Справа № 760/16007/18
2-5683/18
18 жовтня 2018 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Трофимчук К.О.
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення коштів, визнання недійсним частини правочину,
20 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом до ПАТ «Альфа-Банк» про стягнення коштів, визнання недійсним частини правочину.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до умов депозитного договору, укладеного шляхом акцепту на укладення угоди на розміщення вкладу № ТDRM000294843 від 21 лютого 2018 року, термін повернення коштів встановлено 21 травня 2018 року.
21 травня 2018 року він звернувся з заявою про виплату коштів у зв'язку з закінченням строку дії депозитного договору. Його повідомили, що в зв'язку зі змінами тарифів при повернені коштів, вони повинні утримати з його коштів комісію в розмірі 1 % відповідно до тарифів по операціях за депозитними рахунками згідно з додатком № 6 до договору про банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк». Зазначений додаток № 6 оприлюднений на офіційному сайті Банку в мережі Інтернет за електронною адресою: www.alfabank.ua і є публічно доступним.
Сума його вкладу становила 120000 гривень та йому нараховані проценти в розмірі 3318 гривень 81 копійки, а всього 123318 гривень 81 копійку. Сума комісії склала 1233 гривень.
Йому видали два платіжні документи: заяву на видачу готівки на суму 123318 гривень 81 копійку, яку він підписав, і заяву на сплату комісії за видачу готівки на суму 1233 гривні, яку він підписав із застереженням «Не погоджуюсь».
Разом з тим, у виплаті коштів після тривалої дискусії було відмовлено.
Щоб зменшити втрати, 23 травня 2018 року він знову прибув до банку та розмістив частину коштів, які незаконно утримувались банком на депозитному рахунку, а залишок затребував до виплати. Йому було оформлено депозитний договір шляхом акцепту на укладення угоди на розміщення вкладу № ДФЛ- 760593/224 від 23 травня 2018 на суму 80000 гривень. На решту коштів виписано дві заяви: заяву на видачу готівки № 128579 на суму 43318 гривень 81 копійку, яку він підписав, і заяву на переказ готівки № 129580 (комісія за видачу готівки) на суму 433 гривні, яку він також підписав, але знову з застереженням «Не погоджуюсь». Його було знову направлено до каси для отримання коштів, але у виплаті коштів знову було відмовлено.
Вважає, що незгода добровільно сплатити явно незаконно встановлену в односторонньому порядку комісію в будь-якому випадку не є правовою підставою для неповернення відповідачем його коштів. Надання права відповідачу і встановлення ним в односторонньому порядку комісії за виплату внесеного ним вкладу та нарахованих процентів є явно несправедливою умовою договору, оскільки порушує принцип добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін і завдає шкоди споживачу.
Відмова банку в поверненні коштів та їх утримання без його згоди є грубим порушенням закону, а умова договорів про встановлення в односторонньому порядку додаткової комісії в розмірі 1 % при поверненні вкладу є відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» недійсною.
Відповідач 21 травня 2018 незаконно відмовив в поверненні коштів в розмірі 123318 гривень 81 копійки, а з 23 травня 2018 року незаконно утримує кошти в розмірі 43318 гривень 81 копійку, тому вони підлягають стягненню з відповідача.
Також вважає, що відповідач має сплатити йому збитки (упущену вигоду), які складають 489 гривень 56 копійок (43318,81 грн. х 0,1375 : 365 днів х 30 днів = 489,56 грн.), три проценти річних в сумі 106 гривень 81 копійка (43318,81 грн. х 0,03 х 365 днів х 30 днів = 106,81 коп.), пеню у розмірі трьох відсотків за кожний день прострочення, яка складає 38986 гривень 90 копійок (43318,81 грн. х 0,03 х 30 днів = 38986,93 грн.) та 5000 гривень моральної шкоди.
Просить суд ухвалити рішення, яким:
-стягнути з ПАТ «Альфа-банк» на його користь суму вкладу і нараховані проценти в розмірі 43318 гривень 81 копійки; заподіяну шкоду (упущену вигоду) в розмірі 489 гривень 56 копійок; 3 % річних в розмірі 106 гривень 81 копійки; пеню в розмірі 38986 гривень 93 копійок; моральну шкоду в розмірі 5000 гривень, а всього 87902 гривні 11 копійок;
-визнати, встановленні відповідачем в односторонньому порядку умови депозитних договорів № ТDRM000294843 від 21 лютого 2018 року, № ДФЛ-760593/224 від 23 травня 2018 та договору банківського рахунку № 26209276527602 від 19 серпня 2016 року в частині встановлення комісії за виплату готівкових коштів при поверненні вкладу та нарахованих процентів через касу банку недійсними.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач ПАТ «Альфа-банк» відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 21 лютого 2018 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено депозитний договір шляхом акцепту на укладення угоди на розміщення вкладу № ТDRM000294843, за умовами якого сума вкладу становила 120000 гривень, дата повернення вкладу - 21 травня 2018 року, процентна ставка - 14,25 % річних (а.с. 5).
З виписки по особовому рахунку вбачається, що станом на 21 травня 2018 року на рахунку перебували кошти в сумі 123318 гривень 81 копійка (120000 гривень - тіло депозиту та 3318 гривень 81 копійка - нараховані проценти) (а.с. 7).
Відповідно ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Частина 1 ст. 1060 ЦК України передбачає, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Згідно з ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
У ч. 5 цієї статті визначено, що проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
У позовній заяві зазначено, що 21 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про виплату коштів у зв'язку з закінченням строку дії депозитного договору. Його повідомили, що в зв'язку зі змінами тарифів при повернені коштів, банк утримує з коштів комісію в розмірі 1 % відповідно до тарифів по операціях за депозитними рахунками. У зв'язку з незгодою сплачувати комісію в розмірі 1233 гривні, йому було відмовлено у виплаті коштів.
