01.10.2018
Провадження № 2-а/389/53/18
ЄУН № 389/1911/18
01 жовтня 2018 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Тьор Є.М.,
при секретарі - Пахуті Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Знам'янка Кіровоградської області за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №1 батальону УПП в Кіровоградській області ДПП лейтенанта поліції Ковальова Олександра Сергійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопоршення, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №1 батальону УПП в Кіровоградській області ДПП лейтенанта поліції Ковальова Олександра Сергійовича, в якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА №466504 від 02 липня 2018 року.
Вимоги обґрунтувала тим, що 02.07.2018р. відповідачем було винесено постанову серії ЕАА №466504 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.. Зазначила, що 02.07.2018р. дійсно рухалася на своєму автомобілі у м. Знам'янка Кіровоградської області по вул. Михайла Грушевського та зупинилась щоб перевірити стан двигуна, згідно вимог п.15.2 ПДР. Після чого, підійшов відповідач і наказав надати посвідчення водія та технічний паспорт на автомобіль. Відповідач зазначив, що вона здійснила зупинку з порушенням правил ПДР, а яких саме не вказав. Протягом двадцяти хвилин відповідач складав оскаржувану постанову. Після чого, вона продовжила рух.
За таких обставин вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та винесена з підстав нарощування показників у роботі, а тому підлягає скасуванню.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надав до суду заяву, зареєстровану за вх. № 13233/18 від 01.10.2018р., в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити, справу розглянути за її відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав до суду відзив на позов, в якому вказав, що заявлені позовні вимоги не визнає, оскільки вони є безпідставними та необґрунтованими. Належних і допустимих доказів на обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 не надала. Постанова прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, при її винесені позивачу були роз'яснені права і обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України. На підтвердження вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП до відзиву відповідач долучив диск з відеозаписом.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
У частині 2 ст.2 КАС України зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповдно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2).
Стосовно позивача посадовою особою - відповідачем, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП, 02 липня 2018 року складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА №466504, якою на останню накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 02 липня 2018 року о 15 годині 31 хвилин у м. Знам'янка Кіровоградської області по вул. Михайла Грушевського, 24, керуючи транспортним засобом «Пежо3008», номерний знак НОМЕР_1 , здійснила зупинку на перехресті позначеними дорожніми знаками 2.3 (головна дорога) та 2.1 (дати дорогу), чим порушила п.15.9 «ґ» Правил дорожнього руху, а саме порушення заборони зупинки на перехресті, чим вчинила правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Від підпису та отримання копії постанови позивач відмовилася, будь-яких відомостей щодо пояснень останньої постанова не містить.
Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме, чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Частина 1 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до п.15.9.ґ Правил дорожнього руху, зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Згідно п.1.10 Правил дорожнього руху, перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.
Частина 1 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
За змістом ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ст.283 КУпАП).
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 даної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог пункту 15.9 «ґ» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.122 КУпАП.
Так, постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складено інспектором патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ч.1 ст.122 КУпАП.
Оскільки, позивачем на думку відповідача було вчинено адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а розгляд справи віднесено до компетенції Національної поліції, у відповідності до вимогст. 258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складався.
Скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч.1, 2 ст.258 КУпАП передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Так, провадження в справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі за ч.1 ст.122 КУпАП, відбувається в скороченому вигляді, а саме: фіксація адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Позивач вказує, що правил дорожнього руху не порушував.
Відповідач не спростував заперечення водія. Не відбирались пояснення очевидців. Залишаються не спростованими заперечення особи яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідачем не складалася схема, яка б посвідчувала факт порушення. В оскаржуваній постанові вказано, що порушнику копію постанови надіслано рекомендованим листом, в свою чергу інспектором не залучено свідків, які б могли підтвердити відмову порушника від підпису.
Суду, відповідачем, надано відеозапис, однак відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозапис в постанові відсутні, що виключає можливість прийняття його у якості належного доказу по справі, про що вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.05.2018р. у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016), адміністративне провадження №К/9901/29775/18.
Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, є недоведеним.
Крім цього, суд вказує, що рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює,а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
В силу ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 245 КУпАП закріплює, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Отже, відповідач не довів правомірність свого рішення, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, доводи позивача щодо відсутності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідачем не спростовані.
Відповідно до п.1 ч.1ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин справи суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає - закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 9, 72, 77, 90, 242, 244-246, 257-263, 286 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до інспектора роти №1 батальону УПП в Кіровоградській області ДПП лейтенанта поліції Ковальова Олександра Сергійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопоршення - задовольнити.
Постанову серії ЕАА №466504 від 02 липня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн. скасувати, а провадження по цій справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - інспектор роти №1 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП лейтенант поліції Ковальов Олександр Сергійович, місце знаходження: вулиця Ю.Бутусова, 22б, місто Кропивницький, 25006.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області Є М. Тьор