ун. № 759/17249/18
пр. № 2-о/759/584/18
30 жовтня 2018 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
під головуванням судді Сенько М.Ф.,
при секретарі Фещук Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, за якою просив встановити факт, що його батько ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, помер ІНФОРМАЦІЯ_2. у м. Сімферополь.
Вимоги заяви мотивовані тим, що документи, видані йому на підтвердження факту смерті батька, не визнаються в Україні, що в свою чергу перешкоджає вступити у спадщину, що залишилась після нього.
Заявник, подав заяву відповідно до якої підтримав заявлені вимоги та просив розгляд справи провести у його відсутність.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином.
Дослідивши надані матеріали, суд приходить до висновку про можливість задоволення вимог заяви за таких підстав.
З огляду на особисті документи заявника, його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Згідно зі свідоцтвом про смерть виданим 12.03.2015 р. Відділом реєстрації смерті м. Сімферополя Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Сумської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Сімферополь Республіки Крим, актовий запис про смерть № 1173.
Проте, Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві відмовив сину померлого ОСОБА_1 в проведенні державної реєстрації смерті, пославшись на те, що вказані документи не підтверджують факт смерті, оскільки видані органами, що не визнаються в Україні.
Статтею 17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» встановлено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є: документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Оскільки, дані, що містяться в свідоцтві про смерть, узгоджуються з даними приватних документів померлого, з урахуванням того, що останні документи знаходяться у заявника, факт рідства померлого із заявником підтверджено належними документами, то суд знаходить доведеним, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Сімферополь. Наявність спадку за померлим підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за заповітом.
Належного документу на підтвердження смерті ОСОБА_2, як це вбачається з наведеного, не має, а тому суд погоджується із заявником, що такий факт може бути підтверджено лише в судовому порядку, відповідно і на підставі ст. ст. 315, 317 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 264, 265, 315-319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті задовольнити.
Встановити факт, що громадянин України ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Стецьківка, Сумського району, Сумської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Сімферополь АР Крим.
Рішення є підставою для реєстрації факту смерті в установленому законом порядку.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Головуючий Сенько М.Ф.