30 жовтня 2018 рокуЛьвів№ 857/81/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М,
з участю секретаря судового засідання Гром І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 червня 2018 року у справі № 464/223/18 (час прийняття 09:00 год., м. Львів, головуючий суддя Мичка Б.Р.) за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови у справі про порушення митних правил,-
10 січня 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила скасувати постанову Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби у справі про порушення митних правил за № 0014/12600/17 від 21.12.2017.
Рішенням від 22 червня 2018 року Сихівський районний суд м. Львова позов задовольнив повністю. Визнав протиправною та скасував постанову Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби України у справі про порушення митних правил від 21.12.2017 № 0014/12600/17, якою ФОП ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст.485 МК України.
Також суд стягнув в дохід держави за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби судовий збір в сумі 1762 грн. 00 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Міжрегіональна митниця Державної фіскальної служби подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на його доводи про те, що фактичною датою випуску спірного автомобіля є грудень 2009 року. Тому згідно змін до Податкового кодексу України пільгові ставки до цього легкового автомобіля не застосовуються.
З огляду на викладене відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та хвалити нове рішення, яким залишити оскаржену постанову митного органу без змін.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення частково з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 21 грудня 2017 року в.о. начальника Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби виніс постанову у справі про порушення митних правил за № 0014/12600/17, якою позивач ФОП ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст.485 МК України та притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів на суму 252 440 грн. 07 коп.
Підставою для застосування до позивача штрафу стали наступні обставини.
ОСОБА_1 зареєстрована фізичною-особою підприємцем, яка уповноважена на роботу з митними органами, а саме здійснює послуги по митному оформленні товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів.
На підставі договору-доручення від 03.10.2016 про надання адміністративних послуг декларанта, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_2, позивач надавала послуги з декларування транспортного засобу, а саме ,,Легкового автомобіля, марки Renault, модель Megane, номер кузова VIN НОМЕР_3, рік випуску 2010 року”.
03.10.2016 ОСОБА_2 надав ФОП ОСОБА_1 документи, необхідні для оформлення митної декларації, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.02.2010 НОМЕР_4, рахунок-фактуру (інвойс) від 22.09.2016 №б/н, Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 23.09.2016, сертифікат відповідності.
В той же день, 03.10.2016 року, ФОП ОСОБА_1 подала до відділу митного оформлення № 2 Львівської митниці ДФС, як декларант, до митного оформлення товаросупровідні документи на вантаж: ,,Автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марки Renault, модель Megane, номер кузова VIN НОМЕР_3, рік випуску 2010 року, модельний рік 2010 рік, дата введення в експлуатацію 2010 рік, двигун-дизель, об'єм 1461 см. куб., потужність 66 кВТ, Країна виробництва: Європейський Союз”, а саме: митну Декларацію 209000020/2016/005210, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.02.2010 року НОМЕР_4, рахунок-фактуру (інвойс) б/н від 22.09.2016 року, Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 23.09.2016 року № 209090003/2016/02199.
При цьому у графі 31 ЕМД декларант зазначила опис товару такого змісту ,,Ввезення згідно Закону України № 1389-VІІІ від 31.05.2016 легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марки Renault, модель Megane, номер кузова VIN НОМЕР_5, рік випуску 2010 року, модельний рік 2010, дата введення в експлуатацію 18.02.2010, номер двигуна: К9KFQ, двигун-дизель, об'єм - 1461 см. куб., колір-чорний, колісна формула-4х2, потужність - 66 кВТ, кузов хетчбек, місць, включаючи водія 5, дверей 5. Країна виробництва: Європейський Союз 2. 1 РР 1” та у графі 33 ЕМД заявила код товару ,,НОМЕР_2”.
Також позивач самостійно нарахувала ввізне мито в сумі 9552 грн. 90 коп., акцизний податок у розмірі 0,1030 Євро за 1 см. куб. об'єму двигуна в сумі 4356 грн. 21 коп., податок на додану вартість в сумі 21887 грн. 61 коп., а тому загальна сума нарахування склала 35796 грн. 72 коп..
31.08.2017 Міжрегіональна митниця ДФС направила запит за №168/10/30-70-20-02-16 до ПрАТ ,,Рено Україна” (офіційного дилера ,,RENAULT” в Україні) для встановлення фактичного року виготовлення транспортного засобу Renault, модель Megane, номер кузова VIN НОМЕР_5.
Відповідно до інформації, наданої АТ ,,Рено Україна” в листі № 296 від 14.09.2017 року, фактичний рік виготовлення вказаного - грудень 2009 року.
На підставі виявлених розбіжностей в році випуску транспортного засобу відповідач дійшов висновку, що у зв'язку зі зміною коду товару та наявності для цього коду більшої ставки акцизного податку 1,761 Євро за 1 см. куб. об'єму двигуна, недобір митних платежів за ЕМД 209000020/2016/005210 станом 03.10.2016 складає 84146 грн. 69 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача відсутня вина як у формі умислу (оскільки при декларуванні товару вона не передбачала настання шкідливих наслідків свого діяння, не бажала їх та не допускала настання цих наслідків), так і в формі необережності (оскільки не передбачала можливості настання шкідливих наслідків свого діяння і не повинна була і не могла їх передбачити).
