31 жовтня 2018 року справа № 2340/4327/18 м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тимошенко В.П.,
розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, особа, яка може отримати статус відповідача у справі - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області,
встановив:
29.10.2018 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову, в якій просить:
1) вжити заходів по забезпеченню позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Черкаській області приймати рішення про передачу у власність земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,0 га, розташованої в адміністративних межах Мойсівської сільської ради Драбівського району Черкаської області за межами населеного пункту;
2) вжити заходів по забезпеченню позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії стосовно земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,0 га, розташованої в адміністративних межах Мойсівської сільської ради Драбівського району Черкаської області за межами населеного пункту.
В обґрунтування заяви вказав, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 у справі № 823/2464/18 позовні вимоги задоволено.
З Публічної кадастрової карти України йому стало відомо, що земельна ділянка, на яку він претендував та звертався за отриманням дозволу до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області станом на 26.10.2018 сформована з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства іншою особою та, відповідно планується до передачі у приватну власність Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області.
Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, будучи стороною у справі № 823/2464/18 і заперечуючи проти задоволення позовних вимог з підстав неможливості надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на яку він претендував, одночасно прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на цю саму земельну ділянку іншій особі.
Таким чином позивач вважає, що існує необхідність у вжитті заходів забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Черкаській області приймати рішення про передачу у власність земельної ділянки та органам реєстрації проводити відповідні реєстраційні дії, оскільки невжиття таких заходів призведе до неможливості поновлення його оспорюваних прав та інтересів, унеможливить виконання рішення суду про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Мойсівської сільської ради Драбівського району Черкаської області за межами населеного пункту.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову суддя зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За приписами ч. 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
За правилами ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” від 06.03.2008 № 2.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Окрім зазначеного вище, суд звертає увагу на роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 “Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ”, при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Перевіряючи обгрунтованість заяви про забезпечення позову, суд зазначає, що такі обставини, на які вказує заявник, а саме очевидність ознак протиправності дій Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, входять до предмета доказування в даному публічному спорі, а тому можуть бути встановлені виключно під час судового розгляду справи по суті.
Надання правової оцінки зазначеним обставинам до відкриття провадження у справі є неприпустимим, оскільки буде свідчити про передчасність висновку суду щодо правомірності/протиправності рішення суб'єкта владних повноважень до розгляду справи в порядку, встановленому законом, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Окрім цього, суд зазначає, що заявник, не надає жодного доказу на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення або суттєво його ускладнити
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність належних доказів того, що до моменту ухвалення рішення в справі невжиття забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду, а також, що очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, суд вважає відсутніми підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя В.П. Тимошенко