Провадження №2/760/430/18
Справа №760/8334/17
/заочне/
05 жовтня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва,
у складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.
при секретарі Горупа В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договору купівлі-продажу та договору іпотеки, визнання права власності, -
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів та просила, з урахуванням уточнень, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Меженською К.С. 28.04.2017 року та зареєстровано в реєстрі за реєстраційним №448.
Визнати недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо квартири АДРЕСА_1 який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Сєровою О.В. 29.04.2017 року та зареєстрований в реєстрі за №158.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та витребувати зазначену квартиру з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона була власником квартири АДРЕСА_1.
05.05.2017 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_6 на підставі підробленої довіреності від 20.03.2017 року, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Замай М.Ф., від імені позивача продав належну їй на праві власності квартиру невідомій особі, після чого власником квартири став ОСОБА_2
При цьому, позивачем видавалась довіреність щодо здійснення юридично значимих дій стосовно вказаної квартири на іншу особу ОСОБА_8 та довіреність була дійсною до 20.03.2017 року, посвідчена приватним нотаріусом КМНО Замай М.Ф.
На ім'я ОСОБА_6 позивачем жодної довіреності не видавалось.
Перехід права власності на квартиру зареєстровано приватним нотаріусом КМНО Меженською К.С., 28.04.2017 року на підставі договору купівлі-продажу від 28.04.2017 року, посвідченого тим самим нотаріусом.
У договорі купівлі-продажу від 28.04.2017 року зазначено, що спірна квартира належить на праві особистої власності ОСОБА_1, оскільки на час її набуття вона була незаміжня, та ні з ким однією сім'єю без укладення шлюбу не проживала.
Однак, зазначена інформація є недостовірною, оскільки квартира АДРЕСА_1 бала набута позивачем в період шлюбу з ОСОБА_9, укладеного 10.03.2012 року.
Крім того, новий власник квартири ОСОБА_2 на наступний день після реєстрації права власності на зазначену квартиру передав її в іпотеку ОСОБА_3
29.04.2017 року приватним нотаріусом КМНО Сєровою О.В. щодо квартири було зареєстровано обтяження на підставі договору іпотеки від 29.04.2017 року.
Стосовно вказаних дій невідомих осіб, Солом'янським УП ГУНП у м. Києві було порушено кримінальне провадження №12017100090004938.
Вважає, що вказані договори підлягають визнанню недійсними, оскільки укладені з порушенням норм законодавства та її право власності на спірну квартиру підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на спірну квартиру та її витребування у останнього власника.
На підставі викладеного просила позов задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Також просив справу розглядати без його участі та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Суд, відповідно до ст.ст. 223, 280, 281 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у його відсутність, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечував представник позивача.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Врахувавши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору від 18.07.2015 року про задоволення вимог іпотекодержателя набула у право власності квартиру АДРЕСА_1.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що 05.05.2017 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_6 на підставі довіреності від 20.03.2017 року, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Замай М.Ф., від імені позивача продав належну їй на праві власності квартиру невідомій особі, після чого власником квартири став ОСОБА_2
В подальшому новий власник квартири ОСОБА_2 на наступний день після реєстрації права власності на зазначену квартиру передав її в іпотеку ОСОБА_3
Позивач просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Меженською К.С. 28.04.2017 року та зареєстровано в реєстрі за реєстраційним №448 та визнати недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо вказаної квартири, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Сєровою О.В. 29.04.2017 року та зареєстрований в реєстрі за №158, на що слід зазначити наступне.
Встановлено, що 28.04.2017 року від імені позивача ОСОБА_1, на підставі довіреності, посвідченої 20.03.2017 року приватним нотаріусом КМНО Замай М.Ф. за реєстровим номером 57, ОСОБА_6 продав ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1.
При цьому, довіреність ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_6 не укладала.
В матеріалах справи міститься довіреність від імені ОСОБА_1 на ім'я іншої особи, а саме ОСОБА_8 від 20.03.2017 року, що посвідчена приватним нотаріусом КМНО Замай М.Ф. та зареєстрована в реєстрі за №57.
