Справа № 391/84/17-ц
2-1922/18
(заочне)
03 жовтня 2018 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Трофимчук К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамор Стюарт Україна» про розірвання договору та стягнення коштів,
17 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся в Компаніївський районний суд Кіровоградської області з зазначеним позовом до ТОВ «Крамор Стюарт Україна» про розірвання договору доручення та стягнення грошових коштів.
Свої вимоги мотивує тим, що 29 грудня 2016 року між ним та ТОВ «Крамор Стюарт Україна» було укладено договір доручення № 0083, на виконання якого ним сплачено винагороду повіреному в розмірі 47500 гривень.
29 грудня 2016 року після сплати винагороди повіреному представником відповідача було повідомлено, що при заповненні бланку договору доручення № 0083 було зіпсовано бланк договору, тому заповнено новий бланк договору доручення № 0085.
30 грудня 2016 року ним направлено листа про відмову від договору, в якому він також просив повернути сплачені кошти.
Разом з тим, відповідач кошти не повернув чим порушив істотні умови договору. Він використав своє право на відмову від договору доручення, передбачене ст. 1008 ЦК України, тому вважає за необхідне розірвати договори доручення № 0083 та № 0085 з 29 грудня 2016 року.
Просить суд ухвалити рішення, яким:
-розірвати договір доручення № 0083 від 29 грудня 2016 року, укладений між ним та відповідачем;
-розірвати договір доручення № 085 від 29 грудня 2016 року, укладений між ним та відповідачем;
-стягнути з ТОВ «Крамор Стюарт Україна» на його користь грошові кошти в розмірі 23750 гривень, сплачених ним на виконання умов договору доручення.
Ухвалою судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2017 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2017 року вжито заходів забезпечення позову в справі.
Ухвалою судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 01 березня 2017 року відкрито провадження в справі.
Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2017 року справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2017 року виправлено описку в ухвалі суду про направлення справи за підсудністю в частині назви суду, до якого справу передано за підсудністю з «Шевченківського районного суду м. Києва» на «Солом'янського районного суду м. Києва».
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якій також зазначив, що підтримує позовну заяву в повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився та час та місце розгляду справи повідомлявся. Будь-яких заяв чи клопотань щодо поважності причин неявки у судове засідання до суду подано не було.
Суд за письмовою згодою позивача ухвалив постановити заочне рішення згідно положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
У позовній заяві зазначено, що 29 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Крамор Стюарт Україна» укладено договір доручення № 0083, на виконання якого позивачем сплачено винагороду повіреному в розмірі 47500 гривень.
29 грудня 2016 року, після сплати винагороди, позивача було повідомлено про те, що при заповненні бланку договору доручення № 0083 було зіпсовано бланк договору, тому заповнено новий бланк договору доручення № 0085 (а.с. 9-11).
Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
У з п.п.1.2.,1.3. договору доручення № 0085 від 29 грудня 2016 року повірений, діючи від імені або за участю та за рахунок довірителя, зобов'язаний укласти договір поставки або будь-який інший договір за яким довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб «Білорус» 821, 1,74/диз., мех., пов. привід, новий. Вартість транспортного засобу визначається довірителем на рівні 475000 гривень.
Згідно з п. 3.1. цього договору доручення за надання послуг згідно з цим договором, довіритель зобов'язаний сплатити на рахунок повіреного винагороду в розмірі, що становить 10 % від вартості транспортного засобу, що зазначено в п. 1.3. договору та становить 47500 гривень.
29 грудня 2016 року ОСОБА_1, на виконання п. 3.1. договору, сплачено на рахунок ТОВ «Крамор Стюарт Україна» 47500 гривень, що підтверджується квитанцією № № 13DB45437 (а.с. 12, 13).
Пунктами 4.2., 4.2.1. договору передбачено, що довіритель має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє повіреного, шляхом направлення рекомендованою поштою, на адресу повіреного, відповідного листа з чітким волевиявленням щодо відмови від договору та зазначенням банківських реквізитів.
30 грудня 2016 року, тобто на наступний день після укладення договору, позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом вперше надіслано заяву про відмову від договору доручення № 0085 від 29 грудня 2016 року, в якій він також просив повернути сплачені ним кошти в сумі 47500 гривень (а.с. 14-16).
У подальшому 05 січня 2017 року та 09 лютого 2017 року ОСОБА_1 повторно звертався з заявами про відмову від договору та повернення коштів, які залишилися без реагування з боку відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі, зокрема, відмови довірителя або повіреного від договору.
Частина 2 цієї статті передбачає, що довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 скористався своїм правом на відмову від договору доручення, тому договір доручення є припиненим.
Будь-яких доказів на спростування вимог позивача матеріали справи не містять.
З огляду на те, що договір доручення № 0085 від 29 грудня 2016 року є припиненим у зв'язку з відмовою довірителя від договору, тому він не підлягає розірванню.
Також даний договір не підлягає розірванню з підстав закінчення строку його дії, оскільки відповідно ст. 1001 ЦК України, договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.
Розділом 8 «Строк дії договору» не визначено строк до якого діє договір. Разом з тим, у відповідності до п. 2.1.1. договору повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення згідно з п. 1.1. даного договору у строк протягом не більше 90 робочих днів з моменту укладення даного договору.
Відповідно через 90 робочих днів з моменту укладення даного договору - з 29 грудня 2016 року строк дії договору доручення № 0085 закінчився.
Законом визначено можливість розірвати лише договір, який діє, тому позовні вимоги про розірвання договору доручення № 0085 від 29 грудня 2016 року задоволенню не підлягають.
Також не підлягає задоволенню вимога про розірвання договору доручення № 0083. Позивач зазначає, що бланк договору № 0083 було зіпсовано, тому заповнений був новий бланк договору, якому присвоєно № 0085. Фактично договір доручення № 0083 не укладався.
Інша вимога ОСОБА_1 про стягнення коштів грунтується на законі.
У випадку відмови довірителя від договору протягом трьох днів з моменту укладання даного договору, повірений повертає 50 відсотків від сплаченої винагороди повіреного та всі сплачені на виконання п. 1.3. даного договору кошти, протягом 30 банківських днів з дня отримання від довірителя заяви про відмову від договору та повернення коштів із зазначенням власних банківських реквізитів. У випадку коли заява про відмову від договору подана довірителем з порушенням строку вказаного у даному пунктів, винагорода, яка вказана у п. 3.1. даного договору не повертається. Повертаються всі сплачені на виконання п. 1.3. договору кошти протягом 30 банківських днів.
30 грудня 2016 року, на наступний день після укладення договору, позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом надіслано заяву про відмову від договору доручення № 0085 від 29 грудня 2016 року, в якій він також просив повернути сплачені ним кошти в сумі 47500 гривень (а.с. 14-16).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не подано в суд доказів виконання умов договору щодо повернення 50 % коштів, сплачених позивачем на виконання договору доручення в розмірі 23750 гривень.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.
З урахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає також 640 гривень судового збору.
Керуючись статтями 1000, 1001, 1008 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамор Стюарт Україна» про розірвання договору та стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамор Стюарт Україна» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 23750 гривень.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамор Стюарт Україна» на користь ОСОБА_1 640 гривень судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: