Справа № 562/848/17
"25" жовтня 2018 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області
в складі:
головуючого - судді Мичка І.М.
за участю секретаря судових засідань Кондратюк Н.В.
позивача ОСОБА_2
представника позивача - ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Миротинської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, ОСОБА_4, третя особа реєстраційна служба Здолбунівського районного управління юстиції про скасування рішення, скасування права власності на земельну ділянку, -
Позивач звернувся до суду із заявою в якій просить визнати незаконним та скасувати Рішення Миротинської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області № 405 від 07 травня 2014 року, яким була затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у власність в межах АДРЕСА_1 ОСОБА_4, загальною площею 0,2500 га на території Миротинської сільської ради Здолбунівського району та передано ОСОБА_4, жительці АДРЕСА_1, у власність земельну ділянку загальною площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах АДРЕСА_1; скасувати право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1, зареєстроване РС Здолбунівського районного управління юстиції в державному реєстрі прав 21.08.2014 року, номер запису про право 6776551.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 19323615 від 26.06.2008 року він є власником домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. Домоволодіння складається із житлового будинку, господарських споруд, металевої сітки із стовпчиками, що позначають межу суміжних землекористувачів та іншого майна. Суміжним землекористувачем є відповідач ОСОБА_4. В даному домоволодінні він виріс та мешкає і по теперішній час. Дану земельну ділянку, на якій знаходиться означене домоволодіння, в свій час, отримала спочатку його рідна баба, яка у 1960-х роках померла. Після смерті рідної баби, земельну ділянку поділили між її доньками. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мама ОСОБА_7, яка після смерті залишила заповіт, по якому заповідала все своє майно на мою користь. Оформивши право власності на спадкове майно, він звернувся до Миротинської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області із заявою про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність. Рішенням Миротинської сільської ради від 01 серпня 2008 року він отримав зазначений дозвіл. Однак, реалізувати зазначене право він не зміг, в свій час, із-за певних сімейних обставин. У жовтні 2013 року до нього звернулась відповідач з проханням підписати Акт узгодження меж наших земельних ділянок, оскільки вона оформляла право власності на земельну ділянку. Враховуючи що межа між даними земельними ділянками була позначена дуже тривалий час, належними позивачу стовпчиками та металевою сіткою, а також те, що позивач також мав намір оформлювати своє право на земельну ділянку, він підписав означений акт, без встановлення межових знаків. В подальшому, відповідач ОСОБА_4 стала висувати йому вимоги про звільнення її власності, оскільки остання має намір влаштовувати свій паркан, за міркуваннями відповідача ОСОБА_4, він мав знести свій паркан та не чинити їй перешкод в облаштуванні її паркану в метрі від належного їй житлового будинку, хоча узгоджена межа між земельними ділянками проходить по фасаду будинку.
В подальшому позивач звернувся до відповідача Миротинської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області за роз'ясненнями. Посадові особи сільської ради йому пояснили, що в 2011 році ОСОБА_4 отримала дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність, після чого виготовила технічну документацію, яку в подальшому Миротинська сільська рада Здолбунівського району Рівненської області, своїм рішенням № 405 від 07 травня 2014 року, затвердила та передала зазначену ділянку ОСОБА_4 у власність. Ознайомившись з означеною технічною документацією позивач виявив, що схеми земельної ділянки, яку передали у власність відповідачу ОСОБА_4 не відповідають фактичному користуванню суміжними земельними ділянками, поворотні точки та межи не відповідають дійсному розташуванню і, як наслідок, позивач не має можливості виготовити свою технічну документацію на його власність - металеві стовпчики з металевою сіткою, що позначають межу суміжних землекористувачів, стала знаходитись на земельній ділянці, яка, відповідно до оспорюваного права власності за технічною документацією належить відповідачу ОСОБА_4.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, вказаних в позовній заяві та просили суд її задовольнити.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5, підтримали свою позицію, викладену у письмових запереченнях проти позову, просили суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що розроблена технічна документація щодо встановлення меж земельної ділянки відповідає вимогам діючого законодавства, а відтак і рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність є законним та не підлягає до скасування. Твердження позивача, наведені ним у своїй позовній заяві не відповідають дійсності, оскільки позивач, самовільно захопив частину земельної ділянки ОСОБА_4, встановивши там свій паркан. Підписавши у жовтні 2013 році Акт узгодження меж суміжних земельних ділянок, позивач узгодив межі земельної ділянки відповідача, а в подальшому знищив межові знаки та встановив свій паркан.
Представник відповідача Миротинської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області вказав, що прийняте рішення відповідає вимогам законодавства, оскільки рішення приймалось на підставі розробленої технічної документації, а тому просив відмовити у задоволенні позову.
Третя особа реєстраційна служба Здолбунівського районного управління юстиції повідомлена про дату та час розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання не з'явилася.
Суд, заслухавши доводи сторін у справі, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивачу ОСОБА_2 відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 19323615 від 26.06.2008 року належить на праві власності домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. Як слідує з даного Витягу підставою виникнення даного права власності є рішення Здолбунівського районного суду рівненської області від 08 лютого 2007 року. Домоволодіння складається із житлового будинку, господарських споруд, паркан у вигляді огорожі із металевої сітки. Дана обставина знайшла своє підтвердження і в матеріалах дослідженого в судовому засіданні технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що по АДРЕСА_2. В даних матеріалах мається схематичний план земельної ділянки, який підтверджує конфігурацію суміжної межі земельних ділянок позивача та відповідача.
