Справа № 295/2287/18
Головуючий у 1-й інстанції: Перекупка І.Г.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
31 жовтня 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Граб Л.С. Білої Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу т.в.о. інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шиманського Максима Вікторовича на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 травня 2018 року (ухвалене в м. Житомирі) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до т.в.о. інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шиманського Максима Вікторовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
В лютому 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до т.в.о. інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шиманського Максима Вікторовича про визнання протиправним дій та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач вказав на те, що він не вчиняв адміністративного правопорушення за ч.5 ст.121 КУпАП. Крім того, зазначає, що поліс обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у нього був при собі, однак вважає, що не зобов'язаний був його пред'являти, оскільки правил дорожнього руху не порушував, тому в його діях відсутній склад правопорушення ч.1 ст.126 КУпАП України.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14 травня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів та не доведено факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем за ч. 5 ст. 121 КУпАП та ч.1 ст.126 КУпАП.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині скасування постанови серії БР №04800, якою позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП скасувати, в цій частині прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи.
Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу відповідача.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
При цьому суд зазначає, що норми ст. 286 КАС України визначають особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Так, згідно з ч. 5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 року розгляд апеляційної скарги по даній справі з урахуванням вищезазначеної норми КАС України було призначено на 31.10.2018 року.
Положеннями статті 129 КАС України передбачено, що виклик (повідомлення) сторін про час, день та місце розгляду справи можливий шляхом надсилання тексту повістки електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
З матеріалів справи встановлено, що метою належного та своєчасного повідомлення сторін у справі, секретарем судового засідання було здійснено телефонні дзвінки за вказаними у адміністративній справі номерами телефонів, про що складено відповідні телефонограми (а.с. 60, 64).
Враховуючи, що розгляд справи призначено у межах десятиденного терміну з моменту надходження справи до суду апеляційної інстанції, а також те, що сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду справи, то колегія судів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, про що було винесено протокольну ухвалу від 20.10.2018 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити повністю, рішення суду першої інстанції скасувати в частині скасування постанови серії БР №04800 щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП України, в цій частині в задоволенні адміністративного позову відмовити, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, неоспорені факти про те, що 12.02.2018 року т.в.о. інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шиманським Максимом Вікторовичем винесено постанову серії БР №04800, якою позивача визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 121 КУпАП, ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 425 грн., оскільки ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом марки "Mersedes Bens", н.з. НОМЕР_1 порушив вимоги п.2.3 "в" ПДР України, а також при перевірці документів був відсутній поліс загальнообов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив ч.1 ст. 126 КУпАП.
Не погоджуючись із даною постановою, позивач звернувся до суду з вимогою про її скасування.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14 травня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині скасування постанови про адміністративне правопорушення серії БР № 048007 від 12 лютого 2018 року щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП України та зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Частиною 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як вбачаться зі змісту оскаржуваної постанови позивачем скоєно два адміністративних правопорушень за ч.5 ст. 121 та ч.1 ст. 126 КУпАП України.
Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
З урахуванням скоєних правопорушень на позивача т.в.о. інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шиманським Максимом Вікторовичем накладено стягнення в межах санкції, встановленої ч. 1 ст. 126 КУпАП, в розмірі 425 грн.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Оцінюючи доводи позивача стосовно безпідставності притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП суд апеляційної інстанції вказує на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП України визначено, що порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В силу приписів ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються під час нагляду за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, автоматичну фото- і відеотехніку.
В апеляційній скарзі відповідач, як на доказ посилається на відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, який на його думку підтверджує вчинення позивачем вказаного правопорушення.
Під час дослідження судом апеляційної інстанції відеозапису з нагрудної камери поліцейського, встановлено, що на останньому не зафіксовано сам факт керування позивачем транспортним засобом з не пристебнутим ременем безпеки, наявний відеозапис фіксує лише факт спілкування ОСОБА_3 з відповідачем.
Таким чином, відеоінформація, яка відображена на вказаному відеозапису жодним чином не доводить факту вчинення позивачем порушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП України.
У зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова серії БР №048007 від 12 лютого 2018 року в частині притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП України підлягає скасуванню, оскільки відповідач (як те передбачено ст. 77 КАС України) не довів факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення передбаченого вищезазначеною статтею КУпАП України.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач в апеляційній скарзі просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині скасування постанови серії БР № 048007 від 12 лютого 2018 року у справі про адміністративне правопорушення за правопорушення передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, в іншій частині просив адміністративний позов задовольнити.
