Справа № 305/1803/17
Провадження по справі № 2/305/168/18
24.10.2018. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді Марусяк М.О.
за участю секретаря судового засідання Корадіні А.А.
представника відповідача Харченко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Автокредит Плюс" про розірвання публічного договору та стягнення грошових коштів,-
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ТОВ "Автокредит Плюс" про розірвання публічного договору та стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги мотивує тим, що 08.10.2014, шляхом підписання заяви про приєднання до публічного договору, між ним та ТОВ "Автокредит Плюс" було укладено договір про надання фінансового лізингу щодо автомобіля марки "Volkswagen LT 35", державний реєстраційний номерний знак "НОМЕР_3, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1. З вище вказаного договору вбачається, що 27.11.2014, відбулося приймання-передача предмету лізингу - лізингоодержувачу, ОСОБА_2. 19.01.2017, всі свої зобов'язання по цьому договору він виконав та повністю виплатив вартість автомобіля за договором лізингу. З акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу від 19.01.2017, лізингодавець - ТОВ "Автокредит Плюс" визнає факт належного виконання лізингоодержувачем всіх зобов'язань по укладеному договору та факт сплати всіх необхідних платежів. В цей же день, директором ТОВ "Автокредит Плюс", був виданий наказ про зняття вище зазначеного автомобіля з балансу ТОВ "Автокредит Плюс", для подальшої перереєстрації на нього, ОСОБА_2. З цією метою, 15.02.2017, він приїхав до центру надання послуг, пов'язаних з використанням транспортниз засобів, який знаходиться за адресою: м. Мукачево, вул. Берегівська, об'їзна 7 А, для оформлення права власності на автомобіль. Під час перевірки працівником центру, автомобіля марки "Volkswagen LT 35", державний реєстраційний номерний знак "НОМЕР_3, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1, встановлено, що номер кузова автомобіля, механічним шляхом був пошкоджений. Як наслідок, автомобіль у нього вилучений і поміщений на штраф майданчик Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області. Пізніше йому стало відомо, що за вказаним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017070040000335, правова кваліфікація ст.290 КК України. В рамках кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.02.2017, накладено арешт на автомобіль марки "Volkswagen LT 35", державний реєстраційний номерний знак "НОМЕР_3, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ТОВ "Автокредит Плюс". В подальшому, експертом Закарпатського науково-дослідного, експертно-криміналістичного центру складено висновок есперта №9/14 від 11.04.2017, згідно якого встановлено, що на досліджуваному автомобілі марки "Volkswagen LT 35", державний реєстраційний номерний знак "НОМЕР_3, білого кольору, ідинтифікаційне номерне позначення кузова відсутнє, а саме знищено механічним способом (шліфуванням). У зв'язку із значною глибиною шліфування поверхні номерного майданчика, встановити первинне номерне позначення не надається можливим. На номерний майданчик кузова, досліджуваного автомобіля кустарно було закріплено (заклеєно) металеву пластину, що надана для дослідження, з літерно-цифровим номерним позначенням кузова НОМЕР_1. Вказане літерно-цифрове номерне позначення на металеву пластину нанесено кустарним способом. Вважає, що лізингодавець ТОВ "Автокредит Плюс", приховав від нього інформацію щодо предмета лізингу - відсутності на автомобілі марки "Volkswagen LT 35", державний реєстраційний номерний знак "НОМЕР_3, білого кольору - правомірного номеру кузова. Згідно положень чинного законодавства та слідуючи висновкам експерта №9/14 від 11.04.2017, він ніколи не зможе зареєструвати вказаний автомобіль за собою та не зможе користуватися транспортним засобом. Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 08.10.2014, укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача, як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в ЗУ "Про фінансовий лізинг", положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків, щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства. Також посилається, що у відповідача відсутня ліцензія для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), шо суперечить вимогам законодавства. Вважає, що відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України договір фінансового лізингу від 08.10.2014 укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Автокредит Плюс" є нікчемним, оскільки не був нотаріально посвідчений. На підставі вище наведеного, публічний договір №LV00A!0000616385 про надання фінансового лізингу, що розміщений на офіційному веб-сайті ТОВ "Автокредит Плюс" www.planetavto.com.ua, в частині приєднання до нього ОСОБА_2 за заявою про приєднання до публічного договору №LV00A!0000616385 від 08.10.2014 слід визнати недійсним, а йому ТОВ "Автокредит Плюс" зобов'язане повернути грошові кошти, сплачені за договором фінансового лізингу в сумі 170442,25 гривень. Відповідно до виписки по кредиту за договором №LV00A!0000616385 від 08.10.2014 за період 01.10.2014 по 20.11.2017 залишок кредиту станом на 08.09.2017 - відсутній. Відповідно до розрахунку, який складений на підставі виписки по договору №LV00A!0000616385 від 08.10.2014 за період з 01.10.2014 по 20.11.2017 інфляційні збитки ОСОБА_2 складають - 39166,45 гривень. Неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає у тому, що його було обмануто з приводу автомобіля, він позбавлений можливості оформити право власності на автомобіль та користуватися автомобілем, який він повністю оплатив та який являється одним із засобів для задоволення його побутових потреб. Після вилучення автомобіля, він позбавлений можливості ним користуватися, змушений ходити до правоохоронних органів та відстоювати свої права, доказувати свою правоту. В результаті цих подій, він отримав значний стрес, що призвело до того, що наразі він страждає безсонням, став знервованим, у нього почались різкі перепади артеріального тиску, тобто це все негативно вплинуло на його стан здоров'я. Станом на сьогоднішній день, він вимушений багато часу затрачати на відновлення становища, яке існувало до порушення. Завдану йому відповідачем моральну шкоду оцінює у сумі 20000 гривень. На підставі наведеного, просив розірвати публічний договір №LV00A!0000616385 про надання фінансового лізингу, що розміщені на офіційному веб-сайті ТОВ "Автокредит Плюс" www.planetavto.com.ua, в частині приєднання до нього ОСОБА_2 за заявою про приєднання до публічного договору №LV00A!0000616385 від 08.10.2014. Стягнути з ТОВ "Автокредит Плюс" на його користь: грошові кошти в сумі 170442,25 гривень, сплачені за публічним договором №LV00A!0000616385 від 08.10.2014 про надання фінансового лізингу; інфляційні витрати у розмірі 39166,45 гривень та завдану моральну шкоду у сумі 20000 гривень.
