Справа № 182/4428/18
Провадження № 6-а/185/10/18
12 жовтня 2018 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Кривозуб А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про встановлення способу і порядку виконання судового рішення -
Відділ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області звернувся до суду з заявою, в якій просить змінити спосіб і порядок виконання постанови суду, на підставі якої 20.06.2014 року видано виконавчий лист № 185/1148/14-а на стягнення з Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області перерахувати, нарахувати та виплатити 9682,00 грн. ОСОБА_1 недоотриману державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.08.2013 р. та до закінчення строку передбаченої Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» виплати щомісячно, відповідно до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням» в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, з урахуванням проведених виплат.
Заява мотивована тим, що боржником постанова суду виконана лише в частині нарахування (перерахунку) недоотриманої суми державної допомоги та нарахована сума недоплаченої державної допомоги, проте грошові кошти стягувачу не виплачені. Так, зазначена постанова є зобов'язального характеру, за якою боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, у зв'язку з чим організація його виконання визначена ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження». З контексту постанови суду чітко встановлюється необхідність зобов'язання боржника особисто вчинити певні дії, а вчинення визначених дій не може бути проведено без участі боржника, тому державний виконавець не може організувати виконання самостійно у відповідності до повноважень, наданих йому законом. Так, з 01 січня 2013 року набув чинності Закон України від 05 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених ЗУ «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання. Відповідно до ст. 3 цього Закону визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Таким чином, зазначений виконавчий документ не може бути скерований до органу Державної казначейської служби України для виконання в порядку гарантії держави щодо виконання судових рішень у зв'язку з тим, що рішення прийнято про зобов'язання вчинити певні дії, а не про стягнення коштів. За таких обставин, склалася ситуація, що боржник не може виконати рішення суду через відсутність бюджетних призначень чи асигнувань на цю мету. Здійснити виплату нарахованих грошових коштів за рішенням суду можливо лише шляхом списання (стягнення) коштів з рахунків державного органу - боржника, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
В судове засідання учасники процесу, повідомленні про час і місце розгляду справи, не з'явилися, заявник надав до суду заву про розгляд заяви без його участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши заяву, матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2014 року зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.08.2013р. та до закінчення строку передбаченої Законом України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” виплати щомісячно, відповідно до статті 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням” в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законому, з урахуванням проведених виплат.
15.02.2018 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 185/1148/14-а, виданого 20.06.2014 року.
Боржником постанова суду виконана лише в частині здійснення нарахування (перерахунку) державної допомоги та нарахована сума недоплаченої державної допомоги, що складає 9682,00 грн., проте грошові кошти стягувачу не виплачені. При цьому неможливість виконання постанови суду в частині зобов'язання виплатити боржник обґрунтував відсутністю коштів з відповідним призначенням.
Резолютивна частина вказаного судового рішення і відповідно виконавчого листа містить необхідність виконати дії зобов'язального характеру про перерахунок, нарахування, та забезпечення виплати державної допомоги по догляду за дитиною за вказаний період ОСОБА_1.
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.
Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у поданні ставить питання про заміну вказаного вище способу і порядку виконання судового рішення на стягнення з відповідача суми перерахунку пов'язуючи це з тим, що відповідач з наведених вище підстав не може здійснити такого перерахунку та виплатити відповідні кошти. Вважає, що ця обставина робить неможливим виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни, встановлення способу його є такі підстави: обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни, встановлення способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції. Відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України, відсутність бюджетних призначень чи асигнувань на цю мету, не є обставинами, які роблять виконання рішення суду неможливим.
Також слід зазначити, що Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в заяві про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, не враховуючи відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, просить не встановити спосіб виконання постанови суду, а змінити судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови. В адміністративному судочинстві адміністративні суди першої інстанції повноважень щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог не мають.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду України з цих питань, а саме: колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11 листопада 2014 року у справі № 21-394а14 дійшла висновку, що "зміна на підставі статті 263 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання органу ПФУ здійснити виплату із зобов'язання на стягнення такої виплати є незаконною".
Таким чином, заява щодо встановлення способу та порядку виконання рішення суду не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.. 248, 378 КАС України, суд -
Заяву Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 185/1148/14-а - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Ухвала знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Cуддя: В. О. Головін