Справа № 304/1164/18
Провадження № 1-кп/304/141/2018
30 жовтня 2018 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового
засідання - ОСОБА_2 ,
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
представника персоналу органу пробації - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 12018070130000284 від 26 червня 2018 року про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з початковою загальною освітою, робітника ТДВ «Перечинський ЛХК», перебуває у незареєстрованому шлюбі (має на утриманні малолітню дитину), громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
25 червня 2018 року о 17.30 год. обвинувачений ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «ЛАДА 2170», р/н НОМЕР_1 , який знаходився у технічно справному стані, рухаючись по автодорозі Т-0712 Перечин - Свалява - Липча в напрямку із села Порошково до села Маюрки Перечинського району, на відстані 137 м від інформаційно-вказівного знаку «Порошково», в порушення п. 12.3. Правил дорожнього руху України, розпочавши маневр обгону гужового возу, що рухався попереду в попутному напрямку, при виникненні небезпеки для руху в умовах необмеженої видимості не вжив заходів для зменшення швидкості та застосування екстреного гальмування аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в результаті чого допустив зіткнення з таким, внаслідок чого водій гужового возу ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді «закритого перелому 3, 4 плюсневих кісток правої ступні. Забою грудної клітини зліва. ЗЧМТ. Струсу головного мозку», які згідно висновку судово-медичної експертизи № 305 від 20 липня 2018 року кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості, за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 286 КК України.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що ввечері 25 червня цього року він їхав із села Порошково до села Маюрки Перечинського району, де попереду, на його смузі руху їхав гужовий віз. Розпочавши маневр обгону, він не справився з керуванням та зіткнувся з возом, яким керував ОСОБА_6 . Після зупинки транспортного засобу, він відразу надав потерпілому допомогу, а хтось із присутніх там осіб викликав карету швидкої допомоги та працівників поліції. Під час розгляду справи заявив суду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України, тобто у зв'язку з дійовим каяттям. Пояснив, що у вчиненому злочині щиро кається, надавав допомогу правоохоронним органам у встановленні об'єктивних обставин даної справи, висловив щирий жаль з приводу своїх незаконних дій, засудив злочинну поведінку, а також просив врахувати те, що він відшкодував потерпілому всі заявлені ним матеріальні збитки, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Кримінальне провадження розглядається у відсутності потерпілого ОСОБА_6 , неявка якого з урахуванням положень ст. 325 КПК України не перешкоджає розгляду такого. При прийнятті рішення про розгляд справи за відсутності потерпілого враховується те, що судом йому своєчасно надіслано повідомлення, у якому вказується про дату, час та місце розгляду справи й те, що в матеріалах провадження наявна нотаріально посвідчена заява потерпілого ОСОБА_6 , згідно якої останній жодних матеріальних претензій до обвинуваченого не має та заявляти такі у майбутньому не буде.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 не заперечила проти задоволення заяви обвинуваченого, оскільки вважає, що для цього наявні всі правові підстави.
Представник персоналу органу пробації ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні проти клопотання обвинуваченого також не заперечила.
Враховуючи, що такі фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а учасники судового розгляду правильно зрозуміли зміст цих обставин і сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає, суд при вирішенні питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України обмежується визнавальними показами обвинуваченого, а дослідження решти доказів вважає недоцільним.
З урахуванням обсягу доказів, які досліджувалися у судовому засіданні, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Заслухавши учасників судового провадження, з'ясувавши добровільність звернення обвинуваченого з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що клопотання підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з приписом, зазначеним у ч. 4 ст. 286 цього Кодексу, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року (далі - постанова Пленуму) при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.
Встановлено, що ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, який згідно ст. 12 цього Кодексу відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
Також встановлено, що обвинувачений вказаний злочин вчинив вперше, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину та повністю відшкодував потерпілому матеріальні збитки, що виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, суд враховує позитивну характеристику ОСОБА_6 за місцем проживання, а також те, що обвинувачений на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, та те, що він є молодим за віком і має на утриманні малолітню дитину (а. с. 40-42).
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4 - 8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Як роз'яснено в п. 3 постанови Пленуму, передбачене у ст. 45 КК звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обвинуваченого ОСОБА_6 на підставі ст. 45 КК України слід звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, закривши провадження у справі.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 під час досудового розслідування не обирався.
Питання про речові докази, процесуальні витрати та заходи забезпечення кримінального провадження вирішуватиметься в порядку ст. ст. 100, 124, 174 КПК України.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ст. 45 КК України, ст. ст. 284 ч. 2, 286, 288, 314, 369, 372 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 45 цього Кодексу - звільнити у зв'язку з дійовим каяттям, а кримінальне провадження - закрити.
Речовий доказ, а саме автомобіль марки «ЛАДА 2170», р/н НОМЕР_1 , який знаходиться на відповідальному зберіганні власника ОСОБА_8 - такому повернути.
Процесуальні витрати по справі за проведення судових автотехнічних експертиз № 9889 від 24 липня 2018 року у розмірі 2 145 (дві тисячі сто сорок п'ять) грн. та № 9905 від 25 липня 2018 року у розмірі 2 145 (дві тисячі сто сорок п'ять) грн. стягнути з ОСОБА_6 на користь держави.
Заходи забезпечення кримінального провадження, вжиті ухвалами слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 27 червня 2018 року у виді арешту майна - скасувати.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.
Копію ухвали суду сторони кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. ч. 6, 7 ст. 376 КПК України.
Головуючий: ОСОБА_1