Позивач, ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, в судове засіання не з'явилися. Від представника позивача, ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує, просить їх задовільнити у повному обсязі.
Представник відповідача ТОВ "Автокредит Плюс", Харченко І.А. в судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги не визнав. Зазначив, що ТОВ "Автокредит Плюс" набуло право власності на автомобіль, зареєструвало його та передало у лізинг. Таким чином, вони не мали змоги контролювати хто саме пошкодив номер кузова. Позивачем не доведено належними доказами, що він отримав від ТОВ "Автокредит Плюс" автомобіль марки "Volkswagen LT 35", державний реєстраційний номерний знак "НОМЕР_3, білого кольору, з пошкодженим номером кузова. Просив відмовити у задоволені позову з підстав зазначених у відзиві.
У відзиві на позов представник ТОВ "Автокредит Плюс", Прохода Р.С. зазначив, що відповідно до п.5 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільнх справ про визнання правочинів недійсними" вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Вважають безпідставною позовну вимогу про стягнення інфляційних витрат. Стаття 625 ЦК України, визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. За спірним договором між сторонами по справі, відповідач не є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання, тому не має перед позивачем боргу, на який може бути нараховано інфляційні витрати. На час укладення спірного договору та на сьогоднішній день ТОВ "Автокредит Плюс" має всі необхідні дозвільні документи на надання послуг фінансового лізингу. Таким документом є довідка про взяття на облік юридичної особи від 29.01.2013, яка видана Національною комісією, що здійснює державне реголювання у сфері ринків фінансових послуг. Оскільки постанова КМУ №913 від 07.12.2016, якою затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, набрала чинності 10.12.2016, то на момент укладення оскаржуваного договору, довідка від 29.01.2013 була чинною, а відповідач мав право укладати договори фінансового лізингу. Позивачем у позовній заяві ставиться позовна вимога про стягнення моральної шкоди. Разом з тим, позивачем не зазначено, в чому саме полягає протиправність діяння відповідача; причинного зв'язку між шкодою та діями відповідача; яка вина відповідача в заподіянні шкоди; з яких саме міркувань виходив позивач при визначенні розміру моральної шкоди - 20000 гривень. Крім того, позивачем не надано будь-яких доказів, у розумінні цивільного процесуального законодавства України, на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, саме внаслідок дій відповідача. На підставі викладеного, просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, взявши до уваги відзив на позов, суд, прийшов до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З матеріалів справи встановлено, що 08 жовтня 2014 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» (Лізингодавець) та ОСОБА_2 (Лізингоодержувач) було укладено Публічний договір про надання фінансового лізингу, №LV00A!0000616385 (далі Договір), шляхом підписання ОСОБА_2 заяви про приєднання до Публічного договору про надання фінансового лізингу №LV00A!000061638.
Відповідно до додатку №1 до Договору (специфікація та акт приймання-передачі), 27.11.2014 позивач ОСОБА_2 отримав у користування автомобіль марки "Volkswagen LT 35", державний реєстраційний номерний знак "НОМЕР_3, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1.
Актом звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу№LV00A!000061638 від 19.01.2017, стверджується, що лізингоодержувач повністю сплатив лізингодавцю всі належні до сплати платежі за Договором.
Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».
У відповідності до ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
У позовній заяві позивач посилається на те, що Публічний договір про надання фінансового лізингу №LV00A!0000616385від 08.10.2014, не було нотаріально посвідчено.
Згідно зі статтею 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.
Разом з цим, ч.1 ст.6 ЗУ «Про фінансовий лізинг» передбачено, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.
У зв'язку з наведеним, суд, вважає безпідставним посилання позивача, що сторонами не було дотримано нотаріальної форми посвідчення Договору.
Як на підставу недійсності Публічного договору про надання фінансового лізингу №LV00A!0000616385від 08.10.2014, позивач посилається, що на момент укладення Договору, відповідач ТОВ "Автокредит Плюс" не надав йому достовірну інформацію щодо предмета лізингу, щодо відсутності на автомобілі заводського номеру кузова автомобіля.
З цією позицією позивача, суд не погоджується, з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України. Положення статті 216 ЦК України застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір. У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу. Проаналізувавши норму вказаної статті, слід дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 та частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.
Відповідно до ч.2 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Позивач не обґрунтував, з посиланням на докази, свою позицію про те, що представники ТОВ “Автокредит Плюс” ввели його оману щодо предмета лізингу.
Судом встановлено, що 14.10.2014 між ОСОБА_5, як продавцем та ТОВ “Автокредит Плюс”, як покупцем укладено договір купівлі-продажу, автомобіля марки "Volkswagen LT 35", державний реєстраційний номерний знак "НОМЕР_3, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1.
Крім того, 14.10.2014, між ТОВ "Автокредит Плюс" та ОСОБА_5 підписано акт приймання-передання транспортного засобу, марки "Volkswagen LT 35", державний реєстраційний номерний знак "НОМЕР_3, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 25.11.2014, ТОВ "Автокредит Плюс" зареєструвало своє право власності на вказаний автомобіль.
При знятті з обліку автомобіля з ОСОБА_5, так і при державній реєстрації автомобіля на ім'я ТОВ "Автокредит Плюс", у відповідності до п.15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ №1388 від 07.09.1998 ( у редакції, яка діяла на момент реєстрації права власності на автомобіль за ТОВ"Автокредит Плюс"), уповноваженими працівниками підрозділів Державтоінспекції, був проведений огляд втомобіля марки "Volkswagen LT 35", державний реєстраційний номерний знак "НОМЕР_3, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 з метою звіряння ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними у поданих власником для реєстрації документах.
Під час огляду автомобіля, уповноваженим працівниками підрозділів Державтоінспекції, жодних знищень, пошкоджень, або підроблень номеру кузову автомобіля виявлено не було.
Судом встановлено, що з моменту отримання позивачем автомобіля - 27.11.2014 та до моменту його вилучення співробітниками поліції - 17.02.2017, позивач безперешкодно користувався автомобілем. Жодного разу у позивача не виникало ніяких проблем стосовно номеру кузова, аж поки позивач не звернувся для реєстрації за собою права власності на автомобіль. Саме під час огляду автомобіля співробітниками поліції було виявлено, що номер кузова був механічним шляхом пошкоджений.
При розгляді цивільної справи суд керується положеннями статей 77-79 ЦПК України, згідно яких належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Керуючись положеннями статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегіть встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
В силу приписів статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач не надав належного та допустимого доказу на підтвердження того, що номер кузову було пошкоджено до моменту передання автомобіля в лізинг. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами той факт, що зміна номера кузову відбулась до передачі автомобіля позивачеві.
Не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду і посилання позивача на те, що ТОВ"Автокредит Плюс" не мав необхідних документів для надання послуг фінансового лізингу.
Постановою КМУ №913 від 07.12.2016 затверджено ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг. Вказана постанова набула чинності 10.12.2016.
Таким чином на момент укладення Публічного договору про надання фінансового лізингу №LV00A!0000616385від 08.10.2014, не існувало нормативно-правового акту Держфінпослуг про затвердження ліцензійних умов провадження діяльності з надання послуг фінансового лізингу, яким би була встановлена необхідність отримання ліцензії для здійснення такої діяльності.
На час укладення спірного договору ТОВ "Автокредит Плюс" мав всі необхідні дозвільні документи на надання послуг фінансового лізингу. Таким документом є довідка про взяття на облік юридичної особи від 29.01.2013, яка видана Національною комісією, що здійснює державне реголювання у сфері ринків фінансових послуг.
Оскільки обставини, на які посилався позивач в обґрунтування позову, не доведені належними доказами та спростовані відповідачем, у суду не має підстав для визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Враховуючи те, що Договір не визнаний судом недійсним, не має правових підстав для застосування положень ч.ч.1,2 ст.216 ЦК України. Тому, у задоволенні позову в частині вимог про стягнення з відповідача коштів в сумі 170442,25 гривень, інфляційних витрат в сумі 39166,45 гривень та моральної шкоди в сумі 20000 гривень, слід відмовити.
У відповідності до положень ст.263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які були посилання як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по вказаній справі за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ "Автокредит Плюс" про розірвання публічного договору та стягнення грошових коштів - відмовити.
Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок держави.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_2, мешканець, АДРЕСА_1
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс", код ЄДРПОУ 34410930, поштовий індекс:49126, м. Дніпро, проспект Праці, буд.2Т, адреса для листування: поштовий індекс:49044, м. Дніпро, вул. Барикадна, буд.15А, корпус 3, офіс 602.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Закарпатського апеляційного суду через Рахівський районний суд Закарпатської області.
Повний текст рішення складено 01 листопада 2018 року.
Головуюча: М.О. Марусяк