Справа № 188/1104/17
Провадження № 2-п/188/10/2018
01 листопада 2018 року смт. Петропавлівка
Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі :
головуючого судді Ніколаєвої І.К.,
за участі секретаря судового засідання Карпенко С.М.,
за участю представника відповідача ОСОБА_1
представника позивача Прудської А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Петропавлівака заяву відповідача по цивільній справі Міністерства оборони України про перегляд заочного рішення по справі № 188/1104/17 провадження 2/188/534/2017 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, -
До суду звернулось Міністерство оборони України з заявою про перегляд заочного рішення по справі № 188/1104/17 провадження 2/188/534/2017 по справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування заяви зазначили, що представництво інтересів Міністерства оборони України у даній справі здійснювалось представником Південно-Східного територіального юридичного відділу.
Відповідно до пункту 3 Положення про юридичну службу Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 09.09.2013 року №600 визначено, що для забезпечення представництва інтересів Міністерства оборони України в судах, інших юрисдикційних органах України та контролю за організацією правової роботи у визначеній адміністративно-територіальній зоні відповідальності створенні юридичні відділи (далі - територіальні юридичні відділи).
В місті Дніпро створено Південно-Східний територіальний юридичний відділ Міністерства оборони України, який здійснює представництво інтересів Міністерства оборони в судах Дніпропетровської, Запорізької та Кіровоградської областей. Відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 22 жовтня 2013 року № Д-322/1/8дск: сформовано Південно-Східний територіальний юридичний відділ (м. Дніпро), який утримується та дислокується на фондах Дніпропетровського обласного військового комісаріату (м. Дніпро).
Ухвалення рішення по вказаній справі проводилось без участі представника Міністерства оборони України у зв'язку з великою кількістю судових засідань, призначених на 21 листопада 2017 року в м. Запоріжжя та м. Дніпро.
Міністерством оборони України було подано заяву про скасування заочного рішення від 08.12.2017 року № 1522, але без надання доказів щодо сплати судового збору.
Відповідно до ухвали Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 13.12.2017 року заяву було залишено без руху для надання квитанції про сплату судового збору.
Заявка на сплату судового збору була подана своєчасно. Оплата цих коштів здійснюється органами Державної казначейської служби України та передбачає дотримання встановленої вимогами бюджетного законодавства процедури, що зазвичай здійснюється тривалий час.
Але доказів сплати судового збору від Державної казначейської служби України отримано не було.
Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29.12.2017 року в задоволенні заяви представника відповідача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення було відмовлено. Заяву представника Міністерства оборони України про скасування заочного рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21.11.2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
З отриманого оригіналу платіжного доручення №248/1644 стало відомо, що судовий збір Державною казначейською службою було сплачено своєчасно ще 13.12.2017 року.
Це платіжне доручення (яке надійшло з відміткою про сплату з Державної казначейської служби з запізненням) було отримано представником відповідача 14.08.2018 року, що унеможливило подання заяви про перегляд рішення раніше.
Оскільки надати докази сплати судового збору виявилось неможливим не з вини Міністерства оборони України, представник прохає визнати причини пропуску строку на подання заяви на перегляд заочного рішення поважними та поновити пропущений строк.
Судом не досліджувалось питання вивчення обставин отримання захворювання (інвалідності) позивачем, а позивачем не надано доказів того, що захворювання (інвалідність) настала не з його вини.
Наявність захворювань позивача, що виникли в період проходження служби, не встановлює причин захворювань та не підтверджує протиправності дій Міністерства оборони України.
Заявник, посилаючись на практику Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, позицію судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, позицію Верховного Суду, ст. 1167 ЦК України, Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», вказує,що наявність шкоди не породжує обов'язку її компенсації, так необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності при цьому правильно визначити суб'єкта такої відповідальності що, на його думку при винесенні заочного рішення судом зроблено не було.
Позивачем не доведений та судом не встановлено факт протиправних дій або бездіяльності, а також вини Міністерства обороні України щодо спричинення шкоди здоров'ю позивача та моральної шкоди.
24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про військові формування в Україні», якою визначила: «підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території України, Верховній Раді України; утворити Міністерство оборони України; Урядові України приступити до створення Збройних Сил України». Фактично цією постановою було покладено початок будівництва Збройних Сил України як важливого інституту держави і невід'ємного елемента її воєнної організації. У вказаній постанові також не передбачено відповідальність нового Міністерства оборони України за спричинену шкоду Міністерством оборони Радянського Союзу.
При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди необхідно з'ясовувати, коли виникли правовідносини сторін та коли завдана моральна шкода.
