24 жовтня 2018 р. Справа №1840/2903/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кравченка Є.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Михайленко О.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Клочко Е.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 1840/2903/18
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Головного управління ДФС у Сумській області
про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.06.2018 № 0040421303, № 0040401303, № 0040411303, № 0040441303.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки, яким встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме неподання до ДПІ у м. Сумах повідомлення за формою 20-ОПП про відкриття об'єкта, через який проводиться господарська діяльність, а також не задекларовано дохід, отриманий у вигляді додаткового блага від безоплатного користування нежитловим приміщенням, не сплачено з нього податок на доходи фізичних осіб, військовий збір. Не погоджуючись із фактами вчинення вказаних порушень, позивач зазначає, що він є користувачем нежитлового приміщення за договором позички, що не передбачає компенсації вартості користування. Відтак, висновок посадових осіб податкового органу про отримання безоплатно додаткового блага є хибним. Також, позивач зазначив, що подає звітність за формою 20-ОПП за основним місцем здійснення господарської діяльності.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с. 67-69) та зазначив, що позивач зареєстрований платником податків у ДПІ у м. Сумах та повинен був подати відповідне повідомлення про місце здійснення підприємницької діяльності (форма 20-ОПП). Крім того, позивач фактично орендує нежитлове приміщення у громадянина ОСОБА_4, не сплачуючи при цьому орендної плати. Так, позивач отримав дохід у вигляді додаткового блага та повинен був задекларувати та сплатити податкові зобов'язання відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у Сумській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 згідно наказу ГУ ДФС у Сумській області від 07.05.2018 № 760 з питань повноти і своєчасності сплати податків і зборів під час перебування у господарських взаємовідносинах з ОСОБА_4 за період з 01.08.2017 по 30.04.2018, та з питань сплати податку на доходи фізичних осіб та сум військового збору, нарахованих згідно поданих Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за період з 01.08.2017 по 30.04.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.08.2017 по 30.04.2018 за результатами якої було складено акт перевірки від 30.05.2018 № 316/18-28-13-03/2778818154/186 (а.с.16-33).
Актом перевірки встановлено порушення :
1. п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, в результаті не подання до ДПІ у м. Сумах повідомлення за формою 20-ОПП про відкриття об'єкта, через який провадиться господарська діяльність;
2. п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України»;
3. абз. е пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано до сплати податок на доходи фізичних осіб у сумі 134457,00 грн., у т.ч. за періоди 2017 рік (з 01.08.2017 по 30.04.2018) у сумі 66861,65 грн., 2018 рік (з 01.01.2018 по 30.04.2018) у сумі 67595,35 грн.;
4. п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст.163, пп. 176.1 ст.176, п. п. 16-1 п.10 р.20 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано до сплати в бюджет військовий збір з отриманої суми доходу у вигляді додаткового блага ФОП ОСОБА_3 від безоплатного користуванням нежитловим приміщенням в сумі 11204,75 грн., у т.ч. за 2017 рік 5571,80 грн., за 2018 рік - 5632,95 грн.
ФОП ОСОБА_3 подав заперечення на акт перевірки (а.с. 34-40) та отримав відповідь від 20.06.2018 № 11689/10/18-28-13-03, згідно якої акт перевірки залишено без змін (а.с. 41-49).
На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Сумській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.06.2018:
- № 0040421303 про накладення штрафу в сумі 170,00 грн. (а.с. 12);
- № 0040411303, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму в розмірі 168071,00 грн., а саме: 134457,00 грн. - основний платіж та 33614,25 грн. за штрафними санкціями (а.с. 14);
- № 0040401303, яким визначено суму грошового зобов'язання з військового збору з доходу отриманого від підприємницької діяльності на загальну суму 14005,94 грн., а саме: 6016,73 грн. за основним платежем, 1504,18 грн. за штрафними санкціями (а.с.14);
- №0040831303 від 27.06.2018, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 510,00 грн. (а.с.15).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Між ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_5, Позичкодавець) та ФОП ОСОБА_3 (Користувач) було укладено договір позички нежитлового приміщення № б/н від 01.08.2017 та складений акт прийому-передачі приміщення № б/н від 01.08.2017 (а.с. 50-53), відповідно до якого громадянином ОСОБА_4 надано у виключне строкове та безоплатне користування ФОП ОСОБА_3 нежитлове приміщення площею 1643,60 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
В акті перевірки від 30.05.2018 № 316/18-28-13-03/2778818154/186 зазначено, що ФОП ОСОБА_3 уклавши договір позички на приміщення площею 1643,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, отримав додаткове благо від ОСОБА_4 у вигляді безоплатного користування нежитловим приміщенням, визначене нормами п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та повинен сплатити у відповідності до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України податкові зобов'язання.
Разом з тим, відповідно до п.п.14.1.54 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПКУ) дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, і триманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді доходів від надання резидентам, або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів.
Відповідно до п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПКУ податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розд. IV ПКУ до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розд. IV ПКУ.
