31 жовтня 2018 рокуЛьвів№ 857/787/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Сеника Р.П.
з участю секретаря судового засідання: Сердюк О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області Лучки Надії Данилівни на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 31 травня 2018 року (ухвалене головуючим-суддею Федорончуком В.Б. у м. Бучач) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області Лучки Надії Данилівни про скасування рішення,
У січні 2018 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області Лучки Надії Данилівни (далі - головний інспектор Лучка Н.Д.) №АА-15.01/1 від 15.01.2018 про притягнення її до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 31.05.2018 позов було задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України) подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 31.05.2018 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, оскільки в процесі проведення перевірки та складання усіх процесуальних документів, позивач сама зазначила про відсутність заперечень та зауважень з її боку. Крім того, здійснене позивачем будівництво не входить до переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №406 від 07.06.2017, а тому позивач повинна була зареєструвати будівництво господарської будівлі.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка підтримала апеляційну скаргу, представника позивача, який просив відхилити апеляційну скаргу, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, а позовну заяву залишити без розгляду, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що 15.01.2018 головний інспектор Лучка Н.Д. у присутності ОСОБА_2 провела перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті господарської будівлі по АДРЕСА_1 за результатами якої було складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.01.2018, примірник якого отримала позивач, що підтверджується її особистим підписом.
Вказаним актом було встановлено, що ОСОБА_2 не виконала умови припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №С-06.09/3 від 05.09.2017, чим порушила п.п.«а» п.3 ч.3 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.п.3 п.11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011.
На підставі акту перевірки головним інспектором Лучка Н.Д. 15.01.2018 було внесено припис про усунення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 05.09.2017, яким позивача було зобов'язано виконати до 31.01.2018 його умови шляхом реєстрації об'єкта в Управлінні ДАБІ у Тернопільські області. Примірник припису було отримано особисто ОСОБА_2 15.01.2018, про що свідчить її особистий підпис.
На підставі акту перевірки головним інспектором Лучка Н.Д. 15.01.2018 відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення та повідомлено про розгляд справи в приміщенні УДАБІ у Тернопільські області о 14 год 00 хв 15.01.2018. Примірник протоколу було отримано особисто ОСОБА_2 15.01.2018, про що свідчить її особистий підпис.
15.01.2018 відповідачем було розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100 грн за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
У постанові зазначено, що у разі несплати штрафу протягом строку, передбаченого ст.307 КУпАП, постанова буде надіслана до органу державної виконавчої служби для її виконання у примусовому порядку та відповідно до положень ст.308 цього Кодексу у порядку примусового її виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідності статті цього Кодексу та зазначений у цій постанові становить 10 200 грн. Копію постанови було отримано особисто позивачем 15.01.2018, про що свідчить її особистий підпис.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що проведені ОСОБА_2 роботи з реконструкції господарської будівлі по АДРЕСА_1, згідно п.п.1,2 Переліку будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 406 від 07.06.2017, не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення не підлягають прийняттю в експлуатацію. Крім того, судом першої інстанції було поновлено строк звернення до суду, оскільки такий було пропущено з поважних причин.
Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня її винесення, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня її вручення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Частиною другою статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
З наведеною вище нормою кореспондуються положення ч.1 ст.123 КАС України, якою передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч.4 ст.161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, що повинно бути підтверджено належними доказами.
Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із зазначеним позовом позивач не просить поновити строк на оскарження постанови від 15.01.2018, однак судом першої інстанції, в порушення КАС України, без вирішення цього процесуального питання було відкрито адміністративне провадження та не було надано взагалі будь-якої правової оцінки поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Суд першої інстанції лише після розгляду справи по суті, приймаючи постанову про задоволення позовних вимог зазначив в кінці мотивувальної частини постанови про поновлення пропущеного десятиденного строку позивачем на оскарження оспорюваної постанови, при цьому судом не було перевірено коли саме позивач дізнався про її існування.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд, який вирішує публічно-правовий спір, повинен перевірити коли дізнався позивач про порушення своїх прав, чи не пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах адміністративного позову докази поважності причин його пропуску.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Як видно з матеріалів справи, копію оспорюваної постанови ОСОБА_2 отримала 15.01.2018 (понеділок), про що поставила особистий підпис у відповідній графі, при цьому позовну заяву до суду першої інстанції подала 31.01.2018 (середа), про що свідчить відбиток штампу кореспонденції.
На дану обставину суд першої інстанції увагу не звернув та не дав їй належної правової оцінки.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Таким чином, оцінюючи обставини справи, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів дійшла висновку, що апелянт мала реальну можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження оспорюваної постанови, однак пропустила процесуальний строк звернення до суду з відповідним позовом та ні в суді першої інстанції, ні на стадії апеляційного перегляду не навела доводів та не надала доказів на підтвердження протилежного.
Згідно ч.1 ст.319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених ст.ст.273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 229, 240, 272, 286, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області Лучки Надії Данилівни задовольнити частково.
Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 31 травня 2018 року по справі № 595/148/18 скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_2 до головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області Лучки Надії Данилівни про скасування рішення - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 01.11.2018.