Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
01 листопада 2018 р. № 520/9494/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Єгупенка В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Козир В.М.,
за участю:
представника позивача - Холявка Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду заяву Головного управління ДФС у Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, 46), подану в порядку ст.283 Кодексу адміністративного судочинства України до самозайнятої особи - ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій, -
Головне управління ДФС у Харківській області 31.10.2018 звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаною заявою, в якій заявник просив підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків; зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах, які обслуговують самозайняту особу ОСОБА_2 (код НОМЕР_1).
В обґрунтування вимог заявник зазначає, що відповідачем не дотримано положення діючого податкового законодавства, що унеможливило реалізацію контролюючим органом функції по проведенню фактичної перевірки платника податків.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог ст.268 КАС України, шляхом оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відомостей щодо відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримала у повному обсязі, просила заяву задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви та, заслухавши пояснення представника заявника, суд дійшов наступного.
Судовим розглядом встановлено, що 18.06.2018 ГУ ДФС у Харківській області було видано наказ № 4362 про проведення документальної планової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1) з 05.07.2018 тривалістю 10 робочих днів.
Наказом ГУ ДФС у Харківській області від 12.07.2018 № 5061 було внесено зміни до наказу від 18.06.2018 № 4362 щодо дати початку проведення документальної планової перевірки, а саме: п.2 наказу викладено в такій редакції: « 2. Провести документальну планову перевірку самозайнятої особи ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1, податкова адреса: АДРЕСА_1) з 26.07.2018, тривалістю 10 робочих днів.
26.07.2018 контролюючим органом було складено направлення на перевірку № 1834.
26 липня 2018 року при виході на місце податкової перевірки ОСОБА_2 за вказаною вище адресою представниками ГУ ДФС у Харківській області було встановлено відсутність підприємця за цією адресою, ознайомити його з направленням на перевірку від 26.07.2018 № 1834 та розпочати перевірки не надалось можливим, про що головним державним ревізором-інспектором складено акт № 5766/20-40-13-15-07/НОМЕР_2 від 26.07.2018.
07 серпня 2018 року ГУ ДФС у Харківській області було видано наказ № 5664, яким внесено зміни до наказу від 18.06.2018 № 4362 щодо дати початку проведення документальної планової виїзної перевірки, а саме: п.2 наказу викладено у такій редакції: « 2. Провести документальну планову перевірку самозайнятої особи ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1) з 25.10.2018, тривалістю 10 робочих днів».
25.10.2018 контролюючим органом сформовано направлення на перевірку № 3014.
25 жовтня 2018 року головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Харківській області складено акт № 8580 про відмову від проведення документальної планової перевірки та акт про відмову від отримання направлення на перевірку № 8581/20-40-13-15-07/НОМЕР_2.
30 жовтня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області винесено рішення № 498/20-40-13-06-14 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким вирішено застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків самозайнятої особи ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1), що перебуває: АДРЕСА_1. Надіслати рішення самозайнятій особі ОСОБА_2 з вимогою заборонити здійснювати будь-які операції з майном без попереднього отримання дозволу керівника (його заступника) Головного управління ДФС у Харківській області.
Надаючи правову оцінку обставинам, які зумовили звернення заявника до суду у порядку ст. 283 КАС України, суд керується наступними приписами норм чинного процесуального та податкового законодавства.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п.п.19-1.1.1 п.19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
Статтею 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За приписами п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Одночасно, в силу абз. 5 п.81.1 ст.81 ПК України, непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Згідно з положеннями пп.16.1.13 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків (п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом є адміністративний арешт майна платника податків.
Згідно з п.п. 94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано у разі якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Підпунктом 94.5 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Відповідно до п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків визначено Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №632 (далі - Порядок).
Пунктами 1-2 розділу IV Порядку передбачено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин. У такому разі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Заявник у своїй заяві просить визнати обґрунтованим рішення від 30.10.2018 про застосування умовного арешту майна та зупинити видаткові операції на рахунках платника податків.
Аргументами податкового органу про прийняття рішення про зупинення видаткових операцій платника податків на розрахункових рахунках, вказано, що реалізація такого права пов'язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків. Така вимога передбачена ст. 94 ПК України, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування. Застосування арешту коштів є можливим лише у разі арешту майна, застосованого згідно з п. 94.2 ст. 94 ПК України.
Суд зазначає, що накладення адміністративного арешту та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків є різними за своєю правовою суттю та не можуть підмінятися одне одним.
Підстави застосування зазначених заходів не є тотожними та передбачені різними нормами ПК України.
Саме з огляду на нетотожність вказаних інструментів податкового законодавства в статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України заяви щодо здійснення органом доходів і зборів вказаних повноважень визначені в різних підпунктах ч. 1ст. 283 КАС України, як заяви з різним предметом звернення. Відтак предмет позову є законодавчо визначеним, та свідомо закріпленим законодавцем в різних підпунктах ч. 1 ст. 283 КАС України.
Згідно рішення податкового органу про застосування арешту майна підставою для прийняття такого рішення слугувало саме п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України, тобто якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Так, відповідно до п. 94.6 цієї статті керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
В силу п. 94.10 ст.94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
При цьому п.п.94.4 ст.94 ПК України визначено, що арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Отже, кошти платника податку виключені з категорії майна, на яке може бути накладено арешт в порядку, визначеному ст. 94 ПК України.
Відтак, накладення арешту в порядку ст. 94 ПК України не може стосуватися коштів платника податку.
Крім того, прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області рішення не стосується зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, та суд не вбачає будь-яких підстав, передбачених Податковим кодексом України для зупинення таких операцій або трактування рішення податкового органу про арешт майна платника податків як рішення про зупинення видаткових операцій на рахунках такого платника.
Суд, також, враховує висновки Верховного Суду, зазначені в постанові у справі №820/2312/17, в якій, зокрема, зазначено, що на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.
Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв'язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах. Суд дійшов висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.
В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
В силу п.п.20.1.33 п.20.1ст.20 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Отже, звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків, а також зупинення видаткових операцій на рахунку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не передбачено чинним законодавством. Щодо наявності податкового боргу у відповідача доказів заявником до суду не подано.
З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту платника податків за рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 30.10.2018 та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують самозайняту особу ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 5-10, 72, 73, 74, 77, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 271, 283 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви Головного управління ДФС у Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, 46), подану в порядку ст.283 Кодексу адміністративного судочинства України до самозайнятої особи - ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій - відмовити.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана сторонами протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Єгупенко