Постанова
Іменем України
25 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 654/765/15-ц
провадження № 61-17548св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
треті особи: приватний нотаріус Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршалова Марина Володимирівна, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Наталія Вікторівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 03 травня 2017 року у складі колегії суддів: Радченка С. В., Бугрика В. В., Колісниченка А. Г.,
У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршалова М. В., приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Н. В., про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності на частку спадкового майна.
Позовна заява мотивована тим, що 13 лютого 2009 року ОСОБА_8 був складений заповіт посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Н. В., яким він заповів ОСОБА_4 20,00 га землі із належної йому на праві власності земельної ділянки за державним актом у розмірі 41,17 га, що розташована на території Новозбур'ївської сільської ради Херсонської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер.
08 жовтня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до приватного нотаріуса Голопристанського нотаріального округу Маршалової М. В. із заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено, з тих підстав, що 30 жовтня 2013 року свідоцтво про право власності на спадкове майно, земельну ділянку розміром 41,17 га видане іншому спадкоємцю за заповітом.
Посилаючись на порушення його права власності та унеможливлення виконання покладеного на нього обов'язку зареєструвати право на спадщину, ОСОБА_4 просив визнати за ним право власності на 20,00 га земельної ділянки розташованої на території Новозбур'ївської сільської ради, Херсонської області та визнати свідоцтво про право на спадщину видане за заповітом на 41,17 га земельної ділянки - кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Новозбур'ївської сільської ради Херсонської області 30 жовтня 2013 року іншому спадкоємцю частково недійсним.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від
19 травня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вказані у заповіті на ім'я ОСОБА_4 20,00 га земельної ділянки, розташовані на території Новозбур'ївської сільської ради Херсонської області із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не можуть бути розцінені як реально існуюче майно заповідача, оскільки 20,00 га земельної ділянки не визначено установленими межами, певним місцем розташування, відсутні кадастровий номер та визначені щодо неї права. Крім того, суд визнав безпідставними та необґрунтованими і такими, що спростовуються матеріалами справи та не відповідають вимогам закону, доводи позивача про те, що ОСОБА_8 заповідав позивачу частину земельної ділянки площею
20,00 га із земельної ділянки площею 41,17 га.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 03 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 19 травня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за заповітом посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Н. В. 13 лютого 2009 року на земельну ділянку площею 20,00 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Новозбур'ївської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області.
Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину від 30 жовтня 2013 року видане приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М. В. на ім'я
ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 41,17 га, кадастровий номер НОМЕР_1 розташовану на території Новозбур'ївської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області, в частині земельної ділянки розміром 20,00 га, право власності на яку визнано в порядку спадкування за ОСОБА_4
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що видачею ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 41,17 га порушено право спадкоємця ОСОБА_4, якому ОСОБА_8 заповів частину земельної ділянки в розмірі 20,00 га. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 30 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Голопристанського нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М. В. на земельну ділянку площею 41,17 га, та визнання за позивачем права власності на частину земельної ділянки відповідно до заповіту ОСОБА_8 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
23 травня 2017 року ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Херсонської області від 03 травня 2917 року та залишити в силі рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 19 травня
2015 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 до нотаріуса із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом не звертався і документи, необхідні для оформлення його спадкових прав не надавав. Тобто не виконав передбачених законодавством обов'язкових дій для реалізації свого права на спадкування.
Заповідач ОСОБА_8 в заповіті на ім'я ОСОБА_4 міг зазначити будь-яку земельну ділянку площею 20,00 га, розташовану на території Новозбур'ївської сільської ради Херсонської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право на яку належало йому або могло виникнути у нього в майбутньому на час складання заповіту.
Посилання позивача на ту обставину, що ОСОБА_8 заповідав ОСОБА_4 частину земельної ділянки площею 20,00 га із земельної ділянки площею
41,17 га яка на момент смерті належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого Новозбур'ївською сільською радою, Голопристанського району, Херсонської області 29 грудня 2001 року, на підставі рішення сесії Новозбур'ївської сільської ради від 27 грудня 2001 року є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер
ОСОБА_8, який за життя склав два заповіти:
- заповіт, посвідчений 02 листопада 2006 року приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М. В., та зареєстрований за реєстром № 4129, відповідно до якого все належне йому майно заповів ОСОБА_9;
- заповіт, посвідчений 13 лютого 2009 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Н. В., та зареєстрований за реєстром № 471, згідно з яким він заповів ОСОБА_4 належні йому 20,00 га земельної ділянки, яка розташована на території Новозбур'ївської сільської ради Херсонської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
08 жовтня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_8
30 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М. В. видано на ім'я ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 41,17 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Новозбур'ївської сільської ради Херсонської області.
10 липня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом або постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
Відповідно до частини другої статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
За правилами частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
В пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня
2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.
З урахуванням наведених положень закону, право на спадщину мають особи, які її прийняли.
Установлено, що 08 жовтня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті
ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто в межах шестимісячного строку.
Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог
ОСОБА_4, оскільки видачею ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 41,17 га порушено право спадкоємця
ОСОБА_4, якому ОСОБА_8 заповів частину земельної ділянки в розмірі 20,00 га.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист пав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE,
№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду Херсонської області від 03 травня 2017 року - без змін, оскільки підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Херсонської області від 03 травня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
В. М. Коротун
М. Є. Червинська