Справа № 22-ц/793/1741/18Головуючий по 1 інстанції - ОСОБА_1
Категорія: 43 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2
30 жовтня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого Нерушак Л.В.
Суддів Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.
за участю секретаря Чуйко А.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3;
відповідач - ОСОБА_4;
особа, яка подає апеляційну скаргу - відповідач ОСОБА_4
розглянувши у м. Черкаси у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28.08.2018 року, ухваленого під головуванням судді Дудніченко В.М. у залі Звенигородського районного суду Черкаської області № 2 28 серпня 2018 року о 10 год. 42 хв., повний текст рішення виготовлено 28.08.2018 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ особових рахунків по оплаті комунальних послуг, - :
25.05.2018 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про поділ особових рахунків по оплаті комунальних послуг за квартиру.
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_3 посилається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками часток у квартирі АДРЕСА_1. Їх частки в майні є рівними та складають по 1/ 2 частині кожному.
ОСОБА_3 вказує, що ОСОБА_4 на даний час не приймає участі в оплаті комунальних послуг, у зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ особових рахунків по оплаті комунальних послуг. Позивач ОСОБА_3 просить розділити особові рахунки між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП:НОМЕР_2, по оплаті комунальних послуг (в забезпеченні: холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, установленому законодавством) згідно розміру 1/ 2 часток власності за квартиру АДРЕСА_2.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати: 704 грн. 80 коп. по сплаті судового збору та 3500 грн. витрати на правничу допомогу.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено.
Розділено між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП:НОМЕР_2, особові рахунки по оплаті комунальних послуг (в забезпеченні: холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, установленому законодавством) згідно розміру 1/ 2 часток власності за квартиру АДРЕСА_1.
Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати: 704 грн. 80 коп. по сплаті судового збору, та 3500 грн. - витрати на правничу допомогу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 оскаржив рішення суду першої інстанції, подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, та винесено із значним порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню. ОСОБА_4 в апеляційній скарзі зазначає також, що оскільки під час розгляду даного позову, він та ОСОБА_3 не знайшли домовленості у користуванні квартирою, то суд першої інстанції передчасно та безпідставно виніс рішення, задовольнивши позов ОСОБА_3 про поділ особових рахунків по оплаті комунальних послуг за квартиру, не визначивши порядку користування приміщеннями квартири АДРЕСА_3. Також вказує, що ОСОБА_3 не надала суду жодних доказів порушення її прав, як співвласника квартири на розподіл особового рахунку діями або бездіяльністю відповідачів ОСОБА_5 ВЖРЕУ та міської ради, а вона сама навіть не зверталася із такою заявою до комунальних підприємств, як це передбачено ст. 104 ЖК України. ОСОБА_4 просить рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2018 року скасувати та постановити нове рішення, згідно якого у позові відмовити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на оплату судового збору в сумі 1057,20 грн.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Справа переглядається апеляційним судом Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням, але без виклику сторін.
Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення чи змінити його.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи ; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, а висновок суду про поділ особових рахунків по оплаті комунальних послуг за квартиру є безпідставним та передчасним, оскільки не відповідає вимогам закону, так як судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та невірно застосовано норми матеріального права, допущено порушенням вимог процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вирішуючи спір, та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про поділ особових рахунків по оплаті комунальних послуг за квартиру, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, вказавши, що ОСОБА_4 з 22.11.2017 року є рівнозначним власником 1/ 2 частини квартири АДРЕСА_4, а тому поряд з позивачем ОСОБА_3, відповідач повинен також виконувати обов'язок по утримання майна згідно до своєї частки та нести тягар відповідальності перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними з цим майном.
Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може, оскільки висновки суду є необґрунтованими, не відповідають обставинам справи та вимогам закону, судом допущено порушення вимог матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно даних свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 листопада 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками по 1/ 2 частці квартири кожний , а саме: на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.7-9).
15.12.2017 року ОСОБА_3 уклала договір по наданню комунальних послуг на утримання квартири АДРЕСА_2 ( а.с.10-11).
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Частинами 1, 4 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Згідно з ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 29 від 22 грудня 1995 року (з наступними доповненнями) передбачено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири, або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Із матеріалів справи вбачається, що кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробовому виразі.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють, користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно зі ст. 66 ЖК Української РСР плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється, виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).
