Справа № 186/1482/18
Номер провадження № 2/0186/492/18
31 жовтня 2018 року м.Першотравенськ
Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої - судді Янжули С. А.
секретар - Лиман Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська" про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку,
25 вересня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Першотравенського міського суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська" про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він з 06 жовтня 2008 року по 29 лютого 2016 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. З 20 січня 2011 року працював прохідником 5-го розряду з повним робочим днем під землею в ПАТ «ш.Білоріченська». Суттєвою обставиною є те, що фактично виконував свої трудові обов'язки до 01 вересня 2014 року, а після цього, у зв'язку із проведенням антитерористичної операції на їх підприємстві, був простій та з 01 жовтня 2014 року він перебував у безстроковій відпустці без збереження заробітної плати, відповідно до положень п.18 ч.І ст.25 ЗУ «Про відпустки». 29 лютого 2016 року, на підставі ст.38 КЗпП України, був звільнений за власним бажанням з ПАТ. Підстава звільнення - наказ № 35-ок по ПАТ «шахта «Білоріченська» від 29 лютого 2016 року. Відповідний запис у трудовій книжці мається на сторінках 12-13 (запис № 22). З 19 червня 2017 року був працевлаштований у виробничому структурному підрозділі «шахтоуправління Першотравенське» Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на посаді прохідника 5-го розряду. Відповідно до розрахункового листка за серпень 2014 року відповідач нарахував йому заробітну плату в сумі 5 408,48 грн. 27 вересня 2017 року він отримав в своєму територіальному управлінні Пенсійного фонду України довідку форми ОК-7 про індивідуальні відомості про застраховану особу та дізнався, що в 2014 році відрахування до Пенсійного фонду здійснені відповідачем лише частково, а саме: в період з січня по червень 2014 року включно. За липень та серпень 2014 року жодних відрахувань єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ним не здійснено. Також, згідно до цієї довідки, відповідачем в 2014 році йому була нарахована наступна заробітна плата: січень 2014 року - 7507,36 грн; лютий 2014 року-7521,19 грн; березень 2014 року - 7399,16 грн; квітень 2014 року - 7175,76 грн; травень 2014 року - 8088,18 грн; червень 2014 року - 7880,85 грн; липень 2014 року - 4672,36 грн; серпень 2014 року - 5074,20 грн; вересень 2014 року - 507,42 грн (загальна сума 5 5826,48 грн)
Відповідач востаннє розраховувався з ним по заробітній платі лише за липень 2014 року, а здійснивши нарахування його заробітної плати за серпень (відповідно до розрахункового листка - 5 408,48 грн) та вересень (відповідно до Форми ОК-7 - 507,42 грн) 2014 року, не здійснив повного розрахунку по його заробітній платі та іншим виплатам за ці місяці, ані у серпні чи жовтні 2014 року, ані після його звільнення.
Для визначення розміру компенсації за заробітну плату за серпень 2014 року величина індексів споживчих цін за вересень 2014 року - вересень 2019 року (величина індексу споживчих цін за серпень 2014 року, тобто місяць, за який повинна виплачуватися заробітна плата до розрахунку не включається) складає - 209,9%.
Розрахунок проводиться шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін за даними Держкомстату: 1,029 (вересень 2014р.) х 1,024 (жовтень 2014р.) х 1,019 (листопад 2014р.) х 1,030 (грудень 2014р.) х 1,433 (за 2015р.) х 1,124 (за 2016р.) х 1,137 (за 2017р.) х 1,015 (січень 2018р.) х 1,009 (лютий 2018р.) х 1,011 (березень 2018р.) х 1,008 (квітень 2018р.) х 1 (травень 2018р.) х 1 (червень 2018р.) х 0,993 (липень 2018р.) х 1 (серпень 2018р.) х 100% = 209,9 %. Приріст індексу споживчих цін: 209,9 % - 100 % = 109,9 %. Розмір компенсації у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати за серпень 2014 року становить 5408,48 грн х 109,9 / 100 = 5 781,66 грн.