При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 як декларант діяла виключно в рамках своїх повноважень, передбачених ст. 266 МК України, виходячи з наданих їх документів і не могла припустити, що товаросупровідні документи містять недостовірні відомості стосовно транспортного засобу, що переміщується через державний кордон України.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права та є вірними.
Так, частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовуються Митним кодексом (МК) України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП) та є публічно-правовими, оскільки стосуються притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.
Відповідно до частини першої статті 458 МК порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
За змістом статей 10, 11 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків; правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
За статтею 485 МК заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Аналізуючи зміст наведених вище норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі).
Об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.
Отож, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 МК) обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).
З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що ФОП ОСОБА_1 здійснює митне декларування вантажів як митний брокер, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору доручення від 3 жовтня 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 (далі - Довіритель) та ФОП ФОП ОСОБА_1 (далі - Повірений) на здійснення послуг по декларуванню товарів (брокерських послуг).
Відповідно до п.3.1 вищевказаного договору, Повірений зобов'язаний прийняти від Довірителя повний перелік документів, необхідний для митного оформлення вантажу та транспортного засобу.
Згідно п.4.1 договору, Довіритель зобов'язаний надавати Повіреному всі необхідні документи для оформлення вантажу та транспортного засобу відповідно до вимог чинного законодавства.
Пунктами 4.3. та 4.4 договору передбачено, що Довіритель зобов'язаний нести повну відповідальність за достовірність наданих Повіреному документів, фактичних даних та документів, що підтверджують код товару за УКТ ЗЕД, необхідних для оформлення ВМД; нести повну відповідальність за достовірність наданої усної інформації та документів, необхідних для оформлення декларації митної вартості (ДМВ), яка підтверджується підписом Довірителя, або його представника на копії бланку ДМВ, що залишається повіреному.
Відповідно до ст.416 МК України митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором (417МК України).
Дослідивши належним чином надані сторонами докази, суд першої інстанції встановив, що позивач при подачі митної декларації 209000020/2016/005210 діяла як агент митного оформлення, тобто відповідно до ст.418МК України як фізична особа - резидент, що перебуває в трудових відносинах з митним брокером і безпосередньо виконує в інтересах особи, яку представляє митний брокер, дії, пов'язані з пред'явленням органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 18.02.2010 року НОМЕР_4, рахунка-фактуру (інвойс) б/н від 22.09.2016 року, експортної декларації, роком випуску даного транспортного засобу є 2010-й рік.
Відповідно до Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 23.09.2016 року № 209090003/2016/02199, який був проведений державним інспектором ВМО № 3 м/п ,,Мостиська” Львівської митниці ДФС Леськівим Л.М., на момент переміщення автомобіля перевізником ОСОБА_3 через митний кордон України законність наданих ним документів, які стали в подальшому у позивача підставою для митного оформлення, не викликала у працівників митниці жодних сумнівів.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку у спірних правовідносинах позивач діяв виключно в межах укладеного договору про надання послуг по декларуванню товару, на підставі отриманих від ОСОБА_3 документів та відомостей, що підтверджується наявними у матеріалах доказами та поясненнями сторін у справі.
При цьому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що обставини щодо можливого надання митному органу неправдивих відомостей під час митного оформлення імпортованого товару, які стали підставою для недорахування відповідних податків і зборів, не могли і не залежали від волі позивача, у якого немає обов'язку перевіряти достовірність отриманих документів та відомостей про товар від свого Замовника, а тому у її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, що необхідний для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оскільки в діях ФОП ОСОБА_1 відсутня вина як у формі умислу (оскільки при декларуванні товару вона не передбачала настання шкідливих наслідків свого діяння, не бажала їх та не допускала настання цих наслідків), так і в формі необережності (оскільки не передбачала можливості настання шкідливих наслідків свого діяння і не повинна була і не могла їх передбачити), суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині стягнення з відповідача судового збору в дохід держави.
Згідно зі статтею 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу. Питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України (стаття 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Відповідно до частини другої статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України ,,Про судовий збір”.
Підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України ,,Про судовий збір” визначена ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Таким чином, в разі звернення особи до суду з позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір у порядку та розмірах, встановлених Законом України ,,Про судовий збір”, не сплачується.
Правила розподілу судових витрат визначено ст. 139 КАС України. Відповідно до ч.1 даної статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час судового розгляду встановлено, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем судових витрат .
При цьому, можливості стягнення з суб'єкту владних повноважень судового збору на користь державного бюджету у випадку задоволення позову фізичної особи, яка звільнена від сплати судового збору ні КАС України, ні Законом України ,,Про судовий збір” не передбачено.
Відтак колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача судовий збір на користь держави.
В силу п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів визнає правильним задовольнити апеляційну скаргу частково, а саме: скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача судового збору.
В решті, а саме в частині скасування постанови Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби України від 21.12.2017 у справі про порушення митних правил № 0014/12600/17, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст.315, ст. ст. 317, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 червня 2018 року у справі № 464/223/18 в частині стягнення в дохід держави за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби судового збору в сумі 1762 грн. 00 грн. - скасувати.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 01 листопада 2018 року.