ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
30 жовтня 2018 року м. Київ № 826/17575/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Бояринцева М.А., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
за позовом ОСОБА_1
до 1) Міської ради міста Кропивницького, 2) Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького, 3) Приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Зубко Оксани Петрівниа
про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування рішення:
- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.11.2013, індексний номер 7831797, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області Шепелєвою Наталією Андріївною;
- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.12.2013, індексний номер 94833797, прийняте приватним нотаріусом Зубко Оксаною Петрівною Кропивницького міського нотаріального округу;
- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.03.2015, індексний номер 20325241, прийняте приватним нотаріусом Зубко Оксаною Петрівною Кропивницького міського нотаріального округу;
- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.11.2015, індексний номер 26187404, прийняте приватним нотаріусом Зубко Оксаною Петрівною Кропивницького міського нотаріального округу;
- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.08.2016, індексний номер 31155135, прийняте приватним нотаріусом Зубко Оксаною Петрівною Кропивницького міського нотаріального округу;
- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.07.2017, індексний номер 36021552, прийняте приватним нотаріусом Зубко Оксаною Петрівною Кропивницького міського нотаріального округу;
- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.10.2017, індексний номер 37524237, прийняте приватним нотаріусом Зубко Оксаною Петрівною Кропивницького міського нотаріального округу;
- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.07.20185, індексний номер 42074621, прийняте приватним нотаріусом Зубко Оксаною Петрівною Кропивницького міського нотаріального округу.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 призвела до позбавлення права власності осіб, які спільно здійснювали будівництво зазначеного будинку.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Абзацом 3 пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено справи у публічно - правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Разом з тим суд звертає увагу, що законодавцем також врегульоване питання, коли у спорах між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень не поширюється юрисдикція адміністративного суду, а саме: частиною третьою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про визнання дій приватного нотаріусу, як державного реєстратора, лише у випадку, якщо такі позовні вимоги не є похідними від вимог у приватно-правовому спорі.
Разом з тим, як вбачається з позовної заяви, позивач в позовній заяві, як на підставу для скасування реєстраційних дій, посилається на порушення його права власності на частину житлового будинку внаслідок реєстрації права власності на житловий будинок за ОСОБА_6.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами, випливають виключно із приватно-правових відносин щодо наявності права власності на житловий будинок, а позовні вимоги про скасування реєстраційних дій є похідними від вимог у приватно - правовому спорі.
Таким чином, спір у справі виник між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень поза межами публічно-правових правовідносин, а отже віднесений до юрисдикції загального суду.
Крім того, незважаючи на те, що ОСОБА_1 не заявлено вимог щодо визнання свого права на житловий будинок, питання правомірності документів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково стане перед судом, який буде вирішувати цей спір.
Разом з тим, частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, а суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.
З урахуванням наведеного та враховуючи, що заявлені позовні вимоги є похідними від прав власності позивача на житловий будинок, суд зазначає, що даний спір не підлягає розгляду адміністративним судом та віднесений до юрисдикції загального суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вищенаведеного, ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі та позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу негайно.
3. У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя М.А. Бояринцева