Провадження № 2-а/760/417/18
Справа № 760/7765/18
17 жовтня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді - Букіної О.М.
при секретарі : - Кривулько С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління патрульної у м.Києві, інспектора 1 батальону 10 роти УПП в м. Києві ДПП, лейтенанта поліції Новікова С.В. про скасування постанови серії АР №849810 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху 04.04.2017,-
28.04.2017 позивач звернулася до суду з позовом та просить:
- визнати дії інспектора 1 батальйону 10 роти УПП у м. Києві ДПП Національної поліції лейтенанта поліції Новікової С.В. щодо складання постанови серії АР № 849810 від 04.04.2017 про адміністративне правопорушення, а саме накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП - неправомірними;
- скасувати постанову серії АР № 849810 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 04.04.2017.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 04.04.2017 близько 17.00 год. побачила біля свого автомобіля, який стояв на узбіччі по вул. В.Василевської, 6, працівників поліції. Останні пояснили позивачу, що автомобіль стоїть у зоні знаку «зупинка громадського транспорту», чим порушено правила дорожнього руху. На вимогу працівників поліції пред'явити права та реєстраційний документ, позивач надала права та договір на придбання автомобіля, оскільки останній був на номерних знаках червоного кольору.
Вказує, що ПДР не порушувала , а тому притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП є недоведеним і необґрунтованим, а складання оскаржуваної постанови було вчинене з порушенням норм закону.
Враховуючи вищевикладене, позивач просила позов задовольнити.
03.05.2017 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
Ухвалою суду від 03.05.2017 відкрито провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд вважає, що справу можна розглянути у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 04.04.2017 відносно позивача працівником поліції було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме за те, що 04.04.2017 о 17 год. 15 хв. на вул. В.Василевській у м. Києві водій здійснила стоянку транспортного засобу ближче ніж 30 м до зупинки громадського транспорту та не мала при собі реєстраційного документу на даний транспортний засіб. Зазначеною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративний штраф у розмірі 425 гривень (а.с.5).
Разом з тим, дана постанова була винесена без урахування всіх вимог закону.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.3 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п.1-2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Пунктами 1-6 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках:
1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;
2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;
5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
У відповідності до ч.1 ст.126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як зазначено у ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Дослідивши складену постанову серії АР № 849810 від 04.04.2017 та матеріали справи, суд вбачає, що жодних пояснень свідків та доказів здійснення фото чи відео фіксації, які б підтвердили порушення позивачем ПДР України,зокрема, здійснення стоянки ближче ніж 30 метрів до зупинки громадського транстпорту, крім викладених інспектором обставин, в постанові не міститься.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами:письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідач обставин, на які посилається позивач не спростував, будь-яких доказів, які підтверджують правомірність прийнятого рішення суду не надав.
З огляду на викладене вище, оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 була винесена без достатніх правових підстав.
Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 126, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 8498104 від 04.04.2017 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 гривень - скасувати, а провадження по справі - закрити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: О.М. Букіна