Справа № 569/8250/18
11 жовтня 2018 року м.Рівне
Рівненський міський суд в складі судді Бердія М.А.,
при секретарі Кирийчук Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд -
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПрАТ «Рівнеазот» про стягнення нарахованої але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що працював на ПАТ «Рівнеазот» (на теперішній час ПрАТ «Рівнеазот»). Наказом № 121-ВК від 26 січня 2018 року був звільнений з роботи 02 лютого 2018 року. При звільненні з роботи заробітна плата в сумі 24763 грн. 47 коп. йому не виплачена. Відповідно до ст.115, ст. ст.116, 117 КЗпП України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 24763 грн. 47 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 лютого 2018 по 11 жовтня 2018 року в розмірі 99877 грн. 76
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 повідомлені належним чином про дату час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.
Представник відповідача Поляк І.В. повідомлена належним чином про дату час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилась. Подала до суду клопотання, в якому просить розглянути справу за її відсутності за наявними у справі матеріалами.
В поданому відзиві на позовну заяву, позовні вимоги не визнає та вважає їх безпідставними.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на ПАТ «Рівнеазот» (на теперішній час ПрАТ «Рівнеазот»). Наказом № 121-ВК від 26 січня 2018 року позивач був звільнений з роботи 02 лютого 2018 року.
Відповідно до довідки ПрАТ «Рівнеазот», що видана ОСОБА_1 від 13.02.2018 року №249 позивачу належить до виплати заробітна плата в розмірі 24763,47 грн. Заборгованість по заробітній платі позивачу не виплачено.
Відповідно до вимог ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до роз»яснень, наведених у пункті 20постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
За встановлених по справі обставин суд визнає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України за період з 03 лютого 2018 року по 11 жовтня 2018 року відповідно до розрахунку проведеного позивачем у сумі 99877 грн. 76 коп.
Що стосується вини відповідача, суд враховує, що саме на відповідача покладається обов'язок доведення відсутності вини у затримці розрахунку при звільненні. Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що невиплата позивачу при звільненні всіх належних йому сум мала місце не з вини відповідача.
Посилання представника відповідача на те, що ПрАТ «Рівнеазот», порушуючи строки розрахунку зі звільненими працівниками, діє у стані крайньої необхідності, суд визнає недоречним.
Вчинення дій у стані крайньої необхідності передбачає вчинення їх для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Обставини, які б свідчили про дії відповідача у стані крайньої необхідності представником відповідача не наведені і судом такі обставини не встановлені.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 999 грн. 80 коп. та з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268,280-289 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (м. Рівне-17, код ЗКПО 05607824) про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задоволити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 24 763 грн. 47 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 99877 грн. 76 коп.
Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 999 грн. 80 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» 704 грн. 80 коп. судового збору в дохід держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рівненського
міського суду Бердій М.А.