Справа №295/4237/18
Категорія 51
2/295/1846/18
22.10.2018 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Перекупка І.Г.,
секретаря судового засідання Поліщук К.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Житомирської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
Позивач звернувся до суду з урахуванням позовної заяви, в якій просить позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2; стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн. щомісячно, з моменту подання позовної заяви та до повноліття дитини.
Від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі. Позивач підтримав позовні вимоги, а відповідач не заперечував проти задоволення позову.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день част та місце розгляду справи повідомлений належним чином, будь-яких заяв до суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 200 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи те, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Так, відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов"язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім"ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов"язані піклуватися про здоров"я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно ст.155 цього ж Кодексу здійснення батьками своїх прав та виконання обов"язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України від 13 січня 2005 р. № 2342-ІУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Відповідно до ч.1 ст.12 цього ж Закону безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Верховний Суд України в ч.2 п.16 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Судом встановлено, що 26.04.2004 року сторони розірвали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюб про розірвання шлюбу зроблено актовий запис за № 228.
Відповідач ОСОБА_2 являється батьком неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 від 19.11.2002 року.
Згідно копії заяви від 07.03.2018 року посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Заріцької Є.О., ОСОБА_2 не заперечував проти позбавлення його батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
27.01.2006 року позивача вийшла заміж та змінила прізвище на - ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, актовий запис № 108, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирскього управління юстиції в Житомирській області.
Відповідно до ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов"язків по вихованню дитини.
За правилами ч.2 та ч.3 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов"язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до вимог ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Враховуючи, що за станом здоров"я відповідач є працездатною, інших осіб на утриманні не має, суд, відповідно до ст.182 СК України, вважає стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн. щомісячно, з моменту подання позовної заяви та до повноліття дитини.
З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Як передбачено ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст. 150, 155, 164-166, 180, 182, 191 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 211, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Житомирської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн. щомісячно, починаючи з 10.04.2018 року та до повноліття дитини.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2, на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).
Відповідач: ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2).
Третя особа: Орган опіки та піклування Житомирської міської ради (м. Житомир, м-н ім. С.П. Корольова, 4/2, ЄДРПОУ 04053625).
Суддя І.Г. Перекупка