Підпунктом 14.1.47 п.14.1 ст.14 ПКУ встановлено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податків, крім сум, зазначених у п.п. 165.1.53 п. 165 ст. 165 цього Кодексу. Поняття звичайної ціни товарів (робіт, послуг) чітко визначено п.п.14.1.71 п.14.1 ст.14 ПКУ.
Об'єктом оподаткування за висновком посадових осіб відповідача є нежитлове приміщення площею 1643,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яке отримане позивачем за договором позички від 01.08.2017 від фізичної особи ОСОБА_4
Правові засади позички визначені Главою 60 Цивільного кодексу України «Позичка».
За договором позички відповідно до п. 1 ст. 827 Цивільного кодексу України одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
Відповідно до п. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей належить нерухоме майно, нерухомість.
Згідно із ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Пунктом 3 статті 827 визначено, що до договору позички застосовуються положення глави 58 Цивільного кодексу України «Найм (оренда)».
В свою чергу згідно із ст. 761 глави 58 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Відповідно до ст. 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.
Таким чином, виходячи з норм Цивільного кодексу України, умов Типового договору, та того, що перехід права власності не здійснюється, за своєю сутністю договір позички є близьким до договору найму (оренди) майна, але основна відмінність між ними полягає в тому, що договір найму (оренди), на відміну від договору позички, є оплатним.
Згідно договору позички від 08.08.2017, укладеного ФОП ОСОБА_3 -позичкоотримувачем з фізичною особою ОСОБА_4 - позичкодавцем - об'єкт оподаткування ПДФО відсутній, адже позичкодавець передає майно в користування на безоплатній основі, тобто не отримує дохід від такої операції.
Визначення об'єкта оподаткування згідно рішень Сумської міської ради від 21 грудня 2016 року, № 1556-МР та від 21 грудня 2017 року № 2946-МР з розрахунку вартості місячної орендної плати за 1 кв.м загальної площі нерухомого майна, є таким, що суперечить нормам чинного законодавства.
Вимоги пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України можуть бути застосовані виключно до Договорів оренди відповідно до яких: податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в пп. 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.
Договір позички не є орендною операцією з позиції Податкового кодексу України, тому до таких відносин не можуть застосовуватися вимоги підпункту 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 ПКУ.
У відповідності до підпункту 14.1.47 п. 14.1 ст. 47 Податкового кодексу України додаткові блага - це дохід, що виплачується (надається) платнику податку податковим агентом.
Згідно Договору позички дохід виплачується не податковим агентом, а отже, не є додатковим благом.
Оскільки ФОП ОСОБА_3 не отримував дохід у вигляді додаткового блага, відповідно у податкового органу відсутні правові підстави донарахування до сплати в бюджет військового збору.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0040401303 від 22.06.2018, яким визначено суму грошового зобов'язання з військового збору з доходу отриманого від підприємницької діяльності на загальну суму 14005,94 грн., а саме: 11204,75 грн. за основним платежем, 2801,19 грн. за штрафними санкціями, слід зазначити, що воно також є протиправним, оскільки підставою його прийняття послугували висновки посадових осіб податкового органу про отримання доходу у вигляді безоплатно отриманих послуг оренди, що не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0040441303 від 22.06.2018, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 510,00 грн. за неподання відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, із сум отриманого з них доходу (форма № 1ДФ) за період, що перевірявся, слід зазначити, що ФОП ОСОБА_3 не отримував дохід у вигляді додаткового блага, та відповідно не порушував п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим у нього відсутній обов'язок подавати податковий розрахунок за формою 1 ДФ відповідно до норм чинного законодавства.
Разом з тим, ФОП ОСОБА_3 зареєстрований у ДПІ у м. Сумах як платник податку, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 54-56).
Відповідно до пп. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16, п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України.
З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про зміну основного місця обліку платника податків.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за місцезнаходженням таких об'єктів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.
Отже, всі платники податку підлягають обов'язковому обліку та подають відповідне повідомлення про місце здійснення підприємницької діяльності (форма 20-ОПП). Представник позивача не заперечував в судовому засіданні, що ФОП ОСОБА_3, серед іншого, здійснює підприємницьку діяльність в нежитловому приміщенні площею 1643,60 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, однак відповідне повідомлення до податкового органу подано не було.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області № 0040421303 від 22.06.2018 про накладення штрафу в сумі 170,00 грн. за неподання повідомлення про місце здійснення підприємницької діяльності (форма 20-ОПП) є обґрунтованим, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При поданні позову позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1827,57 грн. за платіжним дорученням № 463 від 17.07.2018 (а.с. 11).
Таким чином позивачу необхідно відшкодувати судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1753,92 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Сумській області.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 22.06.2018 № 0040401303.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 22.06.2018 № 0040411303.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 22.06.2018 № 0040441303.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (40000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_6) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 39456414) витрати зі сплати судового збору в сумі 1753 (одна тисяча сімсот п'ятдесят три) грн. 92 коп.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко
Повний текст рішення складений та підписаний 31.10.2018.