№ 243/9016/16-к
№ 1-кп/243/425/2018
31 жовтня 2018 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі № 3 Слов'янського міськрайонного суду кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янськ Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, який не зареєстрований, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 06.11.2013 року Слов'янським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнився 14.01.2016 року, покарання відбув.
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України, -
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України.
Під час судового засідання прокурором ОСОБА_3 було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 у зв'язку із закінченням строку дії попередньої ухвали суду та у зв'язку з тим, що на теперішній час не перестали існувати ризики переховування обвинуваченого від суду оскільки, останній вчинив тяжкі злочини, а також існує вірогідність вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення, враховуючи його соціальний та майновий стан, а також ймовірність впливу на свідків.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора та заявив клопотання про зміну відносно обвинуваченого запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 в задоволенні клопотання прокурора просив відмовити, та підтримав клопотання свого захисника.
Суд вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінальної справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
При вирішенні питання про доцільність продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України та враховує обставини передбачені ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Статтею 178 КПК України, передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
Суд не відхиляє доводів сторони захисту на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).
Відповідно до п.п. 61, 62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.
Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Згідно частини 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши надані сторонами кримінального провадження матеріали, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим, в розумінні ст. 12 КК України, тяжкого кримінального правопорушення, враховуючи стан здоров'я ОСОБА_5 , міцність його соціальних зв'язків, а також врахувавши ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які вказував прокурор у своєму клопотанні та які знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, зважаючи, те що ОСОБА_5 може впливати на ще
не допитаних під час судового розгляду справи свідків, переховуватися від суду, так як вчинив тяжкий злочин, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, тому наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнаними, як менш небезпечні, ніж покарання та процедура його відбування, приходить до висновку про доцільність продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину, встановлюється від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частинами 4 та 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При обранні у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд визначає заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму на працездатну особу (1841 грн.00 коп.), що складає 36 820 грн. та з урахування матеріального стану обвинуваченого та тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушеннь є достатньою сумою для забезпечення виконання обов'язків, встановлених КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177,183, 331 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання захисника - відмовити.
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України, строком на шістдесят днів - а саме з 31 жовтня 2018 року по 29 грудня 2018 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу у розмірі 36 820 грн. 00 коп. (тридцять шість тисяч вісімсот двадцять ).
У разі внесення застави, яка може бути внесена у будь який момент, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду.
2) не відлучатися із м. Слов'янська, Донецької області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
4) утриматись від спілкування зі свідками по справі.
Попередити, що у разі невиконання даних обов'язків, згідно зі ст.182 ч.8 КПК України, заставодавцем, а також якщо обвинувачений будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду ОСОБА_1