Таким чином, з аналізу вищезазначених вимог апеляційної скарги вбачається, що відповідач не заперечує відсутність доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП України.
Щодо доводів апелянта про правомірність дій інспектора при притягненні ОСОБА_3 до відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП колегія суддів зазначає наступне.
Так, апелянт зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції взагалі не досліджувались дійсні обставин справи, оскільки під час зупинки транспортного засобу "Mersedes Bens", н.з. НОМЕР_1 позивачем на вимогу інспектора не було надано поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами п. 2.1 "ґ" Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно з п. 2.4 "а" Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
При цьому, п. 21.1 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Положеннями ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Статтею 32 Закону України "Про Національну поліцію" визначено повноваження працівника поліції щодо перевірки документів.
Так згідно ч. 2 вказаної статті поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 12.02.2018 року т.в.о. інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шиманським Максимом Вікторовичем в м. Житомир, на проспекті Незалежності, 53 було зупинено транспортний засіб "Mersedes Bens", н.з. НОМЕР_1, яким керував позивач, оскільки у відповідача на час зупинки вказаного транспортного засобу були достатні підстави вважати, що позивач порушує вимоги ПДР та керує транспортним засобом з непристебнутим ременем безпеки.
Суд зауважує, що не зважаючи на те, що як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП України, проте вказане не спростовує факт вчинення позивачем іншого правопорушення, оскільки на момент зупинки транспортного засобу інспектор поліції керувався суб'єктивними обставинами, які на його думку давали достатні підстави вважати що позивач вчиняє правопорушення.
У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення у позивача не було підстав для невиконання вимоги працівника поліції, щодо пред'явлення поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, як те передбачено п. 2.4 "а" Правил дорожнього руху, які на той час були законними.
Водночас, суд апеляційної інстанції в даному випадку не ставить в залежність норму ст. 126 від 121 КУпАП України, оскільки вони містять різний склад адміністративного правопорушення і в даному випадку суд не надає оцінку діям відповідача щодо підстави зупинки транспортного засобу "Mersedes Bens", н.з. НОМЕР_1, яким керував позивач, а лише доказам вчинення адміністративного правопорушення, а саме ненадання поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .
Колегія суддів критично оцінює позицію суду першої інстанції, що позивачем під час зупинки було надано відповідачу усі необхідні документи, з огляду на наступне.
Під час апеляційного розгляду справи судом було переглянуто відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції, на якому чітко встановлено, що позивач на вимогу відповідача надав лише реєстраційні документи на транспортний засіб, при цьому, відмовився надавати поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посилаючись на те, що не зобов'язаний був його пред'являти, оскільки правил дорожнього руху не порушував.
Відповідно до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів.
Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Отже, в даному випадку, виникли обставини за яких працівник поліції повинен був здійснити контроль за наявністю у позивача полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що свідчить про те, що відповідач діяв на момент зупинки транспортного засобу правомірно.
Таким чином, в ході апеляційного розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП в повній мірі підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та постановою серії БР № 048007 від 12 лютого 2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку із чим оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення в цій частині відповідачем прийнята правомірно, а суд першої інстанції не повно перевіривши аналіз всіх обставин справи прийняв в цій частині не обґрунтоване та незаконне рішення.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині скасування постанови про адміністративне правопорушення серії БР № 048007 від 12 лютого 2018 року щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 5ст. 121 КУпАП України, однак вважає, що висновки суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій т.в.о. інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шиманського Максима Вікторовича щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП України не відповідають встановленим обставинам по справі, а тому рішення суду першої інстанції в описаній частині підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу т.в.о. інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шиманського Максима Вікторовича задовольнити повністю.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до т.в.о. інспектора УПП в Житомирській області лейтенанта поліції Шиманського М.В. про скасування постанови про адміністративне правопорушення в частині визнання протиправними дій т.в.о. інспектора УПП в Житомирській області лейтенанта поліції Шиманського М.В. та скасування постанови серії БР № 048007 від 12 лютого 2018 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП України скасувати.
Прийняти в цій частині постанову, якою в задоволенні адміністративного позову щодо визнання протиправним дій та скасування постанови т.в.о. інспектора УПП в Житомирській області лейтенанта поліції Шиманського М.В. при винесенні постанови серії БР № 048007 від 12 лютого 2018 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП України відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили у порядку ст.ст. 272, 325 КАС України та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України не може бути оскаржена.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Граб Л.С. Біла Л.М.