Справа № 214/5836/18
3/214/2003/18
Іменем України
31 жовтня 2018 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Євтушенка О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли від Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції відносно:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народився в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
29.08.2018 року о 13.40 год. ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_1, по автодорозі по вул. Павла Глазового біля буд.№2 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями водій порушив п.2.5 ПДР України.
В судове засідання ОСОБА_1 повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася неодноразово належним чином, причини неявки суду не відомі. Заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (п.п.66-69 рішення у справі «Смірнова проти України»). Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07.07.1989 року зазначено, що «… учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.»
Враховуючи викладене, з метою забезпечення розумного строку розгляду судом справи, уникнення зловживання процесуальними правами особою, яка притягується до адміністративної відповідальності задля ухилення від відповідальності та безкарності, суд вважає за необхідне справу розглянути за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних доказів.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, оглянувши відеозапис на диску DVD-R, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
В розумінні ст.280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №190822 від 29.08.2018 року слідує, що 29.08.2018 року о 13.40 год. ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_1, по автодорозі по вул. Павла Глазового біля буд.№2 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області з явними ознаками алкогольного сп'яніння.
Факт керування транспортним засобом до моменту пред'явлення вимоги пройти огляд підтверджується рапортом інспектора ПП ОСОБА_3 та постановою серії НК №758999 від 29.08.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП за фактом керування транспортним засобом без посвідчення водія. Недивлячись на те, що він отримання постанови ОСОБА_1 відмовився, про що є відповідна відмітка в постанові з фіксацією цих обставин на відеозаписі на диску з боді-камери, однак оскільки в судовому порядку останній її не оскаржував, суд приходить до висновку про дійсність керуванням ОСОБА_1 транспортним засобом до моменту пред'явлення вимоги поліцейським пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
При цьому, оглядом відеозапису на диску зафіксовано, що ОСОБА_1 не заперечував, що напередодні вживав пиво, а його поведінка та зовнішній вигляд, почервоніння обличчя, загальмована реакція викликали підозру стосовно його перебування в стані сп'яніння.
Так, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, виявлені працівниками поліції 29.08.2018 року у ОСОБА_1 в розумінні п.п.2,3 розділу 1, п.1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, є безпосередніми підставами для проведення працівником поліції огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, на місці зупинки транспортного засобу, або в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови в проходженні огляду - визначають наявність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.
На відеозаписі з боді-камери на диску DVD-R зафіксовано пред'явлення поліцейським вимоги пройти ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп'яніння із попереднім роз'ясненням його процесуальних прав, наслідків відмови від проходження огляду, що визначає окремий склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.130 КУпАП. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі (відмовившись від отримання направлення, оформленого інспектором ПП за встановленою формою) він добровільно, свідомо відмовився в присутності двох свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується їх письмовими поясненнями.
Підстави ставити під сумнів достовірність наявних у справі доказів відсутні, оскільки ці докази повністю узгоджуються між собою, доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, порушенні вимог п.2.5 ПДР, та не спростовують правомірності дій інспекторів ПП щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, які діяли у повній відповідності до вимог КУпАП на Інструкції.
Пунктами 1.3, 1.9 ПДР України на учасників дорожнього руху покладений обов'язок знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, за порушення цих Правил вони несуть відповідальність згідно з законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Виходячи з наведеного, з дотриманням вимог ст.ст.245, 280 КУпАП, суд всебічно, повно та об'єктивно з'ясував всі обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, дослідив письмові матеріали та дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Обираючи вид і міру стягнення, суд відповідно до ст.33 КУпАП враховує особу ОСОБА_1, який від явок до суду ухилявся, фактично вину не визнав, а також з огляду на його явне зневажливе ставлення до встановленого порядку керування транспортними засобами, суспільну небезпечність адміністративного проступку, який створює небезпеку і загрозу як його здоров'ю та життю, так і інших учасників дорожнього руху, вважає за необхідне піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу.
Підстав для застосування іншого виду адміністративного стягнення - позбавлення права керування транспортними засобами, передбаченого санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, суд не вбачає, оскільки правопорушення ОСОБА_1 вчинив як особа, яка керувала транспортним засобом, не маючи спеціального дозволу на керування транспортними засобами, адже такого дозволу у встановленому законом порядку він не отримував, що підтверджується відомостями з Національної автоматизованої інформаційної системи, а відтак відповідатиме позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеній в п.28 Постанови №5 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».
Згідно ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст.23, 24, 27, 33-35, 40-1, 130 ч.1, 245, 268, 280, 283, п.1 ч.1 ст.284 КУпАП суд,-
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. в дохід держави без позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, захисником протягом 10 днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя О.І. Євтушенко