30 жовтня 2018 рокуЛьвів№ 857/247/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М,
з участю секретаря судового засідання Гром І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 серпня 2018 року у справі № 462/2894/18 (суддя Бориславський Ю.Л., м. Львів) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до рядового поліції УПП ВП ГУНП у Львівській області Гаврика Р.В. про скасування постанови,-
18 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до рядового поліції УПП ВП ГУНП у Львівській області Гаврика Р.В., в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо складання постанови серія ВР № 121709 по справі про адміністративне правопорушення від 07.05.2018 року та скасувати вказану постанову.
Рішенням від 06 серпня 2018 року Залізничний районний суд м. Львова позов задовольнив частково.
Скасував постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ВР № 121709 від 07.05.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрив.
У позові про визнання неправомірними дії рядового поліції УПП ВП ГУ НП у Львівській області Гаврика Р.В. щодо складання постанови серії ВР № 121709 від 07.05.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - відмовив.
Також суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - УПП ВП ГУ НП у Львівській області на користь держави витрати на оплату судового збору в розмірі 704,80 гривні.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що з оскаржуваною постановою не погоджується в частині стягнення з управління судового збору в розмірі 704, 80 грн.
Так, за подання до суду адміністративного позову по скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у; порядку та розмірах, установлених Законом про судовий збір.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що законодавець жодним чином не зазначив про те, що судовий збір повинен покладатися на відповідача у разі задоволення позовних вимог позивача щодо оскарження постанови у справі про вчинення адміністративного правопорушення, однак Верховний Суд України, аналізуючи судову практику у постанові від 13 грудня 2016 року у справі №306/306/17/16-а прийшов до висновку про те, що як позивач так і відповідач - суб'єкт владних повноважень звільняються від сплати судового збору за подання апеляційних/касаційних скарг на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з управління судового збору.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Згідно з положеннями ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що постановою рядового поліції УПП ВП ГУНП у Львівській області Гаврика Р.В., серії ВР №121709 від 07.05.2018 року, позивач визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП України та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 255,00 гривень.
Згідно вказаної постанови, 07.05.2018 року біля 09 годин 20 хвилин позивач, керуючи транспортним засобом «Ауді», номерний знак НОМЕР_1, на 3 км. + 100 м. автодороги Західний об'їзд, не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах», порушивши п.5.16 Додатку 1 Правил дорожнього руху.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів того факту, що при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови прийняв зазначене рішення на підставі об'єктивних доказів, оскільки жодного доказу на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові суду не представлено.
При цьому, суд першої інстанції постановив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - УПП ВП ГУ НП у Львівській області на користь держави витрати на оплату судового збору в розмірі 704, 80 гривні.
Такі висновки суду першої інстанції щодо стягнення судового збору, на думку апеляційного суду, не відповідають нормам процесуального права та є помилковими.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 4 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
КУпАП дає вичерпний перелік осіб, які можуть мати статус позивача у справах про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення і на цій підставі не повинні сплачувати судовий збір при зверненні до суду першої інстанції.
У випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення.
Правила розподілу судових витрат визначено ст. 139 КАС України. Відповідно до ч.1 даної статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час судового розгляду встановлено, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем судових витрат .
При цьому, можливості стягнення з суб'єкту владних повноважень судового збору на користь державного бюджету у випадку задоволення позову фізичної особи, яка звільнена від сплати судового збору ні КАС України, ні Законом України «Про судовий збір» не передбачено.
Відтак колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача судовий збір на користь держави.
В силу п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм процесуального права, через що рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача судового збору, з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 229, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 серпня 2018 року у справі № 462/2894/18 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - УПП ВП ГУНП у Львівській області на користь держави витрат на оплату судового збору в розмірі 704, 80 грн - скасувати.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 01 листопада 2018 року.