Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
23 жовтня 2018 р. № 2040/5536/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Панченко О.В.
за участю секретаря судового засідання - Денисенко А.А.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Гусаченко Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,61162, код ЄДРПОУ1650608792) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ39779919)
про скасування постанови,-
Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову Головного Управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК0354/292/НД/СП-ФС від 07.06.2018р. у розмірі 372300,00 грн.
В обґрунтування поданого позову позивач зазначає, що вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що порушує його права та законні інтереси.
Зокрема, позивач вказує, що інспекційне відвідування, за наслідками якого було прийнято оскаржувану в даній справі постанову, було проведено з порушенням встановленого порядку: в направленнях на перевірку не зазначено конкретних підстав для проведення інспекційного відвідування, його було здійснено за відсутності позивача, без пред'явлення службових посвідчень осіб, що здійснювали захід, а також без повідомлення позивача про проведення заходу, в зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості надати відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, пояснення та зауваження.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви та наданих суду пояснень.
Відповідач позов не визнав та згідно наданого до суду відзиву пояснив, що інспекційний захід в даній справі було проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. № 295.
Відповідач зазначає, що направлення на проведення інспекційного заходу було вручено позивачу, а проведення заходу стало неможливим в зв'язку з відсутністю фактичного допуску перевіряючих осіб та надання їм документів, необхідних для проведення заходу державного нагляду, відповідальність за що передбачена згідно абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Провадження у справі відкрито судом 12.07.2018р.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:
Фактичні обставини справи, встановлені судом, полягають у наступному.
Інспекторами праці - співробітниками Головного управління Держпраці у Харківській області 15.05.2018р. зроблено вихід на фактичну адресу здійснення позивачем його підприємницької діяльності - АДРЕСА_2 (цех з пошиття (виготовлення) взуття) для проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування. Під час цього інспекторами праці в приміщеннях штампувального цеху на першому поверсі та в приміщеннях пластмасового корпусу на другому поверсі було встановлено 19 осіб, які виконували роботу з виготовлення взуття. Ці особи відмовилися надавати пояснення щодо їхньої праці, в зв'язку з чим посадовими особами відповідача було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 15.05.2018р. № ХК 0354/2925/НД (а.с. 54-56) та вимогу про надання документів № ХК 0354/292/ПД від 15.05.2018р. (а.с. 57-58), відповідно до якої позивача було зобов'язано у термін до 22.05.2018р. надати відповідачу документи, необхідні для проведення заходу державного нагляду. Згідно копій повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 59) вказані акт та вимога вручено позивачу 21.05.2018р., проте ним відповідачу запитаних документів не надано.
В зв'язку з наведеним відповідачем 23.05.2018р. сформовано та направлено позивачу повідомлення № 0102 (а.с. 60) про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, яке мало відбутися 07.06.2018р. о 10:15. Згідно копії повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 61 (зворот) вказане повідомлення від 23.05.2018р. № 0102 було вручено позивачу 25.05.2018р.
Як вбачається з матеріалів справи позивач на розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення не прибув. За наслідками розгляду вказаного питання начальником Головного управління Держпраці у Харківській області Петренко О.М. прийнято оскаржувану в даній справі постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07.06.2018р. № ХК 0354/292/НД/СП-ФС (а.с. 27-29), відповідно до якої на позивача накладено штраф у розмірі 372 300,00 грн. з посиланням на абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Вважаючи вказану постанову незаконною, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про її скасування.
Перевіряючи підстави та міркування, за яких відповідачем було прийнято оскаржуване в даній справі рішення, а також доводи позовної заяви про її необґрунтованість та незаконність, суд зазначає наступне.
Як слідує з матеріалів справи інспекційне відвідування позивача в даній справі було проведено відповідно до п.п. 2 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Порядок № 295) за зверненням фізичної особи, стосовно якої, як вона вважає, було порушено правила оформлення трудових відносин та на підставі наказу ГУ Держпраці в Харківській області від 07.05.2018р. № 01.01-07/433 (а.с. 43).
Так, згідно вказаного наказу було виписано направлення № 01.01-94/02.031837 від 07.05.2018р. (а.с. 44) на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування об'єкту відвідування.
Сторонами у справі не заперечується, що при спробі посадових осіб здійснити інспекційне відвідування позивача, він був відсутній за місцем здійснення його господарської діяльності, а присутні особи відмовилися надавати будь-які пояснення. В зв'язку з наведеним посадовими особами відповідача обґрунтовано було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування.
В зв'язку з наведеним суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №929-р "Питання Державної служби з питань праці" на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.
Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №96 (далі - Положення).
Відповідно до п.1 вказаного Положення Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).
Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 року № 75 (далі - Положення), Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення Головне управління Держпраці у Харківській області здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Порядок № 295).
Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому.
Згідно частини 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Так, серед таких підстав для здійснення позапланових заходів вказана норма, крім іншого, називає звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).
Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
Оскільки інспекційний захід в даному випадку було призначено в зв'язку із зверненням фізичної особи, та не було включено до відповідного плану державного органу, слід вважати даний інспекційний захід позаплановим.
Згідно частини 1 статті 6 Закону України "Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (Закон № 877) заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, встановлених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема Законом України від 8 вересня 2004 р. №1985-IV "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію промисловості й торгівлі" та Законом України від 08.09.2004 № 1986 ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві".
Згідно з частиною п'ятою статті 2 Закону № 877 такий державний нагляд (контроль) здійснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, із забезпеченням дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу, другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Таким чином Закон №877 містить вичерпний перелік норм, дотримання яких зобов'язані забезпечити Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення. Серед них відсутня ч. 1 ст. 6 Закону № 877, а відтак відповідач у справі не зобов'язаний був враховувати вказану норму при прийнятті рішення та безпосередньо при проведенні інспекційного заходу в даній справі.
Вказана правова позиція висловлена в рішенні Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 22.03.2018 по справі № 697/2073/17.
Враховуючи наведене суд вважає спростованими доводи позовної заяви про відсутність правових підстав для проведення інспекційного заходу, який було здійснено за заявою фізичної особи щодо порушення її трудових прав, що мали місце на її думку, та порушення при його проведенні.
Щодо доводів позовної заяви про не зазначення конкретної підстави для проведення інспекційного відвідування, суд зауважує, що згідно п.п. 6 п. 13 Порядку № 295 інспекторам праці забороняється розголошувати джерело будь-якої скарги, доведеної до їх відома, на недоліки або порушення і повідомляти об'єкту відвідування або його представнику про те, що відвідування було проведене у зв'язку з отриманням такої скарги.
Також, відповідно до вимог статті 15 Конвенції міжнародної організації праці № 81 1947 року «Про інспекцію праці в промисловості й торгівлі», яка ратифікована Україною Законом N 1985-IV від 08.09.2004р.слід вважати абсолютно конфіденційним джерело будь-якої скарги, доведеної до відома інспектора праці, на недоліки або порушення правових норм і утримуватися від повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що інспекційне відвідування було проведене у зв'язку з отриманням такої скарги.
Відповідно до п.8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоду інспекційному відвідуванню.
Згідно ст. 12 зазначеної вище Конвенції № 81, яку суд використовує як джерело права, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:
a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;
b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції;
c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:
i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм;
ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги;
iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами;
iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.
У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.
З урахуванням наведених доводів слід вважати, що законодавча вимога попереднього повідомлення об'єкта відвідування про здійснення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування з питань праці, в тому числі щодо неоформлених трудових відносин, відсутня.
Щодо недотримання, на думку позивача, порядку накладення штрафу, зокрема, не повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу, суд вважає такі доводи також спростованими.
При цьому суд бере до уваги, що позивач повідомлявся про розгляд справи засобами поштового зв'язку, завчасно отримав як повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу так і повідомлення про необхідність надання документів, які потрібні для проведення заходу державного контролю. Однак він не звертався до відповідача з клопотаннями про відкладення такого розгляду або надання додаткового часу для подання документів, до відповідача не прибув та необхідних документів не подав.
Щодо безпосередньо обґрунтування накладення на позивача штрафу згідно оскаржуваної постанови суд зауважує, що відповідно до приписів абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. В даному випадку позивачем було створено перешкоди у здійсненні контрольного заходу шляхом ненадання контролюючому органу необхідних для цього пояснень та документів, в зв'язку з чим відповідачем було вірно кваліфіковано скоєне порушення та міру відповідальності за його вчинення. Порушень з боку відповідача при здійсненні інспекційного заходу, які б могли вплинути на обґрунтованість ухваленого ним рішення, яке оскаржується, судом не встановлено. Доводи позовної заяви вказаних висновків суду не спростовують.
В зв'язку з викладеним суд зазначає, що відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд звертає увагу, що згідно приписів ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що обов'язковою умовою правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
В даній справі судом таких порушень прав позивача з боку відповідача не встановлено, а на час розгляду справи порушень прав позивача судом не виявлено. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, належними доказами підтверджено законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення (постанови) відповідно до приписів ч.2 ст. 77 КАС України.
В зв'язку з наведеним суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність відмовити в їх задоволенні.
Керуючись ст.ст. 2,3,6,8, 242, 243, 245, 246, Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного Управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 01 листопада 2018 року.
Суддя Панченко О.В.