П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 жовтня 2018 р.м.ОдесаСправа № 766/19632/17
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Хайдарова І.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
В листопаді 2017 року ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (надалі - УПФ) в якому просив:
- зарахувати в стаж роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та в пільговому розмірі період часу проходження дійсної строкової військової служби в рядах Радянської Армії з 13.05.1970 року по 04.06.1970 року, з 20.11.1970 року по 25.11.1970 року, та з 26.11.1970 року по 21.12.1972 року, а також періоди роботи з 03.04.1970 року по 12.05.1970 року та з 11.09.1973 року по 21.09.1973 року в особливо шкідливих та особливо важких умовах праці за Списком №1;
- зарахувати в загальний трудовий стаж періоди з 23.09.1967 року по 18.10.1967 року та з 22.12.1972 року по 11.01.1973 року.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач неодноразово звертався до органів пенсійного фонду із заявою щодо зарахування певного періоду стажу роботи та проходження дійсної військової строкової служби стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте відповідачем було протиправно відмовлено в задоволенні вказаних заяв.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 26.12.2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку у відповідача та з 01.03.2013 року отримує пенсію за віком за Списком №1, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До цього позивач з 31.10.2005 року отримував пенсію за віком за Списком №2.
Вказана пенсія за віком за Списком №1 призначена на підставі постанови Комсомольського районного суду м. Херсона від 17.07.2013 року (справа №667/4932/13-а) та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року, якою вказану постанову суду першої інстанції в описовій та мотивувальній частині змінено, а в іншій частині залишено без змін.
07.08.2017 року та 23.10.2017 року позивач звертався до УПФ із заявами з проханням вчинити певні дії щодо зарахування певного періоду стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до його трудової книжки. Проте, УПФ відмовив позивачу в задоволенні його прохання. Такі обставини справи не заперечуються відповідачем.
В позовній заяві позивач зазначає, що згідно записів у його трудовій книжці, з 03.04.1970 року по 12.05.1970 року позивач працював на ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» обрубником у цеху №10 та в цей період йому була присвоєна професія обрубника.
Також посилаючись на трудову книжку, позивач зазначив, що з 13.05.1970 року по 04.06.1970 року, з 20.11.1970 року по 25.11.1970 року, а також з 26.11.1970 року по 21.12.1972 року він проходив дійсну військову строкову службу в Радянській Армії. Загальний строк проходження військової строкової служби складає 2 роки 1 місяць 23 дні.
З 11.09.1973 року по 21.09.1973 року був учнем електрозварника цеху №10 та отримав третій розряд електрозварника. Вказаний період навчання був зарахований УПФ в загальний трудовий стаж. Позивач з такими діями УПФ не погоджується, оскільки професія «обрубник» та «електрозварник ручної зварки» відносяться до особливо шкідливих та особливо важких умов праці за Списком №1.
З 23.09.1967 року по 18.10.1967 року позивач переходив з одного місця роботи на друге, а з 22.12.1972 року по 11.01.1973 року позивач повертався зі служби в Радянській Армії до місця постійного проживання.
Отже, позивач вважає, що строк його проходження дійсної військової строкової служби в Радянській Армії, період його праці на ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» обрубником у цеху №10 та період навчання повинні бути зараховані в пільговому розмірі стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
А період переходу позивача з одного місця роботи на друге та період повернення зі служби в Радянській Армії до місця постійного проживання повинні бути зараховані до загального трудового стажу.
Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів не може погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року (справа №667/4932/13-а) встановлено, що позивач в період з 05.06.1970 року по 11.09.1973 року працював на ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» обрубником у цеху №10, а з 21.09.1973 року по 03.05.1990 року - електрозварником ручної зварки в цеху №10 повний робочий день, що також підтверджено записами в трудовій книжці.
Також у вказаній постанові встановлено, що професії обробника та електрозварника ручної зварки, згідно «Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення», затверджених постановою РМ СРСР від 26.01.1991 року №10, на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 розділу ХІ п.5 «Оброблення металу», повністю відповідають характеру робіт, які виконував позивач в цеху №10 в вказані вище періоди.
Постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року (справа №667/4932/13-а) набула законної сили та до касаційної інстанції не оскаржувалась.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, позивач зазначає, що проходив дійсну військову строкову службу в Радянській Армії в період з 13.05.1970 року по 04.06.1970 року та з 20.11.1970 року по 25.11.1970 року, проте таки твердження позивача не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та в записах трудової книжці позивача.
Але, записами в трудовій книжці підтверджено, що позивач проходив військову строкову службу в Радянській Армії в період з 26.11.1970 року по 21.12.1972 року, з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції чинній на час звернення позивача із заявою) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Абзацом 2 ч.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на час звернення позивача із заявою) передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Таким чином, колегія суддів робить висновок, що період проходження позивачем строкової служби з 26.11.1970 року по 21.12.1972 року підлягає включенню до пільгового стажу роботи, оскільки на час призову до лав Радянської армії позивач працював обрубником.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Отже, при обчисленні страхового стажу додатково по року зараховується тільки період роботи за Списком №1, а період проходження військової служби зараховується до пільгового стажу в одинарному розмірі.