Для визначення розміру компенсації за заробітну плату за вересень 2014 року величина індексів споживчих цін за жовтень 2014 року - вересень 2019 року (величина індексу споживчих цін за вересень 2014 року, тобто місяць, за який повинна виплачуватися заробітна плата до розрахунку не включається.) складає - 203,98 %.
Розрахунок проводиться шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін за даними Держкомстату: 1,024 (жовтень 2014р.) х 1,019 (листопад 2014р.) х 1,030 (грудень 2014р.) х 1,433 (за 2015р.) х 1,124 (за 2016р.) х 1,137 (за 2017р.) х 1,015 (січень 2018р.) х 1,009 (лютий 2018р.) х 1,011 (березень 2018р.) х 1,008 (квітень 2018р.) х 1 (травень 2018р.) х 1 (червень 2018р.) х 0,993 (липень 2018р.) х 1 (серпень 2018р.) х 100% = 203,98 %. Приріст індексу споживчих цін: 203,98 % - 100 % - 103,98 %. Розмір компенсації у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати за серпень 2014 року становить 507,42 грн х 103,98 / 100 = 527,61 грн. Загальна сума компенсації складає 5781,66 грн + 527,61 = 6 309,27 грн
Також, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таким чином, обов'язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату. Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов'язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.
День звільнення позивача, відповідно до положень п.2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, є останнім днем його роботи. Його звільнення відбулося 29 лютого 2016 року. Розрахунковим періодом є січень 2016 року та грудень 2015 року, проте в даному періоді заробітна плата йому не нараховувалася не з його вини, тому при розрахунку треба враховувати заробітну плату за липень-серпень 2014 року (за вересень 2014 року також ні, бо це був місяць простою). Згідно розрахункового листа та довідки Форми ОК-7 нарахована заробітна плата за липень 2014 року склала 4 672,36 грн., за серпень 2014 року - 5 408,48 грн. При цьому, ним фактично було відпрацьовано в липні 2014 року 23 дня, а в серпні 2014 року 20 днів, а всього за цей період - 43 дня.
Таким чином його середньоденна заробітна плата складає: (4 672,36 грн. + 5 408,48 грн.): (23+20) = 234,44 грн.
Згідно з додатком до листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015р. N 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік», з урахуванням розрахункового періоду кількість моїх робочих днів: у березні - 22, у квітні - 21, у травні - 19, у червні - 20, у липні - 21, у серпні - 22, у вересні - 22, у жовтні - 20, у листопаді - 22, у грудні - 22 (212 днів).
Згідно з додатком до листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016р. № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік», з урахуванням розрахункового періоду кількість моїх робочих днів: у січні - 20, у лютому - 20, у березні - 22, у квітні - 19, у травні - 20, у червні - 20, у липні - 21, у серпні - 22, у вересні - 21, у жовтні - 21, у листопаді - 22, у грудні - 21 (249 днів).
Згідно оновленого розрахунку норми тривалості робочого часу на 2018 рік з урахуванням розрахункового періоду кількість моїх робочих днів: у січні - 21, у лютому - 20, у березні - 21, у квітні - 20, у травні - 20, у червні - 20, у липні - 22, у серпні - 22, у вересні - 20 (186 днів).
Середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати підлягає стягненню за період з 29.02.2016 року по 17.09.2018 року в розмірі 151 682.68 гри. (234,44 грн, середньоденної заробітної плати х 647 робочих днів = 151 682,68 грн.).
Також, відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Натомість, відповідач, здійснивши нарахування заробітної плати за серпень та вересень 2014 року, не обрахував і не сплатив єдиний соціальний внесок до бюджету. Тим самим, з вини відповідача його індивідуальні відомості про застраховану особу не відображають страхового періоду та сплати єдиного соціального внеску за період протягом часу з 01 серпня 2014 року по 01 жовтня 2014 року, що свідчить про суттєве порушення його прав, бо відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Вважає, що його права підлягають захисту судом шляхом зобов'язання відповідача привести свої дії у відповідність до закону, а саме: шляхом його зобов'язання нарахувати належні йому заробітну плату та компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати, включивши їх до фонду оплати праці. Відповідач зобов'язаний здійснити їх нарахування та відображення в своєму бухгалтерському обліку шляхом внесення інформації до Зводу нарахувань і утримань із заробітної плати для подальшого визначення сум єдиного соціального внеску, який обчислюється за ставками, визначеними законодавством. Таку звітність з донарахованими показниками ЄСВ відповідача слід подати до Державної податкової інспекції за місцем податкового обліку.
