01.11.2018
Справа № 522/14229/18
Провадження № 3/522/7422/18
01 листопада 2018 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Бондар В.Я., розглянувши матеріали, що надійшли із першого Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_1
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 2022/13 від 01.08.2018 року встановлено, що ОСОБА_1 не сплачує аліменти на користь ОСОБА_2. які зобов'язаний сплачувати відповідно до виконавчого листа № 521/16851/15-ц від 13.06.2016 року виданого Малиновським районним судом м. Одеси від 13.06.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі ј н утримання дитини починаючи з 13.10.2105 року і до 21.04.2019 року, що призвело до виникнення заборгованості , сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, а саме до заборгованості у розмірі 63651,25 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментам, який складено державним виконавцем 01.08.2018 року. За що передбачена відповідальність ст. 183-1 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
За положеннями ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 183-1 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
При розгляді справи встановлено дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 183-1 КУпАП, як несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Дійсно, диспозицією ст. 183-1 КУпАП передбачена відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Відповідальність за вказане правопорушення була встановлена Верховною Радою України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» №2234-VIII від 7 грудня 2017 року, який набув чинності через місяць з дня опублікування, а саме 6 лютого 2018 року.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Оскільки, згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 2022/13 від 01.08.2018 року, ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП, а саме за несплату аліментів на утримання дитини, вчинену у період з 13.10.2015 по 01.08.2018(включно), проте до 6 лютого 2018 року вказані діяння не передбачали адміністративної відповідальності, а після встановлення відповідальності (6 лютого 2018 року) станом на 01 серпня 2018 дату складання адмінпротоколу сукупний розмір заборгованості не перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, тому в діях ОСОБА_1 на даний час відсутній склад зазначеного адміністративного правопорушення.
Частиною 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. ст.8, п. 1 ч. 1 ст.183-1,247,283,284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення № 2022/13 від 01.08.2018 за фактом вчинення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_1, адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-1 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову на протязі десяти днів з дня її винесення. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу разом із справою у відповідний апеляційний суд.
Суддя Бондар В.Я.