Щодо періоду зарахування у пільговий стаж роботи періоду з 03.04.1970 року по 12.05.1970 року, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно трудової книжці позивача, 03.04.1970 року позивачу присвоєна професія обрубника. 12.05.1970 року позивача звільнено з заводу у зв'язку з призивом до лав Радянської Армії.
Таким чином, позивач з 03.04.1970 року по 12.05.1970 року працював на ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» обрубником у цеху №10, а тому враховуючи вже встановлені вище обставини, вказаний період підлягає включенню до пільгового стажу позивача.
Щодо періоду навчання позивача з 11.09.1973 року по 21.09.1973 року, який згідно матеріалам справи був зарахований комісією до загального стажу позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно записів трудової книжці, 11.09.1973 року позивача переведено учнем електрозварника цеху №10, а 21.09.1973 року присвоєно третій розряд електрозварника цеху №10.
Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Ці положення не суперечать Постанові Ради Міністрів СРСР №252 від 13.04.1973 року «Об утверждении Правил исчисления непрерывного трудового стажа рабочих и служащих при назначений пособий по государственному социальному страхованию» (на час роботи позивача), де пунктом 8 передбачено «в непрерывный трудовой стаж помимо работы в качестве рабочего или служащего засчитывается также: в) время обучения в училищах и школах профессионально-технического образования (технических, профессионально-технических училищах, мореходных школах, школах фабрично-заводского обучения и т.д.), если перерыв между днем окончания училища или школы и днем поступления на работу не превысил трех месяцев».
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з діями Пенсійного фонду щодо зарахування періоду навчання позивача з 11.09.1973 року по 21.09.1973 року до загального стажу, оскільки діючим законодавством передбачено тільки зарахування до пільгового стажу час навчання у професійно-технічному навчальному закладі, проте як позивач проходив навчання у цеху №10.
Щодо зарахування до загального трудового стажу періоду з 23.09.1967 року по 18.10.1967 року (перехід позивача з одного місця роботи на друге), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з записів у трудовій книжці позивача, 22.09.1967 року його було звільнено з заводу за власним бажанням, 19.10.1967 року позивач розпочав працювати на ВАТ «Херсонський суднобудівний завод».
Позивач посилається на положення Постанови Ради Міністрів СРСР №252 від 13.04.1973 року, якою затверджені Правила нарахування безперервного трудового стажу робочих та службовців при призначенні допомоги по державному соціальному страхуванню, однак ця постанова набула чинності вже після вказаного періоду.
В той же час, колегія суддів зазначає наступне. Згідно п.2 вказаної Постанови Ради Міністрів СРСР №252 від 13.04.1973 року, нею внесені зміни до п.116 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, згідно яким питання збереження безперервного трудового стажу при переході з однієї роботи на іншу вирішуються тим же шляхом, що і при призначені допомоги по державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п.2 Правил безперервний трудовий стаж зберігається у випадках, якщо перерив при переході з однієї роботу на іншу не перевищив одного місяця.
Таким чином, працевлаштування позивача протягом місяця, тобто з 23.09.1967 року по 18.10.1967 року, на нове місце роботи, згідно п.2 вищевказаних Правил лише дає підстави для зарахування у неперервний трудовий стаж періоду роботи на попередньому місці, тобто до 22.09.1967 року, а не сам період, протягом якого відбувався перехід на нове місце роботи - з 23.09.1967 року по 18.10.1967 року.
Отже, позивач не має права на включення до загального трудового стажу періоду з 23.09.1967 року по 18.10.1967 року.
Також позивач просив зарахувати до загального трудового стажу період з 22.12.1972 року по 11.01.1973 року, коли позивач повертався зі служби в Радянській Армії до місця постійного проживання, проте такі переміщення позивача не підтверджуються матеріалами справи, а тому підстав зараховувати вказаний період до загального трудового стажу немає.
Також колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте в порядку спрощеного провадження не відповідає приписам ст.246 КАС України, оскільки в рішенні відсутні описова та мотивувальна частини.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, як не до належного відповідача, оскільки всі повноваження щодо призначення, перерахунку та виплати, пенсій особам, на яких поширюється дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, належать управлінню Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління.
По даній справі таким належним відповідачем повинно бути Херсонське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області.
Відповідно до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, головні управлінням Фонду в областях призначають та виплачують пенсії лише військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач до таких осіб не відноситься.
Суд апеляційної інстанції не має процесуальних повноважень на здійснення заміни відповідача по справі на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приймаючи до уваги функції та повноваження, якими наділене Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області по відношенню до підконтрольних йому територіальних органів Пенсійного фонду, колегія суддів вважає за можливе вийти за межі заявлених до відповідача по справі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області вчинити необхідні дії з метою забезпечення врахування Херсонським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Херсонської області визначених у цьому рішенні періодів трудової діяльності позивача до його стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Оскільки судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття помилкового рішення, таке рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 грудня 2017 року - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області вчинити необхідні дії з метою забезпечення зарахування до пільгового стажу роботи ОСОБА_4, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, наступні період: проходження дійсної військової строкової служби в лавах Радянської Армії з 26 листопада 1970 року по 21 грудня 1972 року; робота на ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» на посаді обрубника у цеху №10 з 03 квітня 1970 року по 12 травня 1970 року.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.