Просить суд стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за серпень 2014 року в сумі 5 408,48 гривень, за вересень 2014 року в сумі 507,42 гривень, компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 6 309,27 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 151 682,68 гривень, а всього: 163 907,85 гривень; зобов'язати відповідача утримати з цих сум податок з доходів фізичних осіб, необхідний єдиний соціальний внесок за загальнообов'язкове державне соціальне страхування в порядку ч.2 ст.7 ЗУ "про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та сплатити цю суму єдиного соціального внеску на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку; стягнути з відповідача на його користь всі понесені судові витрати.
З урахуванням того, що дана справа виникає з трудових відносин, суд розглядає справу в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін, що відповідає вимогам ст.ст.274,279 ЦПК України.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав, просить їх задовільнити.
Представник відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи був належним чином повідомлений поштовим зв'язком та через офіційний веб-сайт "Судова влада України" - "Першотравенський міський суд", заяву про розгляд справи в його відсутність не надав, відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не надав, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, при заочному розгляді справи.
Враховуючи вимоги ст.247 ЦПК України та ст.6 Конвенції "Про захист прав людини та основних свобод", ратифікованої Законом України 17 липня 1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести без фіксування судового засідання технічними засобами.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовільнити з наступних підстав.
За правилами статей 2,12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
Судом встановлено, що дійсно позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ПАТ «Шахта «Білоріченська» з 06 жовтня 2008 року по 29 лютого 2016 року, зокрема з 20 січня 2011 року на посаді прохідника 5 розряду з повним робочим днем в шахті та був звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 від 13 травня 1994 року.
Фактично виконував свої трудові обов'язки до 01 вересня 2014 року, а після цього, у зв'язку із проведенням антитерористичної операції, на їх підприємстві був простій та з 01 жовтня 2014 року він перебував у безстроковій відпустці без збереження заробітної плати, відповідно до положень п.18 ч.І ст.25 ЗУ «Про відпустки».
29 лютого 2016 року, на підставі ст.38 КЗпП України, був звільнений за власним бажанням. Підстава звільнення - наказ № 35-ок по ПАТ «шахта «Білоріченська» від 29 лютого 2016 року. Відповідний запис у трудовій книжці мається на сторінках 12-13 (запис № 22).
Відповідно до розрахункового листка за серпень 2014 року відповідач нарахував йому заробітну плату в сумі 5 408,48 грн. 27 вересня 2017 року він отримав в своєму територіальному управлінні Пенсійного фонду України довідку форми ОК-7 про індивідуальні відомості про застраховану особу та дізнався, що в 2014 році відрахування до Пенсійного фонду здійснені відповідачем лише частково, а саме: в період з січня по червень 2014 року включно. За липень та серпень 2014 року жодних відрахувань єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ним не здійснено. Також, згідно до цієї довідки, відповідачем в 2014 році йому була нарахована наступна заробітна плата: січень 2014 року - 7507,36 грн; лютий 2014 року-7521,19 грн; березень 2014 року - 7399,16 грн; квітень 2014 року - 7175,76 грн; травень 2014 року - 8088,18 грн; червень 2014 року - 7880,85 грн; липень 2014 року - 4672,36 грн; серпень 2014 року - 5074,20 грн; вересень 2014 року - 507,42 грн (загальна сума 5 5826,48 грн)
Відповідач востаннє розраховувався з ним по заробітній платі лише за липень 2014 року, а здійснивши нарахування його заробітної плати за серпень (відповідно до розрахункового листка - 5 408,48 грн) та вересень (відповідно до Форми ОК-7 - 507,42 грн) 2014 року, не здійснив повного розрахунку по його заробітній платі та іншим виплатам за ці місяці, ані у серпні чи жовтні 2014 року, ані після його звільнення.
