ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
18 жовтня 2018 року № 826/13947/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1"
до третя особа проДержавної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області Лиманська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області визнання протиправними та скасування рішень та вимоги, зобов'язання вчинити дії,
за участю:
від позивача - Єрьомін О.В.;
від відповідачів - не з'явились;
від третьої особи - не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Київміськбуд-1" (далі - ПАТ "Київміськбуд-1") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 10.10.2017 № 22519/6/99-99-17-01-15 про результати розгляду первинної скарги;
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Одеській області від 10.07.2017 №5936-17 на суму 472400,82 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Одеській області про опис майна у податкову заставу №7131/10/15-37-17-07-08 від 28.07.2017;
- зобов'язати Головне управління ДФС в Одеській області внести зміни до інтегрованих карток з земельного податку та орендної плати юридичних осіб ПАТ "Київміськбуд-1" (код ЄДРПОУ 24595667) шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу (недоїмки) на загальну суму 472400,82 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на скільки відомо останньому, податкова вимога виставлена контролюючим органом на суму податкового боргу, який виник у період з 2012 по 2017 роки. На думку позивача, податковий борг за 2012, 2013 та п'ять місяців 2014 року в сумі 360452,36 грн підлягає списанню, оскільки у розумінні положень Податкового кодексу України є безнадійним. Звернув увагу, що сума земельного податку з юридичних осіб, що нарахована за 2012 рік в розмірі 149128,65 грн є погашеною в силу Закону про банкрутство та не може бути включеною до оскаржуваної податкової вимоги.
Ухвалою суду від 08.12.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13947/17 та призначено попереднє судове засідання на 13.02.2018.
12.02.2018 представником Державної фіскальної служби України Зайкіною К.В. подано до суду відзив на позовну заяву, у якому остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених до Державної фіскальної служби України. Пояснила, що при прийнятті рішення про результати розгляду скарги відповідачем дотримано процедуру прийняття останнього. Звернула увагу, що спірне рішення не створює жодних правових наслідків для позивача.
12.02.2018 до суду від представника відповідачів - Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області та третьої особи - Лиманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області Тарановського Р.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що станом на 10.07.2017 за позивачем обліковувався податковий борг за самостійно задекларованими податковими зобов'язаннями з земельного податку за 2015 - 2017 роки. Зазначив, що за відповідачем не обліковується податковий борг, стосовно якого минув термін давності.
13.02.2018 судовий розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді Катющенка В.П. на лікарняному, наступне судове засідання призначено на 03.04.2018.
У судовому засіданні 03.04.2018 було оголошено перерву до 15.05.2018.
25.04.2018 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому останній акцентував увагу, що податковий борг зі сплати земельного податку за період з 27.12.2012 до 16.05.2016 міг бути погашений виключно в межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ПАТ "Київміськбуд-1".
Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 15.05.2018, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 03.07.2018.
Також у підготовчому судовому засіданні 15.05.2018 представник позивача просив суд вважати опискою у прохальній частині позову зазначення дати рішення Державної фіскальної служби України - 10.10.2017 та вважати вірною дату рішення - 09.10.2017.
У судовому засіданні 03.07.2018 було оголошено перерву до 20.09.2018 у зв'язку з необхідністю витребування у відповідача - Головного управління ДФС в Одеській області та третьої особи доказів щодо обставин виникнення податкового боргу.
Так, ухвалою суду від 03.07.2018 витребувано у Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області та Лиманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області: детальний розрахунок податкового боргу з земельного податку з зазначенням періодів та підстав виникнення боргу, який обліковується за Приватним акціонерним товариством "Київміськбуд-1" та став підставою для прийняття Головним управління Державної фіскальної служби в Одеській області податкової вимоги № 5936-17 від 10.07.2017; інтегровану картку платника податків з земельного податку.
Враховуючи неподання Головним управління Державної фіскальної служби в Одеській області та Лиманською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області витребуваних судом документів, у судовому засіданні 20.09.2018 проголошено ухвалу, якою повторно витребувано у відповідача та третьої особи докази на підтвердження обставин виникнення у позивача податкового боргу та відкладено розгляд справи на 18.10.2018.
10.10.2018 від представника Лиманської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області Тарановського Р.В. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку податкового боргу позивача станом на 10.07.2017.
Також, 10.10.2018 представника Головного управління ДФС в Одеській області Тарановського Р.В. надійшло клопотання, у якому останній просив суд долучити до матеріалів справи копії інтегрованих карток ПАТ "Київміськбуд-1" за 2016 рік та 2017 рік.
Представник позивача у судовому засіданні 18.10.2018 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання 18.10.2018 не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 18.10.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
10.07.2017 Головним управлінням ДФС в Одеській області сформовано та направлено позивачу податкову вимогу № 5936-17 на суму узгодженого податкового боргу в розмірі 472400,82 грн (а.с. 11).
28.07.2017 Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято рішення № 7131/10/15-37-17-07-08 про опис майна у податкову заставу (а.с. 12).
Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, проте рішенням Державної фіскальної служби України від 09.10.2017 № 22519/6/99-99-17-01-15 скаргу ПАТ "Київміськбуд-1" залишено без задоволення, а податкову вимогу Головного управління ДФС в Одеській області від 10.07.2017 № 5936-17 та рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 28.07.2017 № 7131/10/15-37-17-07-08 - без змін (а.с. 13-16).
Вважаючи протиправними рішення відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Перевіряючи податкову вимогу Головного управління ДФС в Одеській області від 10.07.2017 № 5936-17 та рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 28.07.2017 № 7131/10/15-37-17-07-08 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.
Пунктами 59.1, 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що податкова вимога виставляється контролюючим органом виключно на суму узгодженого грошового зобов'язання.
Так, у декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік ПАТ "Київміськбуд-1" самостійно визначило місячну суму податкового зобов'язання з земельного податку з січня по листопад 2015 року по 15524,68 грн, у грудні 2015 року - 15524,63 грн (а.с. 89-90).
Відповідно до декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік ПАТ "Київміськбуд-1" самостійно визначило місячну суму податкового зобов'язання з земельного податку з січня по листопад 2016 року по 22247,45 грн, у грудні 2016 року - 22247,42 грн (а.с. 94-95).
У декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік ПАТ "Київміськбуд-1" самостійно визначило місячну суму податкового зобов'язання з земельного податку з січня по листопад 2017 року по 23583,29 грн, у грудні 2017 року - 23582,34 грн (а.с. 96-97).
Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
У позовній заяві позивач зазначає, що на його думку податкова вимога виставлена на суму податкового боргу, яка виникла з 2012 року.
З метою з'ясування дійсних обставин виникнення у позивача податкового боргу з земельного податку, судом було витребувано у Головного управління ДФС в Одеській області детальний розрахунок суми податкового боргу, на яку була виставлена податкова вимога.
На виконання ухвал суду від 20.09.2018 представником відповідача надано суду детальний розрахунок податкового боргу ПАТ "Київміськбуд-1" станом на 10.07.2017 (а.с. 228-229), з якого вбачається, що позивачем не було сплачено самостійно визначену суму податкового зобов'язання з земельного податку:
згідно декларації за 2015 рік: термін сплати 30.08.2015 - 9896,65 грн, термін сплати 30.09.2015 - 15524,68 грн, термін сплати 30.10.2015 - 15524,68 грн, термін сплати 30.11.2015 - 15524,68 грн, термін сплати 30.12.2015 - 15524,68 грн, термін сплати 30.09.2015 - 15524,68 грн, термін сплати 30.01.2016 - 15524,63 грн;
згідно декларації за 2016 рік: термін сплати 22.02.2016 - 22247,45 грн, термін сплати 30.03.2016 - 22247,45 грн, термін сплати 30.04.2016 - 22247,45 грн, термін сплати 30.05.2016 - 22247,45 грн, термін сплати 30.06.2016 - 22247,45 грн, термін сплати 30.07.2016 - 22247,45 грн, термін сплати 30.08.2016 - 22247,45 грн; термін сплати 30.09.2016 - 22247,45 грн; термін сплати 30.10.2016 - 22247,45 грн; термін сплати 30.11.2016 - 22247,45 грн; термін сплати 30.12.2016 - 22247,45 грн; термін сплати 30.01.2017 - 22247,42 грн;
згідно декларації за 2017 рік: термін сплати 02.03.2017 - 23582,29 грн, термін сплати 30.03.2017 - 23582,29 грн, термін сплати 30.04.2017 - 23582,29 грн, термін сплати 30.05.2017 - 23582,29 грн, термін сплати 30.06.2017 - 23582,29 грн.
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що 23.03.2017 ПАТ "Київміськбуд-1" було подано до контролюючого органу уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)
- за 2015 рік, у якому визначило місячну суму податкового зобов'язання з земельного податку з січня по листопад 2015 року по 540,10 грн, у грудні 2015 року - 540,12 грн (а.с. 98-99).
- за 2016 рік, у якому визначило місячну суму податкового зобов'язання з земельного податку з січня по листопад 2016 року по 773,97 грн, у грудні 2016 року - 773,91 грн (а.с. 100-101);
- за 2017 рік, у якому визначило місячну суму податкового зобов'язання з земельного податку з січня по листопад 2017 року по 820,40 грн, у грудні 2017 року - 820,44 грн (а.с. 102-103).
Вказані уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з плату за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015, 2016, 2017 роки були прийняті відповідачем 23.03.2017, що підтверджуються квитанціями № 2.
Таким чином, у позивача об'єктивно не могло існувати станом на 10.07.2017 податкового боргу з земельного податку, про який стверджує відповідач у наданому суду розрахунку в сумі 472400,82 грн, позаяк суми податкового зобов'язання з земельного податку за вказані періоди були зменшені поданими уточнюючими розрахунками.
Встановлені обставини повністю спростовують доводи відповідача про наявність у позивача податкового боргу по деклараціям за 2015-2017 роки у сумі 472400,82 грн.
