31 жовтня 2018 рокуЛьвів№ 857/1368/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.,
за участі секретаря судового засідання Гнатик А.З.,
заявника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 05 квітня 2018 року про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі № 2а-6319/11 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії (ухвала суду першої інстанції прийнята суддею Комзюк А.Ф. в смт. Рокитне Рівненської області, 05.04.2018 року), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернулася до суду із заявою про заміну сторін виконавчого провадження за виконавчим листом у справі № 2-а-6319/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Рокитнівському районі провести нарахування і виплату коштів, передбачених ч. 2 ст. 39 та ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: стягувача ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, його правонаступником ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України у Рокитнівському районі Рівненської області на Сарненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області.
Ухвалою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 05 квітня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив заявник, який покликаючись на те, що вказана ухвала є незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить прийняти постанову, якою ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 05 квітня 2018 року про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні скасувати, заявлені вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 (стягувач) помер. На момент його смерті постанова суду не була виконана в повному обсязі боржник (управління ПФУ в Рокитнівському районі) здійснив нарахування пенсії, однак нарахована пенсія в сумі 11276,60 гривень виплачена не була. Вказана постанова суду і на даний час обліковується в Реєстрі рішень, виконання яких гарантується державою, а отже підлягає виконанню. ОСОБА_1 є його дочкою та спадкоємницею за законом відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено, що 09 вересня 2011 року постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, задоволено.
Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області щодо відмови провести перерахунок та виплату щомісячної доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі провести нарахування та виплату позивачеві ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 39 та ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 15 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року, з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зміни розміру мінімальної заробітної плати та виплачених сум доплати до пенсії та додаткової пенсії.
10.05.2012 року ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09.09.2011 року залишено без змін.
Стягувач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер, про що свідчить свідоцтво про смерть.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.12.2017 року, заявниця, як спадкоємець після смерті ОСОБА_2, отримала свідоцтво про право на спадщину, яка складається з: доплати до пенсії та грошової допомоги, передбачених ст.39, ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постараждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Слід також зазначити, що відповідно до частини першої статті 91 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
За положеннями статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Отже, спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 15 Закону № 1404-VІІІ у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від право попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
Конституційним Судом України у рішенні № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу № 5-рп/2013 Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року вказав, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Судами встановлено, що в поданому до суду запереченні Управління ПФУ кошти ОСОБА_2 були нараховані, однак не виплачені.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_2 та спадкоємцем за заповітом, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні, оскільки право на отримання вказаних виплат має заявник як спадкоємець.
Щодо заміни боржника колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 1404-VІІІ Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно пункту 1 частини 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Системний аналіз наведених норм у їх взаємозв'язку дозволяє дійти висновку, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, примусове виконання судових рішень є лише частиною даної стадії, а підставою для виконання судового рішення є набрання ним законної сили.
Статусу стягувача та боржника особи набувають з моменту набрання рішенням законної сили (або ж з моменту винесення рішення у випадку, якщо воно підлягає негайному виконанню). З цього моменту, безвідносно до факту відкриття виконавчого провадження, стягувач та боржник наділені відповідними правами та обов'язками, притаманними таким особам.
Підставами для заміни сторони виконавчого провадження, як видно з частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та частини 1 ст. 379 КАС України, є вибуття однієї з сторін та заява сторони чи заінтересованої особи, яка має право звернутися до суду із відповідною заявою.
Згідно із частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно правонаступництво відбувається у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення).
Процедура ліквідації передбачає значний обсяг певних дій, і, відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області реорганізовано шляхом приєднання до Сарненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області. Тому, виходячи з цього, така реорганізація є достатньою підставою для вибуття сторони виконавчого провадження і відповідно заміни сторони, що вибула, на правонаступника.
У зв'язку з вищевказаним, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 правомірно звернулася до суду з заявою про заміну стягувача та боржника у виконавчому провадженні.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції про відмову заміні стягувача та боржника у виконавчому провадженні прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, без врахування істотних обставин, що мають значення для справи, що є підставою для її скасування та прийняття нової ухвали про задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача та боржника у виконавчому провадженні.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено незаконне та необґрунтоване судове рішення без додержання норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновків суду, а тому таке підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 241, 308, 311-313, 315, 316, 321, 325, 328, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 05 квітня 2018 року про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі № 2а-6319/11 скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Замінити сторони виконавчого провадження - стягувача ОСОБА_2 на ОСОБА_1, боржника Управління Пенсійного Фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області на Сарненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Н. В. Бруновська
З. М. Матковська
Повний текст складено 01.11.2018