Справа № 296/6080/18
2/296/2106/18
заочне
"08" жовтня 2018 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого-судді Галасюка Р.А.,
секретаря Могилевець В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 327 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання, -
22.06.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання.
На обґрунтування заявлених вимог, позивачка зазначає, що 30.05.2008 року відповідач ОСОБА_2 передав безоплатноу власність (подарував), а вона ОСОБА_1 прийняла у власність (у дар) 1/5 частину квартири АДРЕСА_1. Даний договір був зареєстрований приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. в реєстрі за №9822.
12.06.2009 року на підставі договору дарування частини квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передали безоплатно (подарували) у власність належні їм по 1/5 ідеальних частин квартири, а ОСОБА_1 прийняла у власність (у дар) 2/5 ідеальних частин квартири №10, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Даний договір був зареєстрований приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. в реєстрі за №5439.
Вказує, що на даний час у вказаній квартирі згідно довідки про склад сім»ї зареєстрований відповідач, який з 2013 року не проживає та не являється її власником, у витратах на утримання квартири не приймає.
Його реєстрація порушує право позивача на повноцінне користування власністю, впливає на оплату комунальних послуг, тощо, у зв'язку з чим позивач просить позов задовольнити.
Представни позивача в судове засідання надав заяву про розгляд справи у його вдсутність, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. До такого висновку суд дійшов з наступних міркувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1. У вищевказаній квартирі на даний момент зареєстрований ОСОБА_2, однак з 2013 року за вказаною адресою не проживає.
У відповідності до ст.317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону (ч.1 ст. 319 ЦК України).
Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України).
Право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном передбачено ст.391 ЦК України.
За ч. 1 ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців
Реєстрація відповідача у квартирі належній позивачці порушує її право, передбачене ст. 317 ЦК України.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, якими закріплено принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач втратив право на користування квартирою, що належить позивачу у зв'язку із відсутністю без поважних причин понад пів року, а тому позов в частині визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням підлягає задоволенню.
Вирішуючи вимогу позову про зняття з реєстраційного обліку відповідача, суд приходить до наступного висновку.
Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, а тому його положення підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою в день звернення особи із заявою в органи реєстрації.
У відповідності до п.3 Правил реєстрації місця проживання, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів (п.1.3. Порядку).
Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, що передбачено п.26 вищевказаних правил.
З врахуванням вищенаведеного, вимога позову про визнання відповідача таким, що втратив право на користування квартирою яка належить позивачці є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
В частині вимоги про зняття з реєстрації відповідача слід відмовити, оскільки така вимога, на переконання суду, окремого вирішення у даному випадку не потребує, а задоволення попередньої позовної вимоги є достатньою підставою для зняття відповідача з реєстрації у спірному будинку, у порядку встановленого зазначеними Правилами та Законом.
Судові витрати в справі, а саме суму судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп. покласти на відповідача, оскільки рішення ухвалено на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 210, 259, 263-265, 273, 280-282, 430, п.15.5 п.15 ч.1 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Cуддя Р. А. Галасюк