ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
22 жовтня 2018 року справа №826/3875/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомАдвоката Котової Юлії Ігорівни (далі по тексту - позивач, адвокат Котова Ю.І.)
доДепартаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач, Департамент транспортної інфраструктури КМДА)
треті особи1. Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЙТРАНС-2005" (далі по тексту - третя особа 1, ТОВ "КИЙТРАНС-2005") 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СІТІ" (далі по тексту - третя особа 2, ТОВ "ТРАНС-СІТІ") 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОСЕРВІС" (далі по тексту - третя особа 3, ТОВ "АВТОСЕРВІС")
про1) визнання протиправними дій, які полягають у відмові в наданні інформації на адвокатські запити від 23 лютого 2017 року №1/23, від 23 лютого 2017 року №1/І та від 23 лютого 2017 року №1/С; 2) зобов'язання надати інформацію на адвокатські запити від 23 лютого 2017 року №1/23, від 23 лютого 2017 року №1/І та від 23 лютого 2017 року №1/С
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку з протиправністю дій Департаменту транспортної інфраструктури КМДА щодо відмови надати документи на його адвокатські запити, оскільки такі дії відповідача порушують його права гарантовані Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3875/17, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЙТРАНС-2005", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СІТІ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОСЕРВІС", закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідач надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив про правомірність відмови у наданні інформації, оскільки запитувана позивачем інформація є конфіденційною та не підлягає розголошенню.
Треті особи письмового відзиву або пояснень з приводу позовних вимог до суду не надали.
В судове засідання 08 лютого 2018 року представники сторін та третіх осіб до суду не прибули, позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку із чим, на підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Судом встановлено, що 23 лютого 2017 року адвокат Котова Ю.І. в порядку статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" звернулась до Департаменту транспортної інфраструктури КМДА з адвокатськими запитами №1/23, №1/І та №1/С, в яких просила надати копію договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування №510, укладеного з ТОВ "КИЙТРАНС-2005", копію договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування №600, укладеного з ТОВ "ТРАНС-СІТІ" та копію договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування №474, укладеного з ТОВ "АВТОСЕРВІС".
У відповідь на вказані адвокатські запити позивача Департаментом транспортної інфраструктури КМДА, листом від 01 березня 2017 року №053-2086 відмовлено у наданні запитуваних документів у зв'язку з тим, що згідно з умовами договорів про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування міста Києва, укладених відповідними автомобільними перевізниками з Департаментом транспортної інфраструктури, сторони визначили, що договір, їх зміст, а також всі додаткові угоди та додатки до договору, як і будь-яка інша інформація та відомості, що є предметом таких договорів або їх стосується є конфіденційними і не підлягають розголошенню або використанню сторонами у будь-яких недозволених цілях, крім випадків, коли передача інформації пов'язана з отриманням офіційних дозволів, оформленням документів для виконання таких договорів, а також у випадку, прямо передбачених чинним законодавством України. Також сторони зобов'язуються зберігати від третіх осіб конфіденційну інформацію, обумовлену вище, в тому числі інформацію про сторони, їх посадових осіб та представників, іншу інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням договорів, або яку сторони визначили як комерційну таємницю.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить з наступних міркувань.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"
Пунктами 1, 2 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокат це - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Відповідно до статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства. Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Надаючи правову оцінку обґрунтуванню підстав для відмови відповідача у наданні запитуваних документів суд звертає увагу на наступне.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації".
Статтею 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом
Відповідно до частини першої та другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Згідно частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Згідно з частиною першою статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
З аналізу вказаної правової норми вбачається, що укладення договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування є результатом виконання відповідачем владних управлінських функцій, внаслідок чого такі договори відносяться до публічної інформації.
За таких обставин, на думку суду, запитувані позивачем договори про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування не містять ознак інформації з обмеженим доступом.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини сьомої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ, а тому у разі якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для зобов'язання відповідача надати запитувані позивачем документи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов адвоката Котової Ю.І. підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 1 280,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов адвоката Котової Юлії Ігорівни задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо відмови у наданні документів на адвокатські запити адвоката Котової Юлії Ігорівни №1/23 від 23 лютого 2017 року, №1/І від 23 лютого 2017 року та №1/С від 23 лютого 2017 року.
3. Зобов'язати Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати документи, запитувані адвокатськими запитами адвоката Котової Юлії Ігорівни №1/23 від 23 лютого 2017 року, №1/І від 23 лютого 2017 року та №1/С від 23 лютого 2017 року.
4. Стягнути з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь адвоката Котової Юлії Ігорівни понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 280,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Адвокат Котова Юлія Ігорівна (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);
Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6; ідентифікаційний код 37405284);
Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЙТРАНС-2005" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9 кв.414, ідентифікаційний код 33305729);
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СІТІ" (03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд. 4 корп. 21, ідентифікаційний код 32669022);
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОСЕРВІС" (08363, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Сошників , вул. Іванова, 3, ідентифікаційний код 30497614).
Суддя В.А. Кузьменко