16 жовтня 2018 року Справа № 0840/3874/18 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Конишева О.В., перевіривши матеріали адміністративного позову
за позовом ОСОБА_1
до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя
про визнання дій неправомірними та зобов'язати вчинити певні дії,
18 вересня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача по невиплаті пенсії позивачу з дати її припинення та зобов'язати відповідача поновити нарахування і виплату пенсії позивачу та виплатити заборгованість за період, починаючи з дати її припинення, на рахунок позивача, відкритий раніше у акціонерному товаристві «Ощадбанк», негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.
Також позивач просила відстрочити сплату судового збору, відкрити спрощене позовне провадження та витребувати від відповідача докази.
Ухвалою суду від 24.09.2018 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлено відповідачу термін для усунення недоліків 10 календарних днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху від 24.09.2018, направлена на адресу позивача, зазначену в позовній заяві, проте 08.10.2018 повернулась до суду з відміткою поштового відділення: «за зазначеною адресою не мешкає».
08.10.2018 позивачем через канцелярію суду надано заяву на виконання вимог ухвали судді від 24.09.2018.
Розглянувши заяву позивача, суд прийшов до висновку, що позивачем не в повному обсязі виконана ухвала суду про залишення позовної заяви без руху від 24.09.2018 з огляду на наступне.
Ухвалою суду від 24.09.2018 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та зазначено, що недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду, зокрема: оригіналу платіжного документу на підтвердження сплати судового збору в розмірі, встановленому Законом України “Про судовий збір” (сплатити 704,80 грн.) на р/р 34310206084010, отримувач коштів УК у Дніпровському районі м. Запоріжжя/Дніпр./22030101, банк - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ЄДРПОУ 38025423, або шляхом подання до суду заяви про звільнення/відстрочення сплати судового збору, оформлену у відповідності до статті 167 КАС України, із доказами неможливості сплатити судовий збір (довідка з податкового органу про відсутність інших доходів, довідка з Пенсійного фонду про розмір виплаченої пенсії, тощо).
Суд зазначає, що позивачем не надано до суду оригіналу платіжного документу на підтвердження сплати судового збору в розмірі, встановленому Законом України “Про судовий збір”. Крім того, позивачу було запропоновано подати д суду заяву про звільнення/відстрочення сплати судового збору, оформлену у відповідності до статті 167 КАС України, із доказами неможливості сплатити судовий збір (довідка з податкового органу про відсутність інших доходів, довідка з Пенсійного фонду про розмір виплаченої пенсії, тощо).
Позивач у заяві наданій до суду 08.10.2018 зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статті 133 КАС України, Закону України “Про судовий збір”, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
З урахуванням наведених норм права єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від сплати судового збору, є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи з податкового органу (центру зайнятості), про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст.133 КАС України, ст.8 Закону України “Про судовий збір” повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем ані до позовної заяви, ані до заяви наданій до суду 08.10.2018, не надано належних доказів на підтвердження незадовільного майнового стану позивача, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що пенсія є єдиним джерелом доходу позивача. Отже, у суду не має підстав для відстрочки сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі та порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у встановлений судом термін позивач недоліки позовної заяви не усунув.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Враховуючи викладене та те, що позивачем, у встановлений судом строк, не усунуто недоліки позовної заяви, суддя дійшов висновку про повернення позовної заяви.
Керуючись п.1 ч.4 ст.169, ст.ст.243, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою і усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви, згідно ч.8 ст.169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі протягом 15 днів з дня її підписання.
Ухвала виготовлена в повному обсязі та підписана 16.10.2018.
Суддя О.В.Конишева