерію при винесенні спірного наказу, відтак він підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області різницю у грошовому забезпеченні між встановленими посадовими окладами командира ОСОБА_4 у Львівській області та старшого інспектора сектору превенції патрульної поліції Галицького відділу поліції ГУНП у Львівській області ( з часу призначення 05.06.2018 р), суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Оскільки, судом встановлено протиправним наказ Головного управління Національної поліції України у Львівській області №369 о/с від 04.06.2018 р щодо звільнення ОСОБА_3 з посади командира батальйону поліції особливого призначення ГУНП у Львівській області та призначення з 05.06.2018 р на посаду старшого інспектора сектору превенції патрульної поліції Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області , а суд не може перебрати на себе дискреційні повноваження відповідача по обчисленню належних до виплати сум, то позовна вимога про стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області різницю у грошовому забезпеченні між встановленими посадовими окладами командира ОСОБА_4 у Львівській області та старшого інспектора сектору превенції патрульної поліції Галицького відділу поліції ГУНП у Львівській області підлягає до задоволення, з відрахуванням обов'язкових податків, платежів та зборів.
Щодо вимоги позивача про поновлення позивача на посаді командира батальйону поліції особливого призначення ГУНП у Львівській області та виплати різниці у грошовому забезпеченні за посадовими окладами за 1 місяць в порядку ст.371 КАС України допустити до негайного виконання, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
З огляду на те, що ОСОБА_3 було неправомірно звільнено з посади командира батальйону поліції особливого призначення ГУНП у Львівській області та призначено з 05.06.2018 р на посаду старшого інспектора сектору превенції патрульної поліції Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, такий підлягає поновленню на посаді командира батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції у Львівській області з 05.06.2018 р та рішення суду в цій частині підлягає до негайного виконання.
Щодо виплати різниці у грошовому забезпеченні за посадовими окладами за 1 місяць та допустити рішення суду в цій частині до негайного виконання, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає судовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Оскільки, позивача звільнено з посади командира батальйону поліції особливого призначення ГУНП у Львівській області та призначено на посаду старшого інспектора сектору превенції патрульної поліції Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, та за останньою посадою отримував заробітну плату, а також судом задоволено вимогу про виплату різниці між встановленими посадовими окладами, то така не підлягає до задоволення.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю, суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили, а тому вжиття заходів судового контролю не є необхідним.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України, суд -
встановити:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України у Львівській області №369 о/с від 04.06.2018 р щодо звільнення ОСОБА_3 з посади командира батальйону поліції особливого призначення ГУНП у Львівській області та призначення з 05.06.2018 р на посаду старшого інспектора сектору превенції патрульної поліції Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України у Львівській області №2756 від 03.08.2018 р в частині накладення на ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність та зменшення щомісячної премії у розмірі 10 відсотків, терміном на 1 місяць.
Поновити ОСОБА_3 на посаді командира батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції у Львівській області з 05 червня 2018 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_3 різницю у грошовому забезпеченні між встановленими посадовими окладами командира батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції у Львівській області та старшого інспектора сектору превенції патрульної поліції Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 05.06.2018 р, з відрахуванням обов'язкових податків, платежів та зборів.
Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_3 звернути до негайного виконання.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 02 листопада 2018 року.
Суддя Гулкевич І.З.