Справа № 215/5451/15-к
1-кп/215/17/18
01 листопада 2018 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження № 12014040760002673 у відношенні ОСОБА_4 за ст. 121 ч. 2 КК України,-
Ухвалою від 17.09.2018 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу обвинуваченому було продовжено строк дії запобіжного заходу тримання під вартою по 20.11.2018 р..
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як слідуюче судове засідання призначено за межами його дії.
Обвинувачений та захисник заперечують проти продовження дії запобіжного заходу тримання під вартою. Захисник заявив клопотання, яке підтримав обвинувачений, про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, мотивуючи його тим, що у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, 05.03.2018 р. ОСОБА_4 , був оглянутий лікарями - фахівцем загальної практики сімейної медицини ОСОБА_6 та спеціалістом за спеціальністю дерматолог - ОСОБА_7 , які після огляду рекомендували проведення медичного огляду лікарем - спеціалістом за спеціальністю ультразвукової діагностики (УЗІ). Після обстеження лікарями фахівцями ОСОБА_4 встановлено діагноз: простатит констенстивна форма, уретрит. Крім цього, фахівцями лікарями рекомендовано ОСОБА_4 провести обстеження на урогенитальні захворювання, однак в умовах медичної частини слідчого ізолятору такі обстеження провести не можливо. Як вбачається з обставин розгляду кримінального провадження, всі свідки, які вказані в реєстрі матеріалів досудового розслідування - допитані, і вони не надали жодного факту, який би підтверджував доказ вини ОСОБА_4 у інкримінуємому йому кримінальному правопорушенні. Крім цього, судом досліджено всі матеріали кримінального провадження, де знову ж таки не встановлено прямих доказів участі у скоєнні ним кримінального правопорушення, відповідно до оголошеної підозри органом досудового слідства. ОСОБА_4 , не має місця реєстрації а також приватного житла, але він одружений, до затримання мешкав разом з дружиною та малолітньою дитиною. ОСОБА_4 підтримує зв'язок з родиною дружини - батько ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_9 та брат ОСОБА_10 , які є власниками квартири АДРЕСА_1 , та які на випадок зміни запобіжного заходу надали свою згоду на проживання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 , надавши письмову заяву про це, а також долучили копії своїх паспортів та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Прокурор заперечує проти клопотання про зміну тримання під вартою на домашній арешт.
Заслухавши думку учасників процесу, суд вважає, що в клопотанні прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити, а клопотання захисника слід задовольнити виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Із врахування положень ст. ст. 176, 178 КПК України, запобіжний захід застосовується при наявності достатніх підстав вважати, що поведінка підозрюваного, обвинуваченого, буде містити ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Законом України від 17.07.1997 р. "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції", Україна приєдналася до зазначеної Конвенції і прийняла до виконання її умови. Законом України від 23.02.2006 р. "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Україна зобов'язалася виконувати рішення і практику цього суду. Стаття 6 зазначеної Конвенції надає кожному громадянину при пред'явленні йому кримінального обвинувачення право на справедливий і відкритий розгляд справи в розумний строк незалежним і безстороннім судом, утвореним на підставі закону. Верховний Суд України в своєму листі від 25.01.2006 р. № 1-5/45 звернув увагу судів на те, що відповідно до тлумаченням Європейського суду з прав людини положень п. 1 ст. 6 Конвенції, тривалість розгляду в кримінальній справі починається, в тому числі з затримання особи, в якості підозрюваного у вчиненні злочину і закінчується винесенням остаточного рішення у кримінальній справі. Таким чином, з урахуванням зазначеної Конвенції, практики Європейського суду з прав людини, тривалість розгляду цієї кримінальної справи та утримання підсудного під вартою протягом 3 років, не відповідає розумності строків розгляду справи, а відповідно і утримання під вартою до ухвалення остаточного рішення по ньому. По кримінальному проваджені допитано всіх свідків, яких заявляв прокурор та досліджено письмові докази, розгляд знаходиться в стадії доповнень.
Крім цього, з правових позицій Європейського суду з прав людини, викладеним за розглянутими ним справах: «Шалімов проти України», «Боротюк проти України», «Харченко проти України», слідує зокрема те, що: - відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції по закінченню деякого часу саме тільки наявність обгрунтованої підозри перестає бути підставою для тримання під вартою, та судові органи повинні вказати інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані судами »;
- «Продовження утримання під вартою може бути виправданим з того чи іншого справі лише при наявності специфічних ознак того, що цього вимагають справжні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, мають перевагу над правилом поваги особистої свободи»;
- «Особа, обвинувачувана у правопорушенні, повинна бути звільнена, якщо держава не доведе існування« відповідних і достатніх »підстав для подальшого утримання під вартою. Щоб дотримати ці вимоги, судові органи мають дослідити всі факти «за» і «проти» існування реального суспільного інтересу, який, при належному обліку принципу презумпції невинності, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях, за якими вони відмовляють у задоволенні клопотання про звільнення »;
- «Існування обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину спочатку може виправдовувати утримання під вартою, ... але ... тяжкість звинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів утримання під вартою»;
- «При цьому існує презумпція на користь звільнення з - під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою ... інших запобіжних заходів, обвинувачений повинен бути звільнений ».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 181, 184, 193, 194, 331 КПК України, суд -
У задоволені клопотання прокурора про подовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.
Змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на запобіжний захід у виді домашнього арешту на строк 60 днів, обчислюючи його з 02.11.2018 р. по 31.12.2018 р., включно.
Обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно звільнити з-під варти в залі суду.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не залишати місце проживання за адресою - АДРЕСА_2 , без дозволу суду - з 22-00 години до 07-00 години наступного дня.
З метою перевірки та контролю за поведінкою підозрюваного ОСОБА_4 покласти на відділення ДІМ Саксаганського ВП КВП ГУНП України в Дніпропетровській областіобов'язки щодо проведення перевірок за місцем проживання останнього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: