Справа № 355/1213/18
Провадження № 2/355/667/18
01 листопада 2018 року Баришівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лисюка О.Д.
за участі секретаря судового засідання Ющенко Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.
1. 21 серпня 2018 року Публічне акціонерне товариство КБ « ПриватБанк» (надалі позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 ( далі відповідач ) з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 11 жовтня 2012 року в розмірі 20285,56 ( двадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять грн.) 56 коп. та 1762( одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. в повернення судового збору. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем, належним чином взятих на себе зобов'язань, визначених вищевказаним кредитним договором.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 21.08.2018 року має заборгованість - 20285,56 грн., з яких:
9789,59 грн. - тіло кредиту,
3064,70 грн. - нараховано відсотків за користуванням кредитом,
5989,10 грн. - нараховано пені,
а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:
500.00 грн. - штраф (фіксована частина);
942.17 грн. - штраф (процентна складова).
2. Відповідач ОСОБА_3 відзиву на позовну заяву не надав.
ІІ. Заяви і клопотання.
2.1. Від представника Публічного акціонерного товариства КБ « ПриватБанк» надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін ( а.с.8 ) та заява про отримання процесуальних документів в електронному вигляді ( а.с.6 ).
2.2. Від представника банку надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача ( а.с.7).
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
3.1. Представник позивача в судове засідання не з'явився, в своєму клопотанні (а.с.7 ) просив проводити розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
3.2. Відповідач будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суд не сповістив, відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи, що представник позивача та відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленими в судове засідання не з'явилися, поважності причин своєї неявки не повідомили, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі наявних в ній даних чи доказів ( постановити заочне рішення ).
3.5. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ « Приват Банк» з метою отримання банківських послуг в зв'язку з чим підписав заяву без номеру від 11.10.2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та « Тарифами банку» складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Відповідно до умов договору Відповідач отримав кредитну карту "Універсальна, 55 днів пільгового періоду". Відповідно до тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 55 днів пільгового періоду": Пільговий період - до 55 днів (пільгова ставка діє за умови погашення до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості); Базова % ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості) - 2,5% (30,00 % на рік) ; за тратами здійсненими з 01.09.2014 року - 2,9 % (34,80 % на рік); за тратами здійсненими з 01.04.2015 року -3,6% (43,20 % на рік); Обов'язковий щомісячний платіж -7 % від заборгованості (але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості); з 01.04.2014 року - 5% від заборгованості (але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості); пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів; Пеня = 0,24 % від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50 грн., щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. Пеня = 0,24 % від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше.
Згідно п. 2.1.1.12.2 Договору в разі непогашення Клієнтом боргових зобов'язань за Кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору.
У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.2.1. Договору Клієнт сплачує Банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування.
При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1. Договору на суму від 100 грн., Клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав і станом на 21.06.2018 року має заборгованість - 20285,56 грн. , з яких:
9789,59 грн. - тіло кредиту,
3064,70 грн. - нараховано відсотків за користуванням кредитом,
5989,10 грн. - нараховано пені,
а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:
500.00 грн. - штраф (фіксована частина);
942.17 грн. - штраф (процентна складова).
V. Оцінка суду.
Дослідивши матеріали справи суд вважає за необхідне відмовити ПАТ КБ « ПРИВАТ БАНК» в задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_1 виходячи з наступних міркувань.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11.10.2012 року ОСОБА_1 підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. При цьому, бажаної суми кредитного ліміту у вказаній заяві не зазначено ( а.с.11 ).
Згідно інформації викладеної у вказаній заяві ОСОБА_1, останній висловив свою згоду з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, при цьому він ознайомився і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Таким чином, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до матеріалів позовної заяви визначено, що Заява разом з Пам'яткою Клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт) і Тарифами становить укладений Договір про надання банківських послуг.