Відповідно до ст. 67 ЖК Української РСР, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 179 ЖК Української РСР, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 7 Правил користування приміщенням житлових будинків (в редакції затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 року № 45) власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У п. 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків передбачено, що мешканці квартири, в якій проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі), мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнаннями. Пунктом 10 Правил також встановлено, що у разі, коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних послуг та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю зареєстрованих осіб, що проживають у квартирі, житловому приміщенні у гуртожитку; за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар).
Враховуючи вищевикладене, діючим законодавством обов'язок по оплаті комунальних платежів, покладений на кожного з співвласників, відповідно до частки співвласника у квартирі. У разі ухилення співвласника від виконання своїх зобов'язань по оплаті за комунальні послуги, інші співвласники, які оплачують ці послуги, мають право на стягнення коштів, сплачених ними з співвласника, який таку оплату не проводить. У разі відмови співвласника у добровільному порядку сплатити кошти співвласнику чи співвласникам, особа має право за захистом своїх інтересів звернутись до суду з відповідним позовом .
Тому позивач не позбавлена можливості звернутися в суд з відповідними позовними вимогами до відповідача про стягнення коштів, які нею сплачено за утримання квартири та комунальні послуги, які мають сплачувати співвласники, незалежно від того чи проживають вони у квартирі, чи не користуються нею, оскільки згідно до вимог закону «власність зобов'язує».
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_3, звертаючись до суду з позовом про поділ особових рахунків по оплаті комунальних послуг, не звернула уваги на вимоги закону, із вимогами до будинкоутримувача про розділення особових рахунків квартири не зверталася, не залучила їх до участі у справі в якості відповідача, оскільки розділення рахунку проводиться при наявності рішення суду та при розділенні квартири будинкоутримувачем (СУБ, ОСББ та інше). Звернення позивача в суд із вимогами до співвласника як відповідача у справі про поділ особових рахунків не ґрунтується на вимогах закону, оскільки суд безпідставно задовольнивши вимоги позивача, не вказав, яким чином буде виконано дане рішення суду щодо розділення особового рахунку, та рахунків по сплаті за комунальні послуги, оскільки дані установи та підприємства не є стороною у справі, а суд не звернув належної уваги на вказані обставини при вирішенні даного спору, не залучивши в якості відповідачів до розгляду справи належних відповідачів, чим допустив порушення вимог процесуального права, так як ухвалив рішення про права, інтереси та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Отже, виходячи з вищевикладеного, вбачається, що порядок розподілу витрат на утримання квартири та оплату за житлово-комунальні послуги, за умови, що у квартирі мешкає декілька співвласників - користувачів, та при наявності спору з цього питання, визначений нормативними документами.
Апеляційний суд звертає увагу, що у зв'язку з тим, що кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому, то суд першої інстанції дійшов до передчасного та невірного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 щодо поділу особових рахунків по оплаті комунальних послуг за квартиру, оскільки розділення особового рахунку можливе лише за умови виділення часток в натурі (визначення конкретної площі за кожним зі співвласників чи встановлення порядку користування та за належного кола осіб - відповідачів, які мають законні підстави для вирішення питання щодо поділу особових рахунків .
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача, тому підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги, які апеляційний суд вважає обґрунтованими, та які спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню колегією суддів апеляційного суду, оскільки спростовують висновки суду першої інстанції, так як суд неповно дослідив обставини справи, дійшовши до помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про поділ особових рахунків по оплаті комунальних послуг за квартиру, не звернувши уваги, що вказані вимоги заявлено лише до відповідача ОСОБА_4, а інших відповідачів не залучено до участі у розгляді справи, що є обов'язковою підставою відповідно до вимог п.4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального права щодо вимог про поділ особових рахунків по оплаті комунальних послуг за квартиру, судом допущено порушення вимог процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про поділ особових рахунків по оплаті комунальних послуг.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ особових рахунків по оплаті комунальних послуг за квартиру, то слід стягнути судові витрати з позивача ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_4, понесені ним за подачу апеляційної скарги у розмірі 1057, 20 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28.08.2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ особових рахунків по оплаті комунальних послуг - скасувати, прийняти нову постанову.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ особових рахунків по оплаті комунальних послуг за квартиру.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати за подачу апеляційної скарги у розмірі 1057,20 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів , в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Головуючий Нерушак Л,В.
Судді Василенко Л.І.
ОСОБА_6