Дата документу 02.11.2018 Справа № 554/7622/18
Провадження № 2/554/3092/2018
30 жовтня 2018 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого - судді Савченко Л.І.,
при секретарі - Гаврись В.В.
за участю позивача - ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3, визначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу від 08 жовтня 1991 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Першої полтавської нотаріальної контори Полежаєвою Н.П. ним придбано у гр.. ОСОБА_5 будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1, будівництво якого не закінчено. Актом про закінчення будівництва і вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 02.04.1991 р., затвердженим рішенням виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 06.07.1999 р. № 125 домоволодіння розташоване за адресою АДРЕСА_1, прийнято до здачі . У вищевказаному будинку зареєстровані позивач - ОСОБА_1, його дружина - ОСОБА_2, дочка - ОСОБА_6, син - ОСОБА_3. Після одруження син - ОСОБА_3 близько десятим років фактично не проживає за місцем реєстрації, з часу одруження проживав за адресою реєстрації дружини, а навесні 2017 року виїхав до Польщі на заробітки. Відповідач не заперечує щодо зняття його з місця реєстрації, про що видав довіреність на ім»я матері, однак остання не може зняти ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання, оскільки в довіреності не зазначено, що дана довіреність видана саме для звернення до Центрів надання адміністративних послуг. Оскільки позивач не має можливості вільно розпорядитися належним йому житлом, а відповідач не проживає в даному будинку близько десяти років, не приймає участі у його утриманні, належних йому речей у будинку не зберігає, він змушений платити комунальні послуги через реєстрацію відповідача, тому вирішив звернутися до суду з позовом, так як збереження реєстрації є недоцільним.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі, прохав його задовольнити, оскільки син не проживає в даному будинку близько десяти років, а позивач позбавлений можливості розпоряджатись своєю власністю, а саме не може продати будинок.
Представник відповідача - ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнала.
Суд заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 08 жовтня 1991 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Першої полтавської нотаріальної контори Полежаєвою Н.П. та зареєстрованому в реєстрі під № 2-3866 ОСОБА_1 у ОСОБА_5 придбано незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці розміром 600 кв. м., про що здійснено реєстровий напис в реєстрову книгу № 144 за реєстром № 19076 від 20.04.1999 р. (а.с. 10-12)
Згідно акту про закінчення будівництва і вводу експлуатацію індивідуального домоволодіння від 02.04.1999 р., затвердженого виконкомом Октябрської районної ради від 06.07.199 № 125 домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 пред'явлене до здачі ОСОБА_1 прийнято (а.с. 13)
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.07.2018 р., індексний номер витягу 132430634 житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а.с.16).
Згідно довіреності виданої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та посвідченої нотаріусами Томашем Зєнціна та Маріушем Лукасік нотаріальної контори м. Кракова Республіки Польші, переклад якої посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємельяновою І.Г. за № 14272 від 19.09.2018 року, він уповноважує свою матір ОСОБА_2 подати заяви про наміри від його імені та за його дорученням з питань пов'язаних зі зняттям його з реєстрації місця проживання у АДРЕСА_1 (а.с. 16-18).
Свідок ОСОБА_8 у судовому засідання пояснив, що є сусідом ОСОБА_1 та разом з ним проживає дружина. Син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 не проживають близько восьми років.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засідання пояснила, що проживає по сусідству з позивачем близько дванадцяти років, син ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 не проживає, приїздив лише в гості.
Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, що слідує зі змісту ст. 391 ЦК України.
Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 150 ЖК України встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Конституцією України у ст.41 та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди,відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. При цьому, на зміст права власності не впливають місце проживання власника, місце його реєстрації та місце знаходження майна. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Оскільки ОСОБА_3 за місцем реєстрації у будинку АДРЕСА_1 не проживає, власних речей не зберігає близько десяти років, що підтверджено зібраними по справі доказами та показаннями свідків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи через Октябрський районний суд м.Полтави.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.
Відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, місце знаходження 36039 м.Полтава, вул. Пушкіна, 63.
Повний текст рішення складено 02 листопада 2018 року.
Суддя Л.І. Савченко