Надаючи оцінку даним доказам, суд зазначає, що паркан, який являє собою частину суміжної межі земельних ділянок позивача та відповідача був облаштований та існував, станом на 08.02.2007 року, чим спростовуються доводи відповідача про те, що позивачем самовільно було захоплено частину земельної ділянки відповідача ОСОБА_4, шляхом встановлення саме позивачем даного паркану на належній на праві власності земельній ділянці відповідача ОСОБА_4
Відповідно до статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із статтею 1 ЗК України право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відтак, існуванням оскаржуваного рішення, на підставі якого було зареєстроване право власності відповідача ОСОБА_4 порушуються права позивача ОСОБА_2, як власника вищенаведеного майно.
Крім того, заслуговує на увагу й те, що позивач ОСОБА_2 набувши право власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, а також інше майно, він також набув право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою і, незважаючи на те, що Земельним Кодексом (в редакції 1992 року) закріплювалося право приватної власності на землю, ОСОБА_2, на свій власний вибір вирішував чи продовжувати користуватися земельною ділянкою на праві по життєвого спадкового володіння чи переоформити правовий титул даної земельної ділянки. Такої ж правової позиції притримується і Конституційний суд України у своєму Рішенні № 5-РП/2005 від 22.09.2005 року
Відповідно до ст.. 95 ЗК України землекористувачі мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
Що стосується розробленою на замовлення відповідача ОСОБА_4 технічної документації на земельну ділянку, яку було затверджено оскаржуваним рішенням:
В технічній документації, серед іншого міститься Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, датований 21 жовтня 2013 року, підписаний, серед інших, позивачем та відповідачем. Відповідно до п.3 Акту прийомки-передачі межових знаків на зберіганні від 21 жовтня 2013 року, межові знаки не встановлювалися, згідно до п.3.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками».
Відповідно до п.3.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», що була затверджена Наказом Державного Комітету України із земельних ресурсів за № 376 від 18.05.2010 року межові знаки не встановлюються на бажання власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо). Отже ці межові знаки не встановлювалися, враховуючи фасад будинку та паркан, що складається із металевої сітки та стовпчиків.
Відповідно до п.4.4. згаданої Інструкції у разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.
Відповідно ч.6 ст.186-1 Земельного Кодексу України (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правовим актам, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Дані обставини знайшли своє підтвердження і дослідженими в судовому засіданні доказами. Зокрема, фото-таблицею доданою позивачем до своєї позовної заяви. Витягом із земельно-кадастрової Книги сільської ради, відповідно до якого за спадкодавцем відповідача ОСОБА_4, - ОСОБА_8, рахувалось всього 0,15 га землі, що було у її законному користуванні (запис у Книзі за № 799), за позивачем ОСОБА_2 рахувалось та рахується 0,50 га землі, що знаходиться у його законному користуванні, проведеної у справі судової експертизи, відповідно до матеріалів якої чітко вбачається встановлене фактичне користування позивачем та відповідачем земельними ділянками, а саме фактичне використання відповідачем ОСОБА_4 0,2646 га землі. Сама технічна документація виготовлена без врахування поворотних точок та не прив'язана до місцевості, не відповідає а ні фактичному користуванню як самої відповідачки ОСОБА_4, так і позивача ОСОБА_2, а також інших землекористувачів ОСОБА_9 та територіальної громади (в частині розміщенні дороги).
Доводи наведені у позовній заяві повністю підтвердив і допитаний в судовому засіданні свідок.
Відтак, розроблена на замовлення відповідача ОСОБА_4 технічна документація на земельну ділянку, яку було затверджено оскаржуваним рішенням не відповідає діючому законодавству і, як наслідок рішення відповідача про її затвердження підлягає до скасування.
Розподіл судових витрат відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. В даному випадку, з урахуванням задоволених позовних вимог, до стягнення підлягають 9400,0 грн., з яких 1280, грн.. судового збору за подання позову, 320 грн. за подання заяви про забезпечення позову та 7800,0 грн.. вартість проведеної судової експертизи у справі.
З цих підстав, керуючись ст. ст. 258, 259, 264, 265, 268, 272, 354 Цивільно процесуального кодексу України , суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до Миротинської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, ОСОБА_4, третя особа реєстраційна служба Здолбунівського районного управління юстиції про скасування рішення, скасування права власності на земельну ділянку задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати Рішення Миротинської сільської ради Здолбунівського районну Рівненської області №405 від 07.05.2014 року, яким була затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) , кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку , господарських будівель та споруд у власність в межах АДРЕСА_1, ОСОБА_4 , загальною площею 0,2500 га на території Миротинської сільської ради Здолбунівського районну та передано ОСОБА_4 , жительці АДРЕСА_1,у власність земельну ділянку загальною площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку , господарських будівель та споруд в межах АДРЕСА_1.
Скасувати право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1, зареєстроване РС Здолбунівського районного управління юстиції в державному реєстрі прав 2108.2014 року, номер запису про право 6776551.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2 судові витрати понесені позивачем по справі з яких 1280, грн.. судового збору за подання позову, 320 грн. за подання заяви про забезпечення позову та 7800,0 грн. вартість судвої експертизи, у загальній сумі -9,400.00грв.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається через Здолбунівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя