30 жовтня 2018 року справа №263/6269/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Блохіна А.А., секретарі судового засідання Романченко Г.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Носуленко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Маріупольського міського центру зайнятості на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі 263/6269/18 (головуючий по першій інстанції Бабаш Г.П.), яке складене в повному обсязі 08 серпня 2018 року у м.Слов'янську Донецької обсласті, за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського міського центру зайнятості про визнання неправомірними дій щодо скорочення розміру виплат грошової допомоги, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -
Позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя з позовом до Маріупольського міського центру зайнятості про визнання неправомірними дій щодо скорочення розміру виплат грошової допомоги, відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що центром зайнятості безпідставно скорочено виплату грошової допомоги. Наслідком цього стали стресовий стан та матеріальні витрати, в зв'язку з чим позивач просить стягнути на його користь 100000 грн. Також позивач зазначає, що з моменту реєстрації подав заявку на навчання з метою підвищення конкурентоздатності на ринку праці. Відповідач мав вчинити дії щодо підвищення освіти позивача шляхом надання йому ваучера.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково. Визнав неправомірним та скасував наказ Маріупольського міського центру зайнятості від 01.03.2018 року № НТ 180301 про скорочення ОСОБА_1 виплати допомоги по безробіттю.
Зобов'язав відповідача нарахувати та сплатити ОСОБА_1 недоплачену суму допомоги по безробіттю за період з 28.02.2018 року по 14.03.2018 року.
В решті позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не порушив норми …
З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач. Звернувся з апеляційною скаргою у якій зазначив, що безробітний зобов'язаний відвідувати центр зайнятості з метою пошуку підходящої роботи та отримання інших соціальних послуг не рідше ніж один раз на 30 календарних днів у визначений і погоджений з ним час. У призначений на 28.02.2018 року час відвідування позивач не з'явився, а з'явився лише на восьмий день після призначеної дати. Внаслідок ненадання позивачем жодних підтверджень поважності пропуску відвідування, відповідачем виданий наказ про скорочення допомоги по безробіттю.
Просили скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.
Позивач у судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги. Зазначив, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Тобто рішення переглядається в частині задоволення позовних вимог, а саме в частині визнання неправомірним та скасування наказу Маріупольського міського центру зайнятості від 01.03.2018 року № НТ 180301 про скорочення ОСОБА_1 виплати допомоги по безробіттю та зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити ОСОБА_1 недоплачену суму допомоги по безробіттю.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 17.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського МЦЗ з заявами про надання статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю. З цієї ж дати йому наданий статус безробітного та розпочата виплата допомоги.
Як убачається з додатку до персональної картки позивача 09.02.2018 року ОСОБА_1 за графіком відвідав ЦЗ. Чергове відвідування було призначено на 28.02.2018 року, але позивач на нього не прибув. Наступного разу він прибув до ЦЗ 07.03.2018 року, документів, що підтверджують поважність неприбуття на чергове відвідування, на думку відповідача, не надав.
У зв'язку з недотриманням безробітним рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню наказом від 01.03.2018 року № НТ 180301 позивачу скорочено розміру виплати допомоги по безробіттю з 28.02.2018 року по 14.03.2018 року.
Наказом від 23.03.2018 року № НТ 180323 виплату допомоги поновлено.
Зазначені факти не є спірними по справі. Спірним є питання щодо правомірності скорочення розміру виплати допомоги по безробіттю.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначені Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року № 5067.
Соціальний захист у разі настання безробіття - комплекс заходів, що передбачений загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття та законодавством про зайнятість населення.
Зареєстровані безробітні мають певні обов'язки, які визначені, зокрема, статтю 44 наведеного Закону.
Так, згідно п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону № 5067 зареєстровані безробітні зобов'язані відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів.
Аналогічна норма міститься в Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженому Постановою КМУ від 20.03.2013 року № 198.
Відповідно до п. 28 даного Порядку зареєстрований безробітний зобов'язаний відвідувати з метою пошуку підходящої роботи та отримання інших соціальних послуг центр зайнятості, в якому він зареєстрований, не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, крім випадків, що сталися внаслідок надзвичайної ситуації, виникнення якої підтверджується на запит центру зайнятості відповідним органом згідно із законодавством, з пред'явленням паспорта громадянина України чи іншого документа, що посвідчує особу, та трудової книжки.
Зареєстровані безробітні, які з поважної причини не змогли звернутися до центру зайнятості у строк, установлений для відвідування, повинні відвідати центр зайнятості не пізніше, ніж у день, що настає після закінчення дії обставин, що склалися у зв'язку з поважною причиною, за умови підтвердження її наявності відповідними документами. У разі коли такий день припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, особа повинна звернутися до центру зайнятості у перший робочий день, що настає за ним.
