01 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/1237/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2018 року у справі №161/3460/18 (головуючий суддя - Черняк В.В., рішення ухвалено в м. Луцьку) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у м.Луцьку ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 07.03.2018 звернувся в суд із адміністративним позовом до інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у м.Луцьку ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії АР №030820 від 18.01.2017 про адміністративне правопорушення, винесену інспектором роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у м.Луцьку лейтенантом поліції Вороновим Ігорем Олександровичем.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що розгляд даної справи відбувся без його участі, при ньому дану постанову не складали, оскільки підпис його відсутній, іншого документу чи доказів про відмову в підписанні даної постанови чи щодо отримання ним копії постанови суду надано не було.
При цьому, апелянт вказує, що такого порушення взагалі не могло бути, оскільки він постійно у вищезазначеному автомобілі користується функцією «блютуз» - «вільні руки», яка дозволяє спілкуватися на гучному зв'язку через аудіо колонки автомобіля.
Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В силу приписів ст. 230 КАС України секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як достовірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18 січня 2017 року інспектором 4 роти батальйону УПП у Волинській області лейтенантом поліції Вороновим Ігорем Олександровичем винесено постанову серії АР №030820, якою на позивача ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
З даної постанови видно, що позивач ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом NISSAN MICRA, державний номер НОМЕР_1 18 січня 2017 року о 09 год. 05 хв. в м.Луцьку, перехрестя вул.Набережна та вул.Шевченка, під час руху транспортного засобу користувався засобом зв'язку тримаючи його у правій руці, а саме розмовляв по мобільному телефону,чим порушив п. 2.9 «д» ПДР.
Вважаючи оскаржувану постанову незаконною та винесеною з порушенням норм процесуального права позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач інспектор 4 роти батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Воронов І.О. при винесенні постанови серії АР № 030820 від 18.01.2017, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Крім цього, з рапортів поліцейських, які долучено до оскаржуваної постанови, а також їх показань, наданих в судовому засіданні під час допиту в якості свідків,в повній мірі підтверджується факт вчинення порушення правил дорожнього руху зі сторони ОСОБА_1
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Пункт 2.9. д ПДР передбачає, що водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Згідно із приписами частини 2 статті 122 КУпАП користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не поданого жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 під час руху транспортного засобу користувався засобом мобільного зв'язку.
При цьому, своєї вини у вчиненні будь-якого адміністративного правопорушення позивач не визнавав, а факт користування позивачем під час руху транспортного засобу засобами зв'язку не зафіксовано.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що у інспектора не було належних правових підстав для притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, а отже оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції не взяв до уваги вищевказаних обставин та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким адміністративний позов слід задовольнити.
Керуючись статтями 229, 230, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2018 року у справі №161/3460/18 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії АР №030820 від 18.01.2017, винесену інспектором роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у м.Луцьку лейтенантом поліції Вороновим Ігорем Олександровичем, якою на позивача ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. М. Багрій
А. І. Рибачук