В той же час суд вважає, що позивачем, ПАТ КБ « ПриватБанк», не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Пам'ятки Клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, Правил надання послуг (виконання робіт) і Тарифів, щоб в сукупності із Заявою, свідчило про наявність між сторонами договірних відносин про надання банківських послуг.
За вимог ч.1 та 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.
Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу ( групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, остання разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт) та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучений позивачем до матеріалів позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, не містить підпису позичальника, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач ОСОБА_3 був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.
Суд звертає свою увагу на ту обставину, що правова позиція Верховного Суду України, висловлена у справі № 6-16цс15, безпосередньо пов'язується зі спором щодо права сторін збільшити строк позовної давності. Однак, остання підлягає застосуванню в межах розгляду даної справи, оскільки визначає умови та порядок укладання між сторонами договору. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 червня 2015 року у справі № 6-698цс15, від 01 липня 2015 року у справі №6-757цс15.
Крім того, у правовій позиції, викладеній ВСУ по справі № 6-240цс14 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначено, що «Суди апеляційної та касаційної інстанцій, погоджуючись з доводами позивача про застосування п'ятирічного строку позовної давності, не звернули увагу на те, що позивачем не представлено належних та допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли Умови споживчого кредиту в редакції , яка передбачає збільшення строку позовної давності, ці умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачем вони не підписувалися». Тобто ВСУ у своєму правовому висновку зазначив, що якщо Умови кредитування не підписані відповідачем, то у такому разі їх неможливо визнати належним та допустимим доказом по справі вказані умови не є складовою частиною укладеного між ним та банком договору.
Оцінюючи позовні вимоги з позицій належності обраного позивачем способу захисту слід зазначити, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом ( постанова Верховного Суду України від 12.06.2014 року у справі № 6-32цс13 ).
Суд звертає свою увагу на ту обставину, що позивачем в порушення ст.81 ЦПК України, не надано доказів того, що платіжна картка, яка передбачена умовами Заяви ( а.с.6), була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують тип та строк її дії, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку. При цьому, згідно заяви позичальника на оформлення картки, розмір кредитного ліміту не визначений, а додана до матеріалів справи довідка про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка «Універсальна» 55 днів пільгового періоду не містить відомостей про отримання вказаних документів з боку позичальника, ознайомлення останнього з вказаною Довідкою та Прикладами використання кредитних коштів.
Окрім того, на час розгляду справи судом, позивачем не було надано доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником.
Наданий же позивачем до матеріалів позовної заяви розрахунок заборгованості за договором б/н від 11.10.2012 року не є належним та допустимим доказом наявності цивільно-правових відносин між сторонами у справі, оскільки по суті є калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог. На думку суду, розрахунок заборгованості не є тим документом, який підтверджує наявність або відсутність коштів на рахунку особи та факт проведення певних фінансових операцій.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких сууд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування ( ч.1 ст.77 ЦПК), а доказування не може грунтуватися на припущеннях ( ч.6 ст.81 ЦПК) .
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.
Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
У позовній заяві уповноваженим представником позивача висловлено клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача.
Заявляючи у відповідності до вимог ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи за її відсутності особа усвідомлює, погоджується та несе ризики неможливості вчасно відреагувати на обставини, які будуть з'ясовані в ході проведення судового засідання, надати відповідні пояснення та додаткові докази або ж заявити клопотання.
Крім того, відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо заявлених позовних вимог, не є підставою для звільнення від доказування у відповідності до вимог ст. 82 ЦПК України.
За вимог ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом письмових доказів переконують суд про відсутність обставин, за яких даний позов підлягав би до задоволення.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 43,76-81,82,89, 95, 135, 259, 263-265,п.5 ст.279 ЦПК України, ст.ст. 536,625, 526, 527, 530, ч.1 ст.598,599,610, ч.2 ст.615,629,1050,1054 ЦК України, суд -
1.Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Баришівський районний суд Київської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Баришівського
районного суду Київської області О. Д. Лисюк
Повне рішення суду складено
01 листопада 2018 року.