Поважними причинами, наявність яких підтверджена відповідними документами, є хвороба громадянина, смерть членів його сім'ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 14 років, відвідування лікарні, судових та правоохоронних органів, районних військкоматів, інших державних установ та інші обставини, які унеможливлюють відвідування центру зайнятості.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533 встановлено, що тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі: порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню (п. 5 ч. 5 ст.31).
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується в судовому засіданні сторонами, позивач 28.02.2018 року на чергове відвідування ЦЗ не прибув.
Разом з цим, 23.02.2018 року позивач особисто на усному прийомі повідомив спеціаліста ЦЗ, що у зв'язку з особистим прийомом в Державній службі України з питань праці, не матиме можливості відвідати ЦЗ у призначений час 28.02.2018 року, що підтверджується листом відповідача від 26.03.2018 року.
Крім того, з листа Маріупольського міського центру зайнятості від 16.03.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 відвідав центр зайнятості 07.03.2018 року та надав проїзні документи за напрямком Маріуполь-Київ на 24.02.2018 року та Київ-Маріуполь на 04.03.2018 року, які свідчать про його прибуття 25.02.2018 року до міста Києва та повернення 05.03.2018 оку до міста Маріуполя. Також надана заява на адресу Державної служби України з питань праці від 01.03.2018 року.
У судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти доводів позивача про надання проїзних документів.
Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Принцип обґрунтованості рішення або дії вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Принцип пропорційності (адекватності) важливий при прийняті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.
Суд вважає, що відповідачем не дотриманні ці принципи в даних правовідносинах.
Позивач, добросовісно виконуючи обов'язки зареєстрованого безробітного, 23.02.2018 року відвідав Маріупольський міський центр зайнятості та повідомив про неможливість прибуття 28.02.2018 року. При цьому, за умови добросовісності дій спеціаліста відповідача, до якого звернувся ОСОБА_1, він мав оформити це відвідування у відповідності до приписів Порядку № 198. Суд критично сприймає посилання відповідача, що позивачу було запропоновано звернутися за отриманням талону, але він відмовився від оформлення відвідування 23.02.2018 року, оскільки таке припущення суперечить інтересам позивача та здоровому глузду. Тим більше, що позивач є інвалідом ІІ групи і зайве прибуття до ЦЗ потребує додаткових зусиль.
Також суд вважає, що позивач вжив заходів для своєчасного надання підтверджень до центру зайнятості. Як зазначає у листі сам відповідач, ОСОБА_1 прибув до Маріуполя 05.03.2018 року о 12-05 год. Відвідав ЦЗ він 07.03.2018 року о 9-45 год., що суд вважає адекватним строком. При цьому суд знов таки зважає на інвалідність ІІ групи позивача та наголошує, що інвалідність характеризується стійким розладом функції організму, і не потребує підтвердження поганого самопочуття кожного окремого разу.
При скороченні позивачу виплати ЦЗ також не було враховано, що позивач хоча і не прибув в узгоджену дату, але відвідування центру 07.03.2018 року відбулось в межах тридцятиденного строку, визначеного п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону № 5067 та п. 28 Порядку № 198, тобто у відповідності до приписів законодавства.
Частина 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
ОСОБА_1 у суді першої інстанції просил визнати неправомірними дії відповідача щодо скорочення виплати грошової допомоги.
Проте для повного захисту прав позивача та поновлення його прав в даних правовідносинах суд першої інстанції вважав необхідним задовольнити позов в цій частині шляхом визнання неправомірним та скасування наказу Маріупольський міський центр зайнятості від 01.03.2018 року № НТ 180301 та зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити недоплачену суму допомоги по безробіттю за період з 28.02.2018 року по 14.03.2018 року.
З огляду на ч.2 ст. 9 КАС, яка передбачає можливість виходу суду за межі позовних вимог, України суд апеляційної інстанції вважає правильним такий висновок суду.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач не довів правомірність своїх дій та погоджується з висновком суду першої інстанції, який дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог. Визнав неправомірним та скасував наказ Маріупольського міського центру зайнятості від 01.03.2018 року № НТ 180301 та зобов'язав відповідача нарахувати та сплатити недоплачену суму допомоги по безробіттю за період з 28.02.2018 року по 14.03.2018 року.
Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.
Повний текст постанови складений 01 листопада 2018 року.
Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Маріупольського міського центру зайнятості на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі 263/6269/18 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі 263/6269/18 - залишити без змін.
На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду протягом тридцятиднів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст.328 КАС України.
Головуючий суддя О.О.Шишов
Судді І.В. Сіваченко
А.А.Блохін