02 листопада 2018 р. Справа № 160/8166/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області ОСОБА_2, треті особи - Дніпропетровська міська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4,-
01.11.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області ОСОБА_2, треті особи - Дніпропетровська міська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора ОСОБА_2 (Виконавчий комітет Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43070468 від 19.09.2018 року та запис про право власності: 27979016 від 19.09.2018 року, щодо реєстрації права власності за ОСОБА_5 на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини першої статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1, 2 частини першої статті 4 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача із реєстраційними діями державного реєстратора щодо правомірності реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та як наслідок необхідністю скасування запису про право власності вказаного об'єкта за третьою особою.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є похідними від приватноправових відносин, а саме: правомірності набуття третьою особою права власності на спірне майно.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Зазначена правова позиція неодноразово висловлювалась ОСОБА_6 Палатою Верховного Суду у своїх рішеннях, зокрема у постановах ОСОБА_6 Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 826/12559/16 та від 17.10.2018 року у справі №820/5999/16.
Згідно із приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи, що в даному випадку оспорюється законність набуття особою права власності і його подальша реєстрація, що є спором про право, то вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, даний спір повинен розглядатися судами в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову згідно копії квитанції №0.0.1173550309.1 від 31.10.2018 року про сплату судового збору в сумі 704,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 248 КАС України, суд, -
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області ОСОБА_2, треті особи - Дніпропетровська міська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відмовити.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок), сплачений згідно квитанції №0.0.1173550309.1 від 31.10.2018 року за подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовними матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_7