Законодавство, що було чинним на момент отримання позивачем ушкодження здоров'я (1984 рік), не містило положень щодо відшкодування моральної шкоди.
Застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм права, які на час їх виникнення не були чинними, є помилковим.
Заявник вважає, що заочне судове рішення ухвалено на припущеннях, що заборонено законом і прохає його скасувати та призначити розгляд даної справи у загальному порядку .
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заяву про перегляд заочного рішення, прохає його скасувати призначити розгляд справи у загальному порядку.
Наголосив на тому, що представник відповідач з поважних причин не прийняв участі у розгляді справи, не зміг висловити своєї позиції, що вплинуло на прийняття заочного рішення з яким вони не погоджуються. Після отримання заочного рішення вони своєчасно звернулися до суду з заявою про перегляд винесеного рішення, але через несвоєчасне надання підтвердження сплати судового збору , їх заява була повернута, перегляд заочного рішення не відбувся. На даний час звернутися до апеляційного суду вони не можуть саме через те, що перегляду заочного рішення у суді в першої інстанції не відбулося з певних причин. Прохає задовольнити заяву, повідомив суд з якої причини вони були відсутні під час прийняття судом заочного рішення.
ОСОБА_2 - позивач по даній справі, будучи повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, заяву про перенесення даного судового засідання суду не надав.
Представник позивача ОСОБА_3 , яка приймає участь у справі в режимі відео конференції, прохає суд відмовити відповідачу у скасуванні заочного рішення та у його перегляді. На її думку відповідач вже використав своє право щодо перегляду рішення , заява ним про перегляд даного рішення судом була розглянута, він не звернувся до Апеляційного суду і на даний час рішення вже набрало законної сили і винесено було вірно з урахуванням судової практики яка діяла на час його прийняття.
Вислухавши заявника - відповідача по даній справі та представника позивача, вивчивши заяву відповідача та матеріали справи суд вважає, що заява підлягає задоволенню з оглядом на наступні обставини.
Судом встановлено, що 21.11.2017 року по даній справі було прийняте заочне рішення без участі представника відповідача, яким позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково.
Копія даного рішення 23.11.2017 року була направлена сторонам по справі, що підтверджується супровідними листами ( а.с.66 - 68).
12.12.2017 року відповідач звернувся до суду з заявою про скасування заочного рішення ( а.с.69).
13.12.2017 року суд, в порядку ч.1 ст. 121 ЦПК України, залишив заяву без руху через те, що відповідач не сплатив судовий збір.
26.12.2018 року відповідач звернувся до суду з заявою про продовження, наданого їм строку, для сплати судового збору, але суд своєю ухвалою від 29.12.2017 року відмовив відповідачеві у продовженні строк та повернув заяву про перегляд заочного рішення суду при цьому вказавши, що заяву про перегляд заочного рішення слід ВВАЖАТИ НЕ ПОДАНОЮ та повернути заявнику. ( а.с. 70- 84).
Отже, суд встановив, що перегляду даного заочного рішення не відбулося, що також підтверджується ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.06.2018 року ( а.с.101). В даній ухвалі суд не прийняв апеляційну скаргу відповідача до розгляду саме з причини порушення ним порядку перегляду та оскарження заочного рішення.
Тобто, за відповідачем збереглося право звернутися до суду повторно з заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою суду від 17.09.2018 року відповідачеві був поновлений строк для звернення до суду з даною заявою. ( а.с.127).
Отже, суд вважає ствердження представника позивач про те, що заявник вже використав своє право щодо перегляду заочного рішення , помилковим і таким, що було спростовано судом.
У відповідності до п.2 ч.3ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного провадження.
Відповідно доч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Оскільки докази, на які посилається заявник мають істотне значення для правильного вирішення справи, суд вважає за потрібне задовольнити заяву відповідача та скасувати заочне рішення.
Керуючись ст. ст. 136, 287, 288, ЦПК України, суд, -
Заяву Міністерства оборони України про перегляд заочного рішення по справі № 188/1104/17, провадження 2/188/534/2017 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, задовольнити.
Заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди - скасувати.
Справу призначити до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче судове засідання.
Дата призначення до підготовчого засідання 04 грудня 2018 року о 10:00 год.
У підготовче судове засідання викликати осіб, які беруть участь у справі.
Роз'яснити відповідачу, що відповідно до ч.1 ст. 191 ЦПК України відповідач має право у строк до 27 листопада 2018 року:
- надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову;
- надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. К. Ніколаєва