Ухвала
23 жовтня 2018 року
місто Київ
справа № 760/13781/16-ц
провадження № 61-44293ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С.П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 09 серпня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», третя особа - ОСОБА_2, про скасування наказу,
ОСОБА_1 у вересні 2018 року звернувся з касаційною скаргою на зазначені судові рішення.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, оскільки у порушення вимог пункту 1 частини другої статті 392 ЦПК заявником у касаційній скарзі невірно зазначено найменування суду, до якого подано касаційну скаргу.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У пункті 1 частини другої статті 36 Глави 5 «Верховний Суд» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом.
За правилами, встановленими частиною першою статті 391 ЦПК України, касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Оскаржувані судові рішення ухвалені у порядку цивільного судочинства. Судом касаційної інстанції у цивільних справах є Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду. Проте, заявником у порушення зазначених правил адресовано касаційну скаргу до Верховного Суду України.
За таких обставин, відповідно до вимог частини четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати касаційну скаргу (у новій редакції), копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Крім того, касаційна скарга не може прийнята до розгляду, оскільки заявником всупереч вимогам пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не надано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, який визначений Законом України «Про судовий збір», а додана заявником до касаційної скарги копія квитанції про сплату судового збору в розмірі 1 102 грн 40 коп. не є належним доказом його сплати.
Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» напис на платіжному документі про зарахування судового збору в дохід бюджету має бути скріплений першим і другим підписами посадових осіб, відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі, копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Надана суду квитанція про сплату судового збору не відповідає зазначеним вимогам законодавства, зокрема подана до суду не в оринігалі.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України 2017 року у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 09 серпня 2018 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених недоліків строк до 15 листопада 2018 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. П. Штелик