Справа № 185/5864/18
Провадження № 2/185/3278/18
іменем України
30 жовтня 2018 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Кривозуб А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію
16 липня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 23343,87 грн. та судові витрати по справі у розмірі 1762,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що КП «Павлоградтеплоенерго» надає населенню м. Павлограда, а також підприємствам, установам і організаціям теплову енергію для потреб опалення, в обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами. Відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення, що надаються до АДРЕСА_1. Однак, відповідач оплату за спожиту теплову енергію фактично КП «Павлоградтеплоенерго» не проводив. У результаті чого за період з 01.01.2002 р. по 01.01.2018 року утворилася заборгованість за спожиту теплову енергію перед КП «Павлоградтеплоенерго» у сумі 23711,81 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, проте від неї на адресу суду надійшла заява, відповідно до якої остання просила суд, розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце слухання справи. Проте на адресу суду від нього надійшло заперечення на позов, відповідно до якого останній просив суд розглядати справу за його відсутності, та застосувати позовну давність, а також просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши письмові матеріали справи, заяву представника позивача, заперечення на позов, та аналізуючи все у своїй сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.ст. 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки та розміри оплати встановлюються згідно Правил надання населенню послуг теплопостачання і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Судом при дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідач є споживачем послуг центрального опалення, що надаються за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією особового рахунку відповідача за НОМЕР_3 (арк.с.4), та копією витягу з державного реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до якого, відповідач був власником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у період з 27.04.2016 року по 06.08.2018 року, на підставі договору купівлі-продажу квартири НОМЕР_2 від 27.04.2016 року посвідченого приватним нотаріусом.
Позивач здійснює послуги по теплопостачанню. Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання», плата за спожиту теплову енергію повинна провадитися споживачем теплової енергії щомісячно за фактично отриману теплову енергію та згідно з Правилами надання населенню послуг теплопостачання і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за спожиту теплову енергію.
Однак, відповідач оплату не проводив, в наслідок чого виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 23711,81 грн., також, заборгованість за спожиту теплову енергію утворилася за період з 01.01.2002 р. по 01.01.2018 року, що підтверджується особовим рахунком відповідачів за НОМЕР_3 (арк.с.4), проте оскільки відповідач у своєму письмовому запереченні на позов просив суд застосувати позовну давність, суд приходить до висновку, що потрібно застосувати позовну давність передбачену нормами ст. 257 ЦК України, тривалістю три роки, та визначити заборгованість відповідача за період з моменту звернення, а саме: з дня подачі позову до суду, а це з 16.07.2018 року та до 16.07.2015 року у розмірі 11322,91 грн., оскільки позивач припинив нарахування заборгованості з 01.01.2018 року, а іншу суму у розмірі 12388,90 грн., яка виникла станом на 16.07.2015 року, за період з 01.01.2002 року по 15.07.2015 року визнати такою, що позовна давність на неї пропущена, і ця сума не підлягає стягненню з відповідача. Суд ставиться критично до тверджень відповідача викладених в своєму запереченні на позов, з приводу того, що коли він набув право власності на цю квартиру він не знав про борги за спожиту теплову енергію, оскільки відповідно до порядку укладення та реєстрації договорів купівлі-продажу нерухомості, нотаріус повинен зазначити в формі цього договору, що договір буде визнаний не дійсним, якщо у ньому будуть викладені неправдиві відомості щодо умов та обставин цього договору, де однією з умов є зазначення відсутності або наявності боргових зобов'язань власника(продавця) нерухомості за комунальні послуги об'єкту купівлі-продажу, а оскільки відповідач не надав доказів у підтвердження того, що договір купівлі-продажу недійсний на підставі цієї вимоги, то суд вважає заперечення в цій частині не аргументованими та не доведеними, окрім цього суд ставиться також критично до того, що відповідач у своєму запереченні зазначає, що він не повинен сплачувати цей борг за теплову енергію, так як він вже не є власником нерухомості, оскільки відповідач на дату подачі позову був, ще власником нерухомого майна на яке нараховувався борг за спожиту теплову енергію, а саме станом на 16.07.2018 року, так як з витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, вбачається, що квартиру відповідач продав лише 06.08.2018 року.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг за спожиту теплову енергію у сумі 11322,91 грн.
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 1762,00 грн., сплачений останнім при подачі позову, що підтверджується платіжним дорученням(а.с.1-2).
Керуючись ст. ст.263, 264, 265 ЦПК України суд -
Позов Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» (51413, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Промислова, 13А, р/р 26032010023011 у ДФ АТ «Індекс-банк» м. Павлоград, МФО 380537, ЗКПО 03342250, ІПН 033422504105) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), про стягнення боргу за спожиту теплову енергію задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 11322,91 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» судові витрати на судовий збір у розмірі 1762,00 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: В. О. Головін