23 травня 2018 року він знову прибув до банку та розмістив частину коштів, які незаконно утримувались банком на депозитному рахунку, а залишок затребував до виплати. Йому було оформлено депозитний договір шляхом акцепту на укладення угоди на розміщення вкладу № ДФЛ- 760593/224 від 23 травня 2018 на суму 80000 гривень. На решту коштів виписано дві заяви: заяву на видачу готівки № 128579 на суму 43318 гривень 81 копійку, яку він підписав, і заяву на переказ готівки № 129580 (комісія за видачу готівки) на суму 433 гривні, яку він також підписав, але знову з застереженням «Не погоджуюсь». Його було знову направлено до каси для отримання коштів, але у виплаті коштів знову було відмовлено.
Стороною відповідача - ПАТ «Альфа-банк» не надано суду доказів на спростування доводів позивача, зокрема, доказів повернення коштів у сумі 43318 гривень 81 копійки та не наведено обґрунтувань для відмови у виплаті цих коштів.
Вбачається, що зі 123318 гривень 81 копійки, які підлягали поверненню позивачу 21 травня 2018 року, 80000 гривень фактично були повернуті позивачу шляхом акцепту на укладення угоди на розміщення вкладу № ДФЛ- 760593/224 від 23 травня 2018 року (а.с. 8).
Сума в розмірі 43318 гривень 81 копійки залишається неповернутою.
Стороною відповідача також не спростовано, що підставою для відмови у видачі готівки в день закінчення строку дії депозитного договору стала відмова позивача сплатити комісію в розмірі 1 %.
З матеріалів справи вбачається, що листом ПАТ «Альфа-банк» від 06 червня 2018 року № 46918-23.1-б/б на звернення ОСОБА_1 за № 51865 від 25 травня 2018 року, позивача було повідомлено, що на офіційному сайті банку в порядку, передбаченому договором про банківське обслуговування фізичних осіб було розміщено повідомлення про внесення змін в тарифи ПАТ «Альфа-Банк» для фізичних осіб та, зокрема, встановлено комісію за видачу готівки з поточного рахунку. Оновлена редакція тарифів на операції та послуги для фізичних осіб була розміщена на офіційному сайті. Враховуючи викладене, банк не може відмінити комісію за видачу готівки з поточного рахунку, так як вищезазначені зміни набули чинності (а.с. 16, 25).
Позивач посилається на те, що відмова відповідача в поверненні коштів та їх утримання без його згоди є грубим порушенням закону, а умова договорів про встановлення в односторонньому порядку додаткової комісії в розмірі 1 % при поверненні вкладу, є відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» недійсною.
Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
Частиною 1 цієї статті передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
У ч. 2 цієї статті визначено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Суд вважає, що за змістом цих норм права умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення щодо сплати комісії за видачу готівкових коштів з депозитних вкладів, оскільки вони порушують принцип добросовісності; призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; завдають шкоди споживачеві, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
За таких обставин, суд вважає, що підлягає задоволенню вимога позивача про визнання недійсними встановлених відповідачем в односторонньому порядку умов депозитних договорів у частині встановлення комісії за виплату готівкових коштів при поверненні вкладу та нарахованих процентів через касу банку.
Також ґрунтується на законі вимога про стягнення з відповідача суми вкладу і нарахованих процентів у розмірі 43318 гривень 81 копійки, яка не була повернута відповідачем в день закінчення дії депозитного договору.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стороною позивача надано суду розрахунок таких сум, який відповідає вимогам закону, тому стягненню підлягають три проценти річних в розмірі 106 гривень 81 копійки (43318,81 грн. х 0,03 х 365 днів х 30 днів), які підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 38986 гривень 93 копійки (43318,81 грн. х 0,03 х 30 днів = 38986,93 грн.)
Не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення шкоди (упущеної вигоди) в розмірі 489 гривень 56 копійок.
Згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною другою цієї статті визначено, що збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 614 ЦК України).
Суд вважає, що позивачем не надано доказів завдання йому збитків (упущеної вигоди), оскільки не доведено, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, а неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Позивач також просить відшкодувати завдану йому моральну шкоду в розмір 5000 гривень.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З умов договорів про розміщення депозитних вкладів, що були укладені між сторонами, вбачається, що ним не передбачено відшкодування моральної шкоди за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань.
Пунктом 4 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Невиконання умов договорів стосовно розміщення депозитних вкладів не відноситься до категорії недоліків продукції (дефекту в продукції), тому вимога про відшкодування моральної шкоди також не підлягає задоволенню.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.
З урахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 824 гривні 13 копійок за вимогу майнового характеру та 704 гривні 80 копійок за вимогу немайнового характеру.
Керуючись статтями 22, 23, 611, 623, 625, 1058, 1060, 1061 ЦК України, статтями 4, 10, 18, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 (03037, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6) про стягнення коштів, визнання недійсним частини правочину задовольнити частково.
Визнати недійсними в частині встановлення комісії за виплату готівкових коштів при поверненні вкладу та нарахованих процентів, встановлені Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6) в односторонньому порядку умови депозитних договорів № ТDRM000294843 від 21 лютого 2018 року; № ДФЛ-760593/224 від 23 травня 2018 року та договору банківського рахунку № 26209276527602 від 19 серпня 2016 року, укладених між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6) та ОСОБА_1 (03037, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6) на користь ОСОБА_1 (03037, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) суму вкладу та нараховані проценти в розмірі 43318 гривень 81 копійки, три проценти річних в розмірі 106 гривень 81 копійки та пеню в розмірі 38986 гривень 93 копійки.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6) на користь держави 1528 гривень 92 копійки судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: