Справа № 464/4776/18
пр.№ 2/464/1555/18
заочне
31.10.2018 Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючого- судді Горбань О.Ю.,
при секретарі судових засідань Гаврилишин О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів ,
Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 18 187,66 грн., трьох відсотків річних у розмірі 4 358,89 грн. Обгрунтовує позовні вимоги тим, що 29 жовтня 2012 року Сихівським районним судом м. Львова ухвалено рішення за наслідками розгляду цивільної справи № 2-2359/11за її позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. Вказаним рішенням вирішено поділити спільне майно подружжя - автомобіль марки «Ніссан «НОТЕ», залишивши автомобіль у користуванніОСОБА_3, а на її користь присудити грошову компенсацію замість частки у праві спільної сумісної власності на майно в розмірі Ѕ середньої ринкової автомобіля марки «Ніссан «НОТЕ» в сумі 48 573, 50 грн. За весь час примусового виконання рішення про стягнення з ОСОБА_3 грошової компенсації вартості її частки у праві спільної сумісної власності на майно в розмірі Ѕ середньої ринкової вартості автомобіля в сумі 48 573, 50 грн., ОСОБА_3 сплачено лише 2090, 91 грн. (10.05.2018р.). Таким чином, неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, які виникли на підставі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 жовтня 2012 року, стало підставою, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, для звернення до суду із вимогою про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних за незаконне користування коштами.
Ухвалою від 20 вересня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.
Представник позивача в судове засідання не прибула, подала до суду заяву, в якій позов підтримала в повному обсязі, просить справу розглядати у її відсутності.
Відповідач в судові засідання повторно не з'явився, відзив не подав, про причини не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Суд зі згоди представника позивача, обумовленою у заяві від 31.10.2018, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямч.1 ст.280 ЦПК Україниз урахуванням достатніх матеріалів про взаємовідносини сторін.
Згідно з ч.2ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Перевіривши зібрані докази, постановляючи заочне рішення, суд позовні вимоги задовольняє з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29 жовтня 2012 року Сихівським районним судом м. Львова ухвалено рішення за наслідками розгляду справи № 2-2359/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. Вказаним рішенням вирішено поділити спільне майно подружжя - автомобіль марки «Ніссан «НОТЕ», залишивши автомобіль у користуванні ОСОБА_3 та присудивши на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно в розмірі Ѕ середньої ринкової вартості автомобіля в сумі 48 573, 50 грн.
На підставі вказаного рішення Сихівським районним судом м. Львова видано виконавчий лист № 2-2359/11 від 29 березня 2013 року, який позивачкою пред'явлено до примусового виконання у Сихівський відділ державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
Згідно відповіді Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області вих. № В 6/23521 від 02 липня 2018 року, вбачається, що в ході виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2359/11 від 29 березня 2013 року Сихівського районного суду м. Львова про поділ спільного майна подружжя - на користь ОСОБА_2 присудити грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно в розмірі Ѕ середньої ринкової вартості автомобіля марки «Ніссан « НОТЕ» в сумі 48 573, 50 грн., заборгованість частково боржником погашена - в розмірі 2090, 91 грн. та перерахована стягувачу за вказаними банківськими реквізитами, що підтверджується платіжним дорученням № 1022 від 10.05.2018р.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Аналізуючи вищеописане, суд приходить до висновку, що оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов'язання, у зв'язку зі стягненням компенсації вартості частки у праві спільної сумісної власності подружжя, то його невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом Україниу постанові від 06 липня 2016 року (справа № 6-1946 цс 15).
Враховуючи вищенаведене, неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, які виникли на підставі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 жовтня 2012 року, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 18 187, 66 грн. та три відсотки річних у розмірі 4 358, 89 грн.
Відповідно до ч.6 ст141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На підставі ст. ст. 509, 525 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 76, 89, 258, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) інфляційні втрати у розмірі 18 187, 66 (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят сім) гривень 66 копійок та три відсотки річних у розмірі 4 358, 89 (чотири тисячі триста п'ятдесят вісім) гривень 89 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Сихівського районного суду м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду позивачем подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 31.10.2018.
Суддя О.Ю.Горбань