Постанова
Іменем України
25 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 522/1869/15-ц
провадження № 61-6788св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2015 року у складі судді Абухіна Р. Д. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Калараш А. А., Заїкіна А. П.,
У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_5, в якому просив визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане 29 серпня 2012 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_5; скасувати запис про право власності ОСОБА_5 в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1, площею 129,9 кв.м.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_4 25 грудня 2009 року уклав з ОСОБА_5 угоду про участь у будівництві житлової квартири АДРЕСА_1. На виконання даної угоди він передав відповідачу 51 500,00 доларів США, а останній зобов'язався виконати будівельні роботи, ввести будівництво до експлуатації та оформити на об'єкт (перебудову житлову квартиру) право власності на нього. Закінчивши будівельні роботи, у 2012 році ОСОБА_5 оформив право власності на квартиру АДРЕСА_1 на своє ім'я, та 29 серпня 2012 року отримав свідоцтво на право власності. Такі дії відповідача є незаконними, порушують права ОСОБА_4, оскільки він є законним власником квартири АДРЕСА_1. Відповідач відмовляється від виконання умов угоди про переоформлення правовстановлюючих документів.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на квартиру
АДРЕСА_1 НОМЕР_1 від 29 серпня
2012 року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради.
Скасовано запис про право власності ОСОБА_5 в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1, площею 129,9 кв.м.
Рішення є підставою для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 у реєстраційній службі Одеського міського управління юстиції.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_5, не виконав своїх зобов'язань, за укладеною з ОСОБА_4 угодою від 25 грудня 2009 року про участь у будівництві житлової квартири АДРЕСА_1.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі, але суд вирішив його права та обов?язки - ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 08 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що намагаючись визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, на яку було накладено арешт, ОСОБА_5 таким чином ухиляється від виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 22 вересня 2014 року про стягнення з нього боргу на користь ОСОБА_6
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 08 грудня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення апеляційного суду Одеської області від 08 грудня
2015 року та направляючи справу на новий розгляд до суд апеляційної інстанції, Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав, що суд апеляційної інстанції, не зазначив в своєму рішенні у чому саме полягає порушення прав ОСОБА_6 при вирішенні спору за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору та скасування свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_6, оскаржуючи рішення суду першої інстанції, не зазначав у апеляційній скарзі, які питання вирішив суд у даній справі про його права та обов'язки.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2015 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції виходив із того, що доводи апеляційної скарги дають підстав для висновку, що рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2015 року вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_6, оскільки спір стосується правовідносин, які виникли між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 25 грудня 2009 року.
17 грудня 2016 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 через засоби поштового зв?язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2016 року та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що , визнавши право власності за
ОСОБА_4, суд фактично лишив ОСОБА_6 можливості забезпечення виконання боржником - ОСОБА_5, покладеного на нього зобов'язнання по сплаті грошових коштів присуджених для стягнення в судовому порядку, а також права накладення стягнення на вказане майно в рахунок боргу.
05 квітня 2017 року представником ОСОБА_4 - ОСОБА_8 через засоби поштового зв?язку подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в яких просить касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2016 року залишити без змін.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи наведені в запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Предметом спору у цій справі є невиконання ОСОБА_5 обов'язків за укладеною з ОСОБА_4 угодою про участь у будівництві житлової квартири АДРЕСА_1.
На виконання даної угоди позивач передав відповідачу 51 500,00 доларів США, а останній зобов'язався виконати будівельні роботи, внести будівництво в експлуатацію та оформити на об'єкт (перебудову житлову квартиру) право власності на ОСОБА_4
Закінчивши будівельні роботи, у 2012 році ОСОБА_5 оформив право власності на квартиру АДРЕСА_1 на своє ім'я, та 29 серпня 2012 року отримав свідоцтво на право власності. Отримане ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на реконструйований об'єкт, що на думку позивача порушило його права, оскільки позивач є законним власником квартири АДРЕСА_1. Відповідач відмовляється від виконання умов угоди про переоформлення правовстановлюючих документів.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22 вересня 2014 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 задоволено. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 20 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа -
ОСОБА_10, про визнання договору удаваним правочином - скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні зустрічного позову
ОСОБА_5 Позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі
1 057 876,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі
3 441,00 грн та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 827,00 грн.
ОСОБА_6, оскаржуючи рішення суду першої інстанції, зазначав у апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_5 умисно перевів своє майно на
ОСОБА_4 в цілях уникнути від виконання боргових зобов'язань.
Статтею 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій) було передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів Верховного Суду погоджуються з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наявність боргових зобов'язань ОСОБА_5 не стосується правовідносин за договором про надання послуг, укладеним
25 грудня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, так як ОСОБА_6 не був стороною договору та рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2015 року не вирішувалось питання про його права та обов'язки.
Доводи касаційної скарги є безпідставними, зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від
12 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від
28 листопада 2016 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 грудня 2016 року зупинено виконання рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2015 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 листопада
2016 року, до закінчення касаційного провадження.
Враховуючи те, що касаційна скарга представника ОСОБА_6 -
ОСОБА_7 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює виконання рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2015 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від
28 листопада 2016 року.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2016 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Приморського районного суду міста Одеси від
12 лютого 2015 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2016 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
В. М.Коротун
М. Є.Червинська