30 жовтня 2018 рокуЛьвів№ 857/395/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М,
з участю секретаря судового засідання Гром І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2018 року у справі № 345/1088/18 (прийнята об 11:02 год. у м. Калуш Івано-Франківської області, головуючий суддя Якимів Р.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Теребовлянського відділу поліції в особі капрала поліції Рупи Сергія Романовича про визнання протиправною та скасування постанови,-
21 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Теребовлянського відділу поліції в особі капрала поліції Рупи Сергія Романовича, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського СР ПП Теребовлянського відділу поліції в особі капрала поліції Рупи Сергія Романовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК 258496 від 12 березня 2018 року, якою він притягнутий до адміністративної відповідальність за ч.2 ст. 122 КУпАП .
Також позивач просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням від 13 серпня 2018 року Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у задоволенні позову відмовив.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що він дійсно рухався без включеного світла фар, однак не згоден з тим, що це порушення підпадає під ч. 2 ст. 122 КУпАП. При цьому зазначає, що в постанові не вказано вимоги якого пункту ПДР він порушив.
Апелянт зазначає, що згідно з нормами чинного законодавства не використання ближнього світла фар у світлу пору доби не є грубим порушенням ПДР і відповідальність за вказане порушення може підпадати лише під 125 ст. КУпАП (інші порушення правил дорожнього руху), за яке може бути застосована санкція лише у виді попередження.
Однак суд не взяв до уваги його заперечення та підтримав постанову інспектора. Також додає, що в 2011 році ОСОБА_1 скоїв аналогічне порушення, однак суд задовольнив тоді його позовні вимоги і скасував постанову.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України. Тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до постанови серії НК № 258496 від 12.03.2018 року, позивач - ОСОБА_1 12.03.2018 року о 17:50 год., рухаючись по 106 км автодороги Івано-Франківськ-Бучач-Тернопіль, керував транспортним засобом «Volkswagen Caddy», д.н. НОМЕР_1, без ввімкненого ближнього світла фар, чим порушив п. 9.8 Правил дорожнього руху України.
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 та підданий стягненню у виді штрафу в розмірі 425 гривень.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вину у вчиненні даного правопорушення визнав, а відповідачем надано правильну кваліфікацію вчиненого правопорушення саме за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є правильними.
Згідно ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до пункту 9.8 Правил дорожнього руху, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила), з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно з ч. 3 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.
За приписами частин 2 та 4 ст.258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог 283 КУпАП.
В свою чергу, згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 сам підтвердив той факт, що він 12.03.2018 року керував транспортним засобом поза межами населеного пункту з вимкненим ближнім світлом фар. При цьому, мотивація позовних вимог стосується виключно неправильної, на його думку, кваліфікації вчиненого правопорушення.
Більше того, апелянт наголошує що в 2011 році ним вже вчинялося аналогічне адміністративне правопорушення. Однак, позивач оскаржив складену постанову у справі про адміністративне правопорушення, яка була скасована у зв'язку з неправильною кваліфікацією.
Апеляційний суд не надає оцінки вказаному рішенню, однак зазначає, що вказане лише свідчить про систематичне порушення позивачем норм ПДР України.
Таким чином, відповідачем з урахуванням принципу «раціонального сумніву» доведено правові підстави для реалізації наданих йому повноважень, аналогічно цьому в справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 3 квітня 2008 року вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для сумніву, що відповідач діяв неправомірно. Навпаки, відповідно до п. 2 ст. 86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Пояснення позивача вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв'язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача. Однак суд не є засобом для сторін та не толерує зловживання ними правами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об'єктивності відповідача щодо позивача не вказано.
В ст. 7 КУпАП вказано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. В тій частині, в якій суд уповноважений розглянути цей спір будь-якого порушення підстав і порядку дій відповідача не встановлено.
При цьому, апеляційний суд не бере до ваги покликання позивача на неправильну кваліфікацію вчиненого ним правопорушення, оскільки саме частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів.
Зазначене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17 травня 2018 року у справі №726/786/17 та від 07.02.2018 року у справі № 285/1619/17
За вказаних обставин колегія суддів визнає позов необґрунтованим, заснованим на припущеннях, а тому не підлягаючим до задоволення.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
В силу ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 229, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 322 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2018 року у справі № 345/1088/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 01 листопада 2018 року.