Справа № 761/34787/18
Провадження № 1-кс/761/23564/2018
17 вересня 2018 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , власника майна - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання у кримінальному провадженні № 120 181 001 000 094 95 від 05.09.2018 за ч. 4 ст. 358 КК України про накладення арешту на майно,
До Шевченківського районного суду м. Києва звернувся слідчий Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 з клопотанням у кримінальному провадженні №120 181 001 000 094 95 за ч. 4 ст. 358 КК України про накладення арешту на майно.
На обґрунтування клопотання зазначено, що 05.09.2018 за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 16, під час перевірки документів у ОСОБА_4 виявлене свідоцтво про реєстрацію автомобіля «AUDI» моделі «А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками підробки.
У зв'язку з цим вказаний автомобіль та свідоцтво з ознаками підробки у гр. ОСОБА_4 вилучені та визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Водночас, вказане майно є тимчасово вилученим, тому слідчий просив накласти на нього арешт з метою забезпечити його збереження.
У судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Власник майна ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання, наполягаючи, що він є законним власником вказаного автомобіля та не знав, що свідоцтво про реєстрацію автомобіля «AUDI» має ознаки підробки.
Слідчий суддя, заслухавши доводи слідчого, заперечення власника майна, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим майном серед іншого, можуть бути речі, якщо вони виготовлені, пристосовані як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, набуті кримінально протиправних шляхом.
Частиною 2 статті 168 КПК визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватись під час обшуку, що у силу ч. 5 ст. 171 КПК покладає на слідчого обов'язок звернутись до слідчого судді з клопотанням про накладення на таке майно арешту.
Статтею 131 КПК арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Досліджуючи існування на момент розгляду клопотання про накладення арешту зазначених складових, слідчий суддя відмічає, що наданими слідчим матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 358 КК України.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом вчинення злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
У силу ч.2 ст. 170 КПК арешт майна допускається, серед іншого, з метою збереження речових доказів.
Для реалізації встановленої законом мети відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, якщо воно відповідає зазначеним у ст. 98 КПК критеріям.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди його вчинення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набуті кримінально протиправним шляхом.
Слідчим доведено, що свідоцтво про реєстрацію автомобіля «AUDI», на яке ініційоване накладення арешту, має ознаки підробки, тобто є предметом вказаного вище кримінального правопорушення.
Водночас, ініціатором клопотання не наведено обґрунтованих підстав вважати, що автомобіль «AUDI» моделі «А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є речовим доказом у кримінальному провадженні, тобто таким, що містить на собі сліди вчиненого злочину.
Приймаючи до уваги наведене, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави для арешту свідоцтва про реєстрацію автомобіля «Ауді».
Керуючись вимогами ст. 131, 132, 167, 168, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 задовольнити частково.
Накласти у кримінальному провадженні № 120 181 001 000 094 95 арешт на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «AUDI» моделі «А6», д.н.з. НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 .
У задоволенні решти вимог клопотання відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга..
Слідчий суддя ОСОБА_1