19.10.2018 Єдиний унікальний номер 205/1302/18
Єдиний унікальний номер судової справи 205/1302/18
Номер провадження 2/205/1531/18
іменем України
19 жовтня 2018 року
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 205/1302/18 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» 26 лютого 2018 року звернулося до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 16 квітня 2008 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 1 200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Позивач свої зобов'язання виконав, кредит надав, але відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання не виконала, допустив прострочення повернення кредиту, внаслідок чого за ним станом на 31.12.2017 утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 25 944,77 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 521,32 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 20 249,89 грн., заборгованість за пенею та комісією в розмірі 3 700,00 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 250,00 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 1 223,56 грн.
Оскільки, відповідач добровільно здійснювати погашення заборгованості не бажає, позивач змушений був звернутися до суду і просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 25 944,77 грн. та судові витрати.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У визначений строк від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов.
Суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України. У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні.
Від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
В судове засідання відповідач ОСОБА_3 повторно не з'явилася. Про день місце та час розгляду справи сповіщена належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомила, письмових заяв від неї не надходило.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим та можливим, за згодою представника позивача, розглянути справу на підставі наявних доказів, заочно, відповідно до статті 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що 16 квітня 2008 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 1 200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 7).
Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 31 грудня 2017 року виникла заборгованість, розмір якої підтверджується наданим позивачем розрахунком (а.с. 4-6).
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.
Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов'язання повернуті такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом, то позов в цій частині ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.
Суд звертає увагу на те, що Умови та Правила надання банківських послуг, які позивачем надані суду на обґрунтування своїх вимог не містить підпису відповідача. У матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували, що саме з даними Умовами була ознайомлена відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили відповідальність при порушенні договірних зобов'язань, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо відповідальності за порушення зобов'язання, не змінювались. У заяві позичальника також відсутні дані про те, з якими саме Умовами був ознайомлений позичальник.
Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови та Правила надання банківських послуг, неможна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву.
Враховуючи зазначені обставини та надані суду докази, приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 521,32 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 20 249,89 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Вимоги про стягнення з відповідача заборгованостіза пенею та комісією в розмірі 3 700,00 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 250,00 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 1 223,56 грн., задоволенню не підлягають, оскільки сама Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, яка підписана відповідачем, таких умов не містить, а інших угод з цього приводу між сторонами укладено не було.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1 410,65 грн. (1 762,00*20 771,21/25 944,77).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 549, 554, 610, 611, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса проживання: 49028, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 16 квітня 2008 року в розмірі 20 771,21 грн. (двадцять тисяч сімсот сімдесят одна гривня 21 копійка), яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 521,32 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 20 249,89 грн.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3 700,00 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 250,00 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 1 223,56 грн. відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 1 410,65 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складено 26 жовтня 2018 року.
Суддя Н.Г. Остапенко