Тобто, судом достовірно встановлено наявність двох довіреностей від позивача ОСОБА_1 від одного й того ж числа, зареєстрованих в реєстрі під одним номером 57 та посвідчених одним і тим самим приватним нотаріусом КМНО Замай М.Ф., однак на різних повірених, а саме на ОСОБА_6 та ОСОБА_8
За фактом заволодіння квартирою позивача на підставі підроблених документів Солом'янським УП ГУНП у м. Києві до ЄРДР внесено кримінальне провадження за №12017100090004938 від 06.05.2017 року та на даний час триває досудове розслідування.
Також встановлено, що після продажу ОСОБА_6, від імені позивача спірної квартири ОСОБА_2, останній передав квартиру АДРЕСА_1 (попередня назва проспект Червонозоряний) в іпотеку ОСОБА_3, що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35010219 від 29.04.2017 року.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.) ратифікованою Законом від 17.07.1997 року №475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК України тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Згідно з вимогами ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У зв'язку із тим, що договір купівлі-продажу був укладений від імені позивача на підставі довіреності, яку вона не видавала, суд приходить до висновку, що вказаний правочин був вчинений без волевиявлення учасника правочину - позивача та воно не відповідало її внутрішній волі.
Крім того, встановлено, що у договорі купівлі-продажу від 28.04.2017 року у параграфі 8 зазначено «заява від представника продавця про те, що квартира, яка є предметом цього договору та продається, є особистою приватною власністю громадянки ОСОБА_10, оскільки на час її набуття вона була незаміжня, та ні з ким однією сім'єю без укладення шлюбу не проживала і набувала вищевказану квартиру в особисту приватну власність».
Однак, інформація зазначена у параграфі 8 договору купівлі-продажу від 28.04.2017 року не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.
Судом встановлено, що право власності позивачем на квартиру АДРЕСА_1 набуто 18.07.2015 року на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
В свою чергу, на момент набуття у власність спірної квартири позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 10.03.2012 року.
Згідно ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
З урахуванням викладеного, відсутність нотаріально посвідченої згоди другого з подружжя є ще однією підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним.
З інформаційної довідки №134341657 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.08.2018 року вбачається, що 29.04.2017 року приватним нотаріусом КМНО Сєровою О.В. щодо квартири АДРЕСА_1 було зареєстровано обтяження на підставі договору іпотеки реєстраційний номер 158 від 29.04.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Сєровою О.В. Іпотекодавцем за договором іпотеки є ОСОБА_2, а іпотекодержателем ОСОБА_3
Враховуючи встановлені судом обставини та незаконність набуття права власності на квартиру відповідачем ОСОБА_2 наступне укладення ним договору іпотеки щодо квартири також є незаконним, у зв'язку із чим суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про визнання договору іпотеки від 29.04.2017 року, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Сєровою О.В. та зареєстрований в реєстрі за №158 недійсним.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння,
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння,
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
У зв'язку із тим, що квартира АДРЕСА_1 вибула з володіння ОСОБА_1 поза її волі, будь-якої згоди ОСОБА_6 щодо відчуження квартири відповідачу ОСОБА_2 позивачем не надавалось, суд приходить до висновку про витребування спірної квартири у ОСОБА_3 на користь позивача та визнання за нею права власності на спірну квартиру.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи з вищенаведеного, оцінивши представлені сторонами докази, керуючись чинним законодавством, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача.
З урахування викладеного, з відповідачів в рівних частинах підлягає стягнення на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 4360,20 грн., а саме по 2180,10 грн. з кожного.
Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 202, 203, 215, 225, 328, 330, 388, 627, 638, 655 ЦК України, ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договору купівлі-продажу та договору іпотеки, визнання права власності задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 що укладений між ОСОБА_1, від імені якої діяв ОСОБА_6, та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Меженською Кароліною Сергіївною 28.04.2017 року та зареєстрований в реєстрі за реєстраційним №448.
Визнати недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо квартири АДРЕСА_1 який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Сєровою Оленою Валеріївною 29.04.2017 року та зареєстровано в реєстрі за №158.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Витребувати квартиру АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_3, проживає за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 судові витрати, які складаються з суми судового збору по 2180,10 грн. з кожного.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1;
Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2;
Відповідач: ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_3, проживає за адресою: АДРЕСА_3.
Суддя