Наданий відповідачем витяг з інтегрованої картки позивача за 2016 рік взагалі не містить інформації про зменшення суми податкового зобов'язання на підставі уточнюючих розрахунків (а.с. 233-234).
Враховуючи викладене та те, що відповідачем не доведено існування у позивача податкового боргу з земельного податку за періоди з липня по грудень 2015 року, за 2016 рік та з січня по травень 2017 року в сумі 472400,82 грн, який став підставою для формування спірної вимоги, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.
Пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Згідно з пунктом 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає:
у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;
у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
Таким чином, передумовою опису майна у податкову заставу є несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання.
Враховуючи, що підставою для прийняття спірного рішення став висновок контролюючого органу про несплату позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в сумі 472400,82 грн, яка, як встановлено судом, не відповідає показникам податкової звітності позивача, та враховуючи, що рішення про опис майна у податкову заставу, у даному випадку, є похідним від податкової вимоги від 10.07.2017 № 5936-17, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування останнього.
З'ясовуючи наявність підстав для зобов'язання Головне управління ДФС в Одеській області внести зміни до інтегрованих карток з земельного податку та орендної плати юридичних осіб ПАТ "Київміськбуд-1" шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу (недоїмки) на загальну суму 472400,82 грн, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).
Згідно зі статтею 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Відповідно до підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація:
що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах;
що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів;
про фінансово-господарські операції платників податків;
про застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Згідно з пунктом 74.1 статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.
Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.
Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
З аналізу зазначених норм вбачається, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, врегульовано Податковим кодексом України. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.
За визначенням пункту 2 розділу 1 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 N 422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за N 751/28881 (далі - Порядок N 422):
інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами;
облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників;
облікові показники - показники, що інтегруються в процесі ведення оперативного обліку;
оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.
Пунктами 3, 4 Порядку N 422 передбачено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.
Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.
Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу 5 Порядку N 422 з метою контролю за відповідністю показників, відображених в ІКП, даним підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, кожний робочий день формуються електронні реєстри розбіжностей сум узгоджених/неузгоджених грошових зобов'язань/фінансових санкцій (недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного внеску) та/або зменшення суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення суми ПДВ, вказаних у податкових повідомленнях-рішеннях/рішеннях/вимогах та/або рішеннях щодо єдиного внеску та наявних в ІКП (далі - реєстр розбіжностей КПР ІКП).
До реєстру розбіжностей КПР ІКП включається інформація щодо податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, помилково відсутніх/наявних в ІКП або які мають невідповідність сум в ІКП даним підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.
Реєстр розбіжностей КПР ІКП опрацьовується ДФС та її органами.
Підпунктом 4 пункту 2 глави 4 розділу 5 Порядку N 422 передбачено, що залежно від інформації, яка завантажена в інформаційну систему органів ДФС з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається така інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами: інформація з рішення суду, прийнятого по суті.
Статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) ("Скасовується в судовому порядку"/ "Вручено, судовий розгляд"/ "Анульовано").
З аналізу наведених правових норм вбачається, що скасування рішення контролюючого органу за наслідками судового оскарження самостійно відображається контролюючим органом у ІКП платника податків.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що порушене право позивача у обраний ним спосіб не потребує додаткового захисту, оскільки скасування судом податкової вимоги є ефективним способом захисту права останнього.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Перевіряючи рішення Державної фіскальної служби України від 09.10.2017 № 22519/6/99-99-17-01-15 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси
Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
&?е;...&gя; поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пунктом 56.5 статті 56 Податкового кодексу України платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.
Пунктами 56.8 - 56.10 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.
Зі змісту спірного рішення вбачається, що рішенням Державної фіскальної служби України від 28.08.2017 № 19041/99-99-17-01-15 було продовжено строк розгляду скарги ПАТ "Київміськбуд-1" по 14.10.2017.
Враховуючи наведене та те, що скарга позивача від 15.08.2017 надійшла до відповідача 17.08.2017, суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано строки розгляду поданої скарги.
При цьому, в контексті наведених правових норм суд звертає увагу, що рішення про результати розгляду скарги не відповідає критерію юридичної значимості, не створює для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжує для нього будь-яких обов'язків, оскільки за своєю суттю лише підтверджує підстави прийняття податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги ТОВ "Київміськбуд-1" про скасування рішення Державної фіскальної служби України від 09.10.2017 № 22519/6/99-99-17-01-15 про результати розгляду первинної скарги про залишення скарги без задоволення, а тому відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат здійснено пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1" (04205, м. Київ, вул. М. Тимошенка, 29-Б, ідентифікаційний код 24595667) задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, ідентифікаційний код 39398646) від 10.07.2017 №5936-17 на суму 472400,82 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, ідентифікаційний код 39398646) про опис майна у податкову заставу №7131/10/15-37-17-07-08 від 28.07.2017.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, ідентифікаційний код 39398646) на користь Приватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1" (04205, м. Київ, вул. М. Тимошенка, 29-Б, ідентифікаційний код 24595667) 8686,01 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.
Суддя В.П. Катющенко
Повний текст рішення складено та підписано 29 жовтня 2018 року.