Таким чином, нарахована, але не виплачена заробітна плата за серпень 2014 року становить 5 408,48 гривень, а за вересень 2014 року - 507,42 гривень.
Між сторонами виник спір із приводу порушення роботодавцем законодавства про оплату праці з підстав, передбачених ст. ст. 116, 117 КЗпП України.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», судам роз'яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237 1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином, аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України. При цьому визначальним для доведення позову є такі юридично значимі обставини: невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України згідно постанови від 15 вересня 2015 року у справі 21-1765а15.
Таким чином, суд вважає, що заборгованість відповідача перед позивачем із заробітної плати за період серпень - вересень 2014 року становить 5 915,90 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-111 від 19 жовтня 2000 року та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 21 лютого 2001 року № 159, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків його виплати.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст.2 цього Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст.3 цього закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Так, відповідач не здійснив з позивачем розрахунок заробітної плати за серпень 2014 року в сумі 5 408,48 гривень та за вересень 2014 року в сумі 507,42 гривень.
Для визначення розміру компенсації за заробітну плату за серпень 2014 року величина індексів споживчих цін за вересень 2014 року - вересень 2018 року (величина індексу споживчих цін за серпень 2014 року, тобто місяць, за який повинна виплачуватися заробітна плата до розрахунку не включається) складає - 209,9%.
Розрахунок проводиться шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін за даними Держкомстату: 1,029 (вересень 2014р.) х 1,024 (жовтень 2014р.) х 1,019 (листопад 2014р.) х 1,030 (грудень 2014р.) х 1,433 (за 2015р.) х 1,124 (за 2016р.) х 1,137 (за 2017р.) х 1,015 (січень 2018р.) х 1,009 (лютий 2018р.) х 1,011 (березень 2018р.) х 1,008 (квітень 2018р.) х 1 (травень 2018р.) х 1 (червень 2018р.) х 0,993 (липень 2018р.) х 1 (серпень 2018р.) х 100% = 209,9 %.
Приріст індексу споживчих цін: 209,9 % - 100 % = 109,9 %.
Розмір компенсації у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати за серпень 2014 року становить 5 408,48 гривень х 109,9 : 100 = 5 781,66 гривень.
Для визначення розміру компенсації за заробітну плату за вересень 2014 року величина індексів споживчих цін за жовтень 2014 року - вересень 2018 року (величина індексу споживчих цін за вересень 2014 року, тобто місяць, за який повинна виплачуватися заробітна плата до розрахунку не включається) складає - 203,98 %.
Розрахунок проводиться шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін за даними Держкомстату: 1,024 (жовтень 2014р.) х 1,019 (листопад 2014р.) х 1,030 (грудень 2014р.) х 1,433 (за 2015р.) х 1,124 (за 2016р.) х 1,137 (за 2017р.) х 1,015 (січень 2018р.) х 1,009 (лютий 2018р.) х 1,011 (березень 2018р.) х 1,008 (квітень 2018р.) х 1 (травень 2018р.) х 1 (червень 2018р.) х 0,993 (липень 2018р.) х 1 (серпень 2018р.) х 100% = 203,98 %.
Приріст індексу споживчих цін: 203,98 % - 100 % = 103,98 %.
Розмір компенсації у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати за вересень 2014 року становить 507,42 гривень х 103,98 : 100 = 527,61 гривень.
Загальна сума компенсації складає 5 781,66 гривень + 527,61 = 6 309,27 гривень.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалив рішення по суті спору.
Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Щодо обчислення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, то суд зазначає наступне.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок).
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
З огляду на викладене, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року.
Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов'язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
День звільнення позивача, відповідно до положень п.2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, є останнім днем його роботи. Позивача звільнено 29 лютого 2016 року, що підтверджується копією його трудової книжки.
Розрахунковим періодом, враховуючи, що позивача звільнено 29 лютого 2016 року, є січень 2016 року та грудень 2015 року, проте, в даному періоді заробітна плата позивачу не нараховувалася не з його вини, тому при розрахунку треба враховувати заробітну плату за липень-серпень 2014 року (за вересень 2014 року також ні, бо це був місяць простою). Згідно розрахункового листа та довідки Форми ОК-7 нарахована заробітна плата за липень 2014 року склала 4 672,36 гривень, за серпень 2014 року - 5 408,48 гривень. При цьому, позивачем фактично було відпрацьовано в липні 2014 року 23 дня, а в серпні 2014 року 20 днів, а всього за цей період - 43 дня.
Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає: (4 672,36 грн. + 5 408,48 гривень): (23+20) = 234,44 гривень.
Згідно з додатком до листа Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року N 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік», з урахуванням розрахункового періоду кількість робочих днів позивача: у березні - 22, у квітні - 21, у травні - 19, у червні - 20, у липні - 21, у серпні - 22, у вересні - 22, у жовтні - 20, у листопаді - 22, у грудні - 22 (212 днів).
Згідно з додатком до листа Міністерства соціальної політики України від 05 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік», з урахуванням розрахункового періоду кількість робочих днів позивача: у січні - 20, у лютому - 20, у березні - 22, у квітні - 19, у травні - 20, у червні - 20, у липні - 21, у серпні - 22, у вересні - 21, у жовтні - 21, у листопаді - 22, у грудні - 21 (249 днів).
Згідно оновленого розрахунку норми тривалості робочого часу на 2018 рік з урахуванням розрахункового періоду кількість робочих днів позивача: у січні - 21, у лютому - 20, у березні - 21, у квітні - 20, у травні - 20, у червні - 20, у липні - 22, у серпні - 22, у вересні - 20 (186 днів).
Середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати підлягає стягненню за період з 29 лютого 2016 року по 17 вересня 2018 року в розмірі 151 682,68 гривень (234,44 гривень середньоденної заробітної плати х 647 робочих днів = 151 682,68 гривень.)
Згідно роз'яснень, викладених в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Оскільки сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначена судом без урахування податків та обов'язкових платежів, то обов'язок провести утримання податків та обов'язкових платежів необхідно покласти на відповідача.
Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість по виплаті нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період: серпень 2014 року - 5 408,48 гривень, вересень 2014 року - 507,42 гривень; компенсація за порушення строків виплати заробітної плати - 6 309,27 гривень; середній заробіток за час затримки розрахунку - 151 682,68 гривень, а всього 163 907,85 гривень.
Згідно ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. В зв'язку з цим, рішення суду в цій частині підлягає негайному виконанню.
Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивача звільнено від сплати судового збору за подання позову про стягнення заробітної плати на підставі ст.5 Закону України "Про судовий збір". Позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі. Таким чином, підлягає стягненню з відповідача судовий збір на користь держави в розмірі 2 458,62 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,4,47,113,116,117,233,237-1 КЗпП, ст.ст.9,15,16,23,1167 ЦК України, ст.ст. 2,3,4,6,9,18,76,77,78,79,80,89,258,263,264,280-283,430 ЦПК України, - суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська" про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку- задовільнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська" (код ЄДРПОУ 00176897) на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період: серпень 2014 року - 5 408 (п'ять тисяч чотириста вісім) гривень 48 копійок, вересень 2014 року - 507 (п'ятсот сім) гривень 42 копійки; компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати - 6 309 (шість тисяч триста дев'ять) гривень 27 копійок; середній заробіток за час затримки розрахунку - 151 682 (сто п'ятдесят одну тисячу шістсот вісімдесят дві) гривні 68 копійок, а всього стягнути 163 907 (сто шістдесят три тисячі дев'ятсот сім) гривень 85 копійок.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Шахта "Білоріченська" із стягнутих на користь ОСОБА_1 сум, з яких не проводилося утримання, утримати податок з доходів фізичних осіб, необхідний єдиний соціальний внесок за загальнообов'язкове державне соціальне страхування в порядку ч.2 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та сплатити цю суму єдиного внеску на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за один місяць.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська" судовий збір на користь держави в сумі 2 458 (дві тисячі чотириста п'ятдесят вісім) гривень